Рішення № 88116635, 05.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/13152/19

Провадження №: 2/755/914/20

"05" березня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

у с т а н о в и в :

19.08.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування матеріальних збитків завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти у сумі 116608,77 грн., які є сумою сплаченого страхового відшкодування, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 09.01.2018 року відповідач в м. Києві по вул. Басейна, 7в, керуючи автомобілем Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 , при ввімкненні сигналу світлофора, що дозволяє рух, не надав дорогу автомобілю Фольцваген Таурег, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП були спричинені механічні пошкодження та заподіяна матеріальна шкода транспортним засобам. Зазначені обставини та факт вини відповідача підтверджуються постановою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/3203/18-ц від 28.02.2018 року, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Автомобіль Фольцваген Таурег, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП було застраховано ОСОБА_3 в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до договору страхування АМ.116708. На підставі рахунку № НОМЕР_3 -2 від 25.01.2018 року та згідно зі Страховим актом №UA2018010900027/L01/01 від 07.02.2018 року позивач нарахував страхове відшкодування у розмірі 215608,77 грн. (платіжне доручення №11835 від 08.02.2018 року). Сума регресної вимоги до відповідача становить 116608,77 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на положення ст. 1166 ЦК України та зазначає, що передбачене вказаною статтею право перейшло до позивача через дію ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», які встановлюють, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Також позивач посилається на положення ст.ст. 1191, 1192 ЦК України. Крім того, стосовно обставин справи позивач вказує, що з метою відшкодування шкоди, завданої відповідачем, на виконання зобов`язань за полісом №АМ/401177 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ СК «ВУСО», 11.07.2018 року ПрАТ «ВУСО» було направлено регресну вимогу №1447-07/18 на суму 215608,77 грн. та отримано суму у розмірі 99000,00 грн. Також регресна вимога №1448-07/18 від 11.07.2018 року була направлена відповідачу, однак погашення заборгованості не здійснене. Таким чином, загальна сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача становить 116608,77 грн. (215608,77 - 99000,00).

Ухвалою суду від 27.08.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

16.09.2019 року до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.09.2019 року заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без розгляду.

16.09.2019 року до суду надійшла заява представника відповідача про виправлення описки.

Ухвалою суду від 20.09.2019 року заяву представника відповідача про виправлення описки задоволено.

23.09.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що сторона відповідача не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що згідно положень ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення; протиправність поведінки; шкода; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Обґрунтовуючи свої заперечення та посилаючись на положення ст. 1194 ЦК України, ст.ст. 22.1, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач наголошує, що страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, страховик відповідальності винної у ДТП особи в межах ліміту відповідальності повинен відшкодувати витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Доказом, який підтверджує вартість збитків, заподіяних в результаті ДТП та вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу є Звіт про оцінку транспортного засобу, складений відповідно до вимог Методики та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». За твердженням сторони відповідача, Звіт №191223 про оцінку вартості (розміру) збитків спричинених пошкодженням транспортного засобу від 19.01.2018 року, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, не можна вважати належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом, оскільки звіт не відповідає вимогам чинного законодавства України. Так, звіт не містить копій документів, що підтверджують статус суб`єкта оціночної діяльності. Технічний огляд ТЗ проводився 19.01.2018 року, тобто через 10 днів після ДТП, що викликає обґрунтовані сумніви в його достовірності, оскільки в цей час авто могло експлуатуватись та отримати пошкодження, а також додаткові пошкодження могли бути отримані при транспортуванні ТЗ. Відповідач не був повідомлений про дату, час та місце проведення огляду і такий факт вплинув на достовірність і об`єктивність результатів технічного огляду, ураховуючи що огляд проводився через 10 днів після ДТП. Крім того, звіт не відповідає вимогам положень п.п. 4.1, 4.3., 4.4., 4.4.1. Методики, оскільки не містить додатків, які становлять невід`ємну частину звіту, висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану ТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення і розрахунки. При цьому, у самому звіті вказано, щ він є вірним лише в повному обсязі. Звіт не відповідає вимогам п.п. 7.38, 7. 39 Методики, зокрема в п. 7.38 вказано, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для складових КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, але в п. 7.39 вказано: винятком стосовно зазначених вимог є - якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації. При цьому, у протоколі технічного огляду вказано, що ТЗ має пошкодження (деформацію) дверей, які не пов`язані з ДТП. У зв`язку з цим відповідач вважає, що в звіті коефіцієнт фізичного зносу мав розраховуватись відповідно до п. 7.39 Методики і не може дорівнювати нулю. За наведених умов відповідач вважає, що позивачем не доведено розмір шкоди, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.

27.09.2019 року до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.09.2019 року продовжено стороні відповідача строк на подання заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та залишено відповідну заяву без задоволення.

03.10.2019 року та 04.10.2019 року до суду надійшли заяви представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року заяву представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні з викликом сторін.

