Ухвала суду № 88116744, 05.03.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

707/3/20

2/707/335/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року суддя Черкаського районний суду Черкаської області Смоляр О.А., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визначення місця проживання дитини з мамою, визначення способу участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020 року до Черкаського районного суду Черкаської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визначення місця проживання дитини з мамою, визначення способу участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком.

01.02.2020 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області відкрито провадження по справі в порядку загального провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.03.2020 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, де остання просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом відібрання у ОСОБА_2 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати його матері ОСОБА_1 на час розгляду справи по суті.

Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що відповідач з 01.12.2019 року проти волі позивача, утримує у своїх батьків їх спільну дитину - ОСОБА_4 . Позивач 01.12.2019 року віддала на побачення дитину з відповідачем, так як син проживав із нею, а відповідач брав його на спілкування на визначені сторонами час та дні. Станом на день подачі заяви про забезпечення позову, позивач не має змоги бачитись та спілкуватись з сином, оскільки відповідачем ігноруються телефонні дзвінки, приїзди поліції, служб у справах дітей та рішення органу опіки та піклування Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 16.12.2019 року, відповідно якого встановлено, що 1-3 тижні місяця дитина живе у батька, а 2-4 тиждень кожного місяца у матері. Тому, для гарантування виконання можливого рішення суду, виходячи з інтересів дитини, з метою подолання негативних наслідків, у зв`язку з протиправною поведінкою батька дитини, необхідно вижити заходи забезпечення позову на час розгляду справи по суті, шляхом відібрання дитини і повернення матері.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

У відповідності з ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визначення місця проживання дитини.

Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність забезпечення позову шляхом відібрання дитини та передачі її матері на час розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Відтак,відібрання дитини та повернення її матері є підміною рішення суду. Так у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом відібрання дитини, позивачем буде досягнуто мети позовної заяви про визначення місця проживання дитини, без розгляду справи по суті.

Також, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду саме у вказаній позовній заяві про визначення місця проживання дитини.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149 - 153, 259-261 ЦПК України, , суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визначення місця проживання дитини з мамою, визначення способу участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком - відмовити.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом ухвали, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О. А. Смоляр