Рішення № 88117860, 04.03.2020, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18863/19

пр. № 2/759/1473/20

04 березня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Бабич Н. Д.

за участю секретаря судового засідання - Волошина А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Зубко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , 10.10.2019 року звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постійно, починаючи з 2000 року проживала разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . З ОСОБА_2 познайомилась в 1985 році, в той час коли прийшла працювати до неї в бригаду. ОСОБА_2 хворіла на гіпертонію, в неї часто боліла голова, а тому їй іноді була необхідна стороння допомога. В 2000 році ОСОБА_2 потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, зламала ребра, травмувала хребет, а тому потребувала постійної допомоги на час реабілітації. Таким чином, позивач почала проживати у неї, допомагала їй та доглядала за нею.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належне померлій майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 до дня смерті була зареєстрована та проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належала їй на праві власності. Позивач постійно доглядала за померлою протягом всього часу сумісного проживання, несла всі витрати на поховання, а тому є спадкоємцем четвертої черги та має право успадкувати квартиру, що належала померлій.

Ухвалою судді від 15.10.2019 року у справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи і письмових пояснень, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саприкіна В.М. належним чином завірену копію спадкової справи № 17/2016 від 25.10.2016, відносно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42-43).

Ухвалою від 02.12.2019 року підготовче провадження було закрито та витребувано у Київського державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи № 17/2016 від 25.10.2016, відносно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саприкіним В.М. (а.с.60-61).

16.12.2019р. на адресу суду від Київського державного нотаріального архіву надійшла копія спадкової справи № 17/2016 від 25.10.2016, відносно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саприкіним В.М.(а.с.70-131).

03 грудня 2019 року від представника відповідача Київської міської ради, який діє на підставі довіреності - Хрущ А.П. надійшов відзив на позов, за яким останній заперечував проти задоволення позову у зв`язку з тим, що позивач не відноситься до кола спадкоємців в розумінні статей 1261-1265 ЦК України (а.с.66-67).

29.01.2020 року представником позивача - ОСОБА_3 було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить встановити факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 однією сім`єю з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.143-145).

17.02.2020 року від представника відповідача Київської міської ради Хрущ А.П. повторно надійшов відзив на позов, за яким останній заперечував проти задоволення позову у зв`язку з тим, що спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не мало ознак сім`ї, визначених ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, спадкодавець мала можливість розпорядитись своїм майном на користь позивача, проте не зробила цього, також посилається на те, що відповідно до матеріалів справи позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а тому зазначена квартира і є місцем її постійного проживання, посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження проживання або перебування позивача по АДРЕСА_1 , а тому у задоволенні позову з урахуванням збільшених позовних вимог слід відмовити (а.с.155-160).

Від позивача та/або його представника до суду не надходило відповіді на відзив.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відповідач надав відзив на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов з урахуванням збільшених позовних вимог підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зроблено актовий запис № 437 та 12 травня 2016 року видано свідоцтво про смерть (а.с. 5). Після її смерті відкрилася спадщина на належне померлій майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 до дня смерті була зареєстрована та проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належала їй на праві власності, що підтверджено Довідкою форми № 3, виданою Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» м. Києва від 19 жовтня 2016 року (а.с. 6, 7)

За даними акту про фактичне проживання, складеного мешканцями будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , затвердженого начальником Житлової експлуатаційної дільниці № 2 Святошинського району м. Києва, від 23 серпня 2016 року, ОСОБА_1 фактично проживала у квартирі по АДРЕСА_4 разом із ОСОБА_2 з 2000 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 168)

За даними акту, складеного майстром технічної дільниці ЖЕД-2, затвердженого начальником Житлової експлуатаційної дільниці № 2 Святошинського району м. Києва, від 23 серпня 2016 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доглядала і проживала з ОСОБА_2 з 2000 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Факти, викладені в Акті підтверджено підписами сусідів ОСОБА_2 : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с. 167)

Згідно свідоцтва про смерть, виданого Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГГТУЮ у м. Києві від 12.05.2016 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 58 років, актовий запис № 437 (а.с.5)

За даними Накладної № 24 від 11.05.2016 року, виданої ФОП ОСОБА_7 , ОСОБА_1 понесені витрати на поховання ОСОБА_2 на суму 14 300,00 грн. (а.с.170).

Згідно Довідки від 14.04.2017 року, виданої Міньковецькою сільською радою Андрушівського району Житомирської області, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно була захоронена 13.05.2016 року на території Міньковецької сільської ради в с. Городище Андрушівського району Житомирської області, що за паспортними даними є місцем народження ОСОБА_1 (а.с.169).

25.10.2016 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саприкіна В.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі якої заведено спадкову справу № 17/2016 (а.с.74).