08.11.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

29.11.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.11.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування доказів, зокрема, оригіналу звіту про оцінку та інформації про всі ДТП за участі транспортного засобу Фольцваген Туарег, д.н.з. НОМЕР_2 .

29.11.2019 року до суду надійшли додаткові пояснення сторони відповідача у яких зазначено, що на обґрунтування позовних вимог позивачем було надано копію витягу зі звіту про оцінку, яка не містить відміток про засвідчення копії, тобто позивачем не надано в повному обсязі доказ, отже цей доказ не відповідає вимогам чинного законодавства України та не містить обов`язкових даних, встановлених п. 4.4. Методики. Витяг зі звіту та всі інші докази не засвідчені у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим викликають сумніви у відповідності їх оригіналу. Крім того, відповідач зазначає, що в довідці про ДТП зазначено про отримані автомобілем механічні пошкодження: бокова ліва частина, передня ліва частина. Натомість у звіті вказано роботи: заміна задніх лівих дверей, облицювання та покраска задніх лівих дверей, заднього лівого бамперу, спойлеру бамперу, диску заднього лівого колеса. Тобто не тільки бокова ліва і передня ліва частини, а ще й задня ліва частина, що не відповідає довідці про ДТП. Також в протоколі технічного огляду вказано, що автомобіль має пошкодження (деформацію) передньої правої двері, які не пов`язані з ДТП, отже такі пошкодження могли бути отримані внаслідок іншого ДТП, не за участі відповідача. Позивачем не доведено розмір збитків, а надані докази не дозволяють встановити причинний зв`язок та відповідність спричинених пошкоджень поведеним ремонтним роботам.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

11.12.2019 року надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

02.01.2020 року на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, позивач надав суду оригінал Звіту №191223 про оцінку вартості (розміру збитків).

03.01.2020 року на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, УПП у м. Києві надіслало суду затребувану інформацію та довідку про ДТП.

13.01.2020 року та 16.01.2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення судового розгляду справи у зв`язку із тим, що сторони розглядають питання можливості мирного врегулювання спору та укладення мирової угоди.

13.01.2020 року та 14.01.2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з проведенням переговорів щодо мирного врегулювання спору.

04.02.2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи призначений на 05.03.2020 року за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі документів, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштової кореспонденції, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.06.2017 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №116708, застрахований ТЗ - VOLKSWAGEN Touareg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 24-28).

Належність автомобіля VOLKSWAGEN Touareg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 29-30).

09.01.2018 року ОСОБА_2 , яка керувала застрахованим ТЗ під час ДТП, звернулась до позивача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування Авто КАСКО, до якої також додано копію схеми ДТП (а.с. 31-36).

За змістом довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 16.02.2018 року, автомобіль VOLKSWAGEN Touareg, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження бокової лівої частини та передньої лівої частини (а.с. 37).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2018 року, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 65).

19.01.2018 року на дату оцінки 09.01.2018 року, за замовленням позивача був складений звіт №191223 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу. Згідно висновку звіту, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу VOLKSWAGEN Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 243481,73 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали пофарбування).

За змістом страхового акту від 07.02.2018 року та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту, нарахована сума страхового відшкодування склала 215608,77 грн. (а.с. 63).

Згідно платіжного доручення №11835 від 08.02.2018 року страхове відшкодування ОСОБА_3 у сумі 215608,77 грн. перераховане ТОВ «Автодім Атлант-М» за ремонтні роботи згідно рахунку № НОМЕР_3 -2 від 25.01.2018 року (а.с. 64).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 11.07.2018 року направив відповідачу та ПрАТ СК «ВУСО» (страховику відповідача за полісом №АМ401177) на суму 215608,77 грн. з вимогою сплати суми компенсації в розмірі, передбаченому законодавством (а.с. 66-69).

Згідно наявної в матеріалах справи довідки позивача, по справі №191223 ПрАТ «ВУСО» станом на 16.11.2018 року сплачено 99000,00 грн. (а.с. 70).

Відповідно до положень ст.ст. 1, 3, 4 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

За змістом ст.ст. 5, 6, 7 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов`язковим. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видами добровільного страхування можуть бути, зокрема, страхування наземного транспорту (крім залізничного). В Україні здійснюються такі види обов`язкового страхування, зокрема, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ст.ст. 8, 9 Закону України «Про страхування», страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Відповідно до ст.ст. 16, 20, 25, 27 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Страховик зобов`язаний, зокрема, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Нормами ст.ст. 979, 980, 990, 999 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з: володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.ст. 21, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормою ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступних встановлених обставин справи:

- 09.01.2018 року сталась дорожньо-транспортна пригода, у якій механічних ушкоджень отримав, зокрема, автомобіль VOLKSWAGEN Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 ;

- винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнаний відповідач, що підтверджується постановою суду;

- на час настання ДТП транспортний засіб VOLKSWAGEN Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований ОСОБА_3 за договором добровільного страхування, укладем із позивачем;

- на замовлення позивача здійснено оцінку вартості завданих збитків спричинених пошкодженням ТЗ і згідно Звіту №191223 розмір збитків становить 243481,73 грн.;

- позивач склав страховий акт та нарахував до виплати потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 215608,77 грн.;

- сума страхового відшкодування в розмірі 215608,77 грн. фактично виплачена позивачем 12.02.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №11835;

- на час настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «ВУСО» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

- на виконання своїх зобов`язань ПрАТ «ВУСО» сплатило позивачу 99000,00 грн.

