Рішення № 88119170, 10.03.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

10.03.2020 227/5436/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 березня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Харьковій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 18.02.2014 року у розмірі 12109,94 грн., яка складається з: 3673,75 грн. заборгованості за кредитом; 2922,18 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 5514,014 грн. заборгованості за пенею, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов`язань з повернення кредиту.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.Відповідач до суду повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду був повідомлений належним чином, доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи без його участі до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, за згодою позивача, є підстави для заочного розгляду справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів, направивши після розгляду справи копію рішення за місцем реєстрації відповідача.

Суд, вивчивши зміст позовної заяви та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем документів вбачається, що 27.08.2007 року ОСОБА_1 звернулася до банку з заявою про відкриття карткового рахунку із проханням встановити кредитний ліміт, яку було задоволено банком та надано відповідачу в користування грошові кошти, на підтвердження чого позивачем було надано до суду виписку з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с. 10,49-50).

Після цього, 18.02.2014 року між сторонами було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт (а.с. 54). За умовами вказаного договору сторони погодили зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: проценти на 558,24 грн., комісію на 211, 26 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 350,76 грн. Заборгованість за Договором 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 8226,84 грн. Дата кінцевого погашення заборгованості за Договором 1 29.02.2016 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язується в день підписання генеральної угоди мати залишок на будь-якому відкритому в банку рахунку в розмірі 470,0 грн.

Відповідно до п. 1.3 Генеральної угоди, згідно ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених договорами і розділом 1 «Реструктуризація заборгованості» Генеральної угоди більш ніж на 1 день: строком повернення кредиту, який зазначений в п.п. 1.1.3 Генеральної угоди, є 2-й день з моменту такого порушення. Вся заборгованість за кредитом, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (2-й день), вважається простроченою. В день, наступний за днем повернення кредиту (2-й день) позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1147,26 грн. за Договором 1.

Згідно п. 2.1 Генеральної угоди банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 7756,84 грн. на строк 24 місяці, з 18.02.2014 року по 29.02.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 7756,84 грн. в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплаті процентів в розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані в Заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи 3 «1» по «25» число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 388,15 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості по кредиту, процентам, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 29.02.2016 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Генеральною угодою, «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у вищезазначеній заяві. При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що 18.02.2014 року позивач надав відповідачу кредит в розмірі 7756,84 грн. на умовах, які зазначені в Генеральній угоді, яка була підписана особисто відповідачем 18.02.2014 року, проте зобов`язання за вказаною угодою відповідачем належним чином виконані не були.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач станом на 27.11.2019 року має заборгованість за кредитом у розмірі 12109,94 грн., яка складається з: 3673,75 грн. заборгованості за кредитом; 2922,18 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 5514,014 грн. заборгованості за пенею (а.с. 8-9).

Враховуючи, що заборгованість за тілом кредиту відповідачем в строки, передбачені Генеральною угодою, не погашена і тому існують підстави для стягнення суми тіла кредиту в розмірі 3673,75 грн

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 2922,18 грн, які нараховані за період з 18.02.2014 року по 27.11.2019 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог в цій частині, виходячи з наступного:

Як вбачається з умов Генеральної угоди, кредит надано на строк 24 місяці, по 29.02.2016 року і датою останнього погашення заборгованості 29.02.2016 року, тобто строк дії договору сплинув 29.02.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.Проценти (плата за користування кредитом) можуть нараховуватися виключно в межах визначеного договором строку кредитування, після спливу вказаного строку нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦК України.

Вказана позиція також була викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 справа № 444/9519/12.

Враховуючи наведене, після 29.02.2016 року у позивача відсутні були підстави для нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами, оскільки строк договору припинився.

З розрахунку заборгованості за договором (а.с. 8-9) вбачається, що станом на 29.02.2016 року заборгованість за відсотками склала 466,27 грн. Таким чином, розмір заборгованості за відсотками, які підлягають стягненню з відповідача, становить 466,27 грн, а саме відсотки, які були нараховані за період з 18.02.2014 року по 29.02.2016 року.

У разі невиконання позичальником свого обов`язку щодо повернення суми кредиту та процентів за його користування у строк кредитування, кредитодавець має право на нарахування неустойки (ст. 549 ЦКУ) та індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦКУ).

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення на його користь з відповідача пені в розмірі 5514 грн.01 копійка за період з 01.10.2014 року до 27.11.2019 року .

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, виходячи з наступного:

Як вбачається з п.2.8 Генеральної угоди від 18.02.2014 року, при порушені позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, останній повинен сплатити банку пеню, розмір, якої вказаний в Умовах та правилах за кожний день прострочки. В той же час, в умовах Генеральної угоди конкретний розмір пені та умови її сплати не зазначено, а Генеральна угода відсилає до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку додані до позовної заяви. Позивач, обґрунтовуючи свій позов посилався на те, що Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку є невід`ємною частиною спірного кредитного договору, надавши «Витяг з Умов та правил надання банківських послуг», розміщених на сайті: https://privatbank.ua.

В той же час, надана позивачем копія Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку не містить підпису відповідача, тобто позивачем не надано підтвердження того, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Генеральну угоду від 18.02.2014 року.Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг (витяг з них), з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником, бо вказані умови встановлюють для ОСОБА_1 нові умови та правила його кредитування, надають можливість банку здійснювати додаткові заходи, які збільшують вартість кредиту, збільшують права та обов`язків кожної із сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.02.2014 року у вигляді Генеральної угоди, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови ніж ті, що зазначені в Генеральній угоді.

Враховуючи наведене, доводи позивача про зобов`язання відповідача сплатити суми пені в розмірі 5514,01 грн, які нібито передбачені умовами Генеральної угоди, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому є не обґрунтованими.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 4140,02 грн, яка складається з:3673,75 грн - заборгованість за кредитом; 466,27 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 18.02.2014 року по 29.02.2016 року, в іншій частині позовних вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 43).Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 656,37 грн. пропорційно розміру заявлених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 526, 530, 611, 626, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 80, 81, 83, 280-282, 284 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.02.2014 року в розмірі 4140,02 грн, яка складається з: 3673,75 грн - заборгованість за кредитом; 466,27 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 18.02.2014 року по 29.02.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 656 гривень 37 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Сторони по справі:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

10.03.2020Суддя В.В.Корнєєва