12.11.2016 року листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саприкіна В.М. повідомлено ОСОБА_1 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю документів про встановлення факту проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем однією сім`єю протягом строку, передбаченого статтею 1264 Цивільного кодексу України (а.с.39, 85).

Згідно листа від 12.04.2017 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Саприкіна В.М. станом на 12.04.2017 року інші особи, окрім ОСОБА_1 , з питань оформлення спадкових справ на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , до нотаріальної контори не звертались (а.с.87).

З метою встановлення факту сумісного проживання позивач звернулась з заявою в порядку окремого провадження до Дніпровського районного суду м. Києва. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2017 по цивільній справі № 755/17463/16-ц року заяву ОСОБА_1 було задоволено частково, встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17-19).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.09.2017 року, залишеною в силі ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 року вищезазначене рішення було скасовано, а заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з тим, що Київська міська рада заперечує проти заявлених вимог та не визнає право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , а відтак існує спір про право на спадкове майно. Таким чином, оскільки наявний спір про право, у даних рішеннях зазначено, що заява ОСОБА_1 повинна бути залишена без розгляду, а заявник має право звернутися до суду з відповідним позовом про визнання права власності в порядку спадкування (а.с.20-21).

Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

У судовому засіданні 04.03.2020 року були допитані в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 показала, що вона є подругою позивача та була подругою ОСОБА_2 , вони товаришували з 1985 року, коли почали працювати разом в одній бригаді. Свідок суду повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом з 2000 року за адресою: АДРЕСА_1 , остання часто хворіла, а тому позивач за нею доглядала, сплачувала комунальні послуги. За весь час сумісного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони запрошували свідка на свята та в гості, весь час позивач була з ОСОБА_11 , остання повідомляла, що її квартира залишиться тільки позивачці, оскільки інших рідних у неї немає.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 показала, що вона знала ОСОБА_2 з 1985 року, вони працювали разом та разом отримували квартири у 1998 році. Позивач, ОСОБА_1 , проживала разом з ОСОБА_2 з 2000 року після того, як ОСОБА_2 потрапила в ДТП та зламала ребра і травмувала хребет, їй необхідна була постійна допомога під час реабілітації, з цього часу ОСОБА_1 почала постійно з нею проживати та допомагати їй. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільний побут, були всюди разом, їздили в село до родичів, ходили за покупками та постійно фактично проживали за адресою: : АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 за свій рахунок її лікувала, возила до лікарів, купувала продукти, сплачувала комунальні послуги, оскільки останні кілька років свого життя ОСОБА_2 не могла працювати та не мала доходу. Вона неодноразово повідомляла, що хотіла залишити свою квартиру позивачу, але раптово померла, а тому не встигла. Поховання ОСОБА_2 повністю здійснила ОСОБА_1 за свій рахунок.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_9 показала, що вона є сусідкою позивача за місцем її реєстрації, з 2000 року ОСОБА_1 фактично почала проживати за іншою адресою по АДРЕСА_4 разом зі своєю подругою ОСОБА_2 . Вони періодично разом навідувались у квартиру АДРЕСА_5 , ночували та їхали назад до ОСОБА_2 , позивач періодично телефонувала до неї, щоб пересвідчитись чи все в порядку з її квартирою, також вони разом їздили у село до родичів ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_10 показала, що вона є знайомою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Свідок засвідчила, що вони були як сестри, завжди все робили разом, дуже підтримували одна одну, почали проживати разом з 2000 року та вели спільний побут, ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_2 , займалась її лікуванням, сплачувала комунальні послуги, вона неодноразово була в гостях у ОСОБА_2 та постійно там бачила ОСОБА_1 . Похованням ОСОБА_2 займалась позивач і поховала її у своєму рідному селі.

Суд не має підстав брати під сумнів достовірність фактів, які повідомили свідки, даних про зацікавленість свідків під час розгляду судової справи судом не встановлено.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює

заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом),

судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК

про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Стаття 1222 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Із посиланням на дану норму Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1. листа "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 вказав, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання. Це означає, що особа є вільною у виборі місця проживання і може мати декілька місць проживання, а зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання, проте фактичне її місце проживання є відмінним від зареєстрованого, що не суперечить вказаній вище статті, тому суд вважає доведеним той факт, що позивач, починаючи з 2004 року до часу відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації та постійного проживання останньої: АДРЕСА_1 .

Оскільки позивач є спадкоємцем четвертої черги, а тому підлягає задоволенню похідна вимога щодо визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1264, 1296 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 90, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Київської міської ради, про встановлення факту сумісного проживання та визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з однієї кімнати, загальна площа 35,00 кв.м., житлова площа 18,80 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м.Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Зазначити дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: Київська міська рада, ЄДРПОУ: 22883141, юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Суддя: Бабич Н.Д.