Таким чином, недоплаченою залишилась сума сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 116608,77 грн. (215608,77 грн. - 99000,00 грн).

З урахуванням встановлених судом обставин та з огляду на наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог позивача, що в свою чергу вказує на необхідність задоволення його вимог стосовно стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 116608,77 грн.

Щодо заперечень сторони відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових запереченнях, суд виходить з наступного.

Посилання відповідача на те, що звіт про оцінку є неналежним, недостатнім та недопустимим доказом (з підстав відсутності у ньому копій документів суб`єкта оціночної діяльності, не засвідчення копії цього доказу, відсутності додатків, що містять його невід`ємну частину, подання суду лише витягу зі звіту), навілюються поданим позивачем згідно ухвали суду про витребування доказів оригіналом звіту, ініціатором витребування якого стала сама сторона відповідача.

Даний оригінал звіту досліджений судом при розгляді справи і судом встановлено, що зазначені заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивачем поданий повний текст оригіналу доказу з всіма додатками та копіями документів суб`єкта оціночної діяльності.

Також суд вважає безпідставними заперечення відповідача із зазначенням про те, що технічний огляд пошкодженого автомобіля був здійснений лише через 10 днів після ДТП і в цей проміжок часу авто могло зазнати додаткових пошкоджень та могло зазнати пошкоджень при транспортуванні.

Наведені посилання є лише припущеннями сторони відповідача і нічим не підтверджуються, натомість згідно вимог чинного цивільного процесуального закону, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, у цьому питанні суд звертає увагу на те, що згідно вимог ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», саме десятиденний термін у робочих днях, передбачений відповідною нормою закону, тож жодних порушень терміну огляду пошкодженого транспортного засобу позивачем не допущено.

Окрім наведеного, на противагу посиланням відповідача стосовно можливого додатково пошкодження авто при транспортуванні слід зазначити, що відповідно до вимог ст.ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням ТЗ відшкодуванню підлягають і витрати пов`язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на відповідь Управління патрульної поліції в м. Києві від 27.12.2019 року, інформація з якого витребувана ухвалою суду на підставі клопотання сторони відповідача, і зі змісту якої вбачається, що транспортний засіб VOLKSWAGEN Touareg, д.н.з. НОМЕР_2 , був лише в одній ДТП, яка і мала місце 09.01.2018 року, тобто у ДТП за участі автомобіля під керуванням самого відповідача.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на те, що звіт про оцінку збитків не відповідає довідці про дорожньо-транспортну пригоду, оскільки в ній зазначено пошкодження бокової лівої та передньої лівої сторони автомобіля, а у звіті зазначено роботи з заміни задніх лівих дверей, облицювання та покраска задніх лівих дверей, заднього лівого бамперу, спойлеру бамперу, диску заднього лівого колеса, тобто, на думку відповідача, таким чином проведено і роботи по задній лівій частині автомобіля.

Такі заперечення відповідача є неспроможними, адже зазначення у довідці про пошкодження бокової лівої частини автомобіля, передбачає наявність пошкоджень на всій цій лівій боковій стороні ТЗ, в інакшому випадку у довідці було б відображено розмежування пошкоджень бокової лівої сторони автомобіля в передній або задній її частині.

Крім того, зі змісту звіту про оцінку вартості завданого збитку, що містить кольорові фотографічні зображення пошкодженого автомобіля, вбачається дійсна наявність пошкоджень на всій лівій стороні ТЗ, як ближче до передньої її частини, так і до задньої частини лівої сторони авто.

Стосовно посилань сторони відповідача на не засвідчення позивачем поданих копій письмових доказів, суд виходить з того, що при цьому сторона відповідача у порядку ст. 95 ЦПК України не зверталась до суду з клопотанням про витребування оригіналів цих доказів, окрім оригіналу звіту про оцінку, який був витребуваний за відповідним клопотанням відповідача.

Посилаючись на положення п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, та зазначаючи, що в порушення положень цього пункту відповідача не було запрошено на проведення огляду пошкодженого ТЗ, сторона відповідача при цьому не звертає увагу та не відображає повний текст цього пункту, який починається словами: «У разі потреби…». Отже, вказаним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язкової участі винної у ДТП особи при здійсненні технічного огляду пошