Ухвала суду № 88118029, 28.02.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37679/18

Провадження № 2-з/761/193/2020

У Х В А Л А

28 лютого 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/37679/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Державна госпрозрахункова організація «Житло-інвест», ОСОБА_2 про визнання недійсним інвестиційного договору, скасування наказу та свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Державна госпрозрахункова організація «Житло-інвест», ОСОБА_2 про визнання недійсним інвестиційного договору, скасування наказу та свідоцтва про право власності.

27.02.2020 до суду надійшла заява, відповідно до якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення НОМЕР_1 - художня майстерня, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 288, 7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 449365480000, власник ОСОБА_2 , підстава - договір купівлі-продажу нежитлового приміщення серія та № 204 від 15.01.2019, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Майдибурою Оксаною Василівною.

Заява обґрунтована тим, що позивач звернулась до суду з вказаним позовом. Підставою звернення до суду позивач вказує ту обставину, що остання є власницею квартири АДРЕСА_3 , в той час коли восьмий поверх є технічним горищем, де розміщене інженерне обладнання та прокладені загальнобудинкові комунікації, доступ до яких повинні мати власники квартир, а також обслуговуючі організації. Проте на даний момент з технічного горища сформоване приміщення НОМЕР_1 - художня майстерня.

Правові підстави оформлення права власності на вказане приміщення - наказ ГУ житлового забезпечення від 15.05.2009 № 733-С/ЮНП та інвестиційний договір № 43-2570 від 06.06.2003, Свідоцтво про право власності від 22.05.2009. Предмет спору - визнання недійсним та скасування вказаних документів з підстав порушення права спільної сумісної власності позивача, так як спірне приміщення є технічним і не може бути передане в приватну власність. Крім того, інвестиційний договір був укладений без згоди співвласників житлового будинку, з порушенням чинного законодавства України.

Необхідність вжиття зазначених заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач 1 відчужив спірне приміщення у власність ОСОБА_3 незважаючи на те, що триває судовий розгляд. При цьому, ОСОБА_3 , на думку позивача, є недобросовісним набувачем спірного майна, оскільки є засновником ТОВ «БКФ «Граніт» та може протиправно його відчужити на користь третіх осіб, що призведе до істотного ускладнення та неможливості виконання рішення суду у зазначеній справі, будуть втрачені можливості для ефективного захисту та/або поновлення порушених прав позивача. Відтак заявник звернувся до суду із вказаною заявою та просив вжити зазначені заходи забезпечення позову.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Так, судом встановлено, що відповідно до вимог за позовом заявник просить визнати недійсним Інвестиційний договір від 06.06.2003, скасувати наказ ГУ житлового забезпечення виконавчого органу КМР (КМДА) про видачу Свідоцтва про право власності на спірне нежиле приміщення НОМЕР_1, та скасувати Свідоцтво про право власності від 22.05.2009.

При цьому, підставою для вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує відчуження відповідачем 1 спірного приміщення у власність третьої особи незважаючи на те, що триває судовий розгляд. При цьому, ОСОБА_3 , на думку позивача, є недобросовісним набувачем спірного майна, оскільки є засновником ТОВ «БКФ «Граніт» та може протиправно його відчужити на користь третіх осіб, що в подальшому призведе до істотного ускладнення та неможливості виконання рішення суду у зазначеній справі, будуть втрачені можливості для ефективного захисту та/або поновлення порушених прав позивача.

Суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, а вказані в заяві заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, оскільки позивач в своїй позовній заяві не ставить питання про визнання права власності на спірне майно, а фактично оспорює правовстановлюючі документи.

При цьому, жодних позовних вимог до третьої особи 2 позивач не пред`являє, що також свідчить про не співмірність зазначених заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Крім того, позивач зазначає, що спірне приміщення є об`єктом права спільної сумісної власності, в той час коли позивач є тільки одним із співвласників. З матеріалів справи не вбачається, що остання уповноважена в даному випадку діяти від імені всіх співвласників зазначеного спірного приміщення та безпосередньо вчиняти процесуальні дії стосовно вказаного майна.

Відтак, позивач належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову визначеними у заяві способами, підстав для накладення арешту на спірне майно не вбачається, а тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/37679/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Державна госпрозрахункова організація «Житло-інвест», ОСОБА_2 про визнання недійсним інвестиційного договору, скасування наказу та свідоцтва про право власності, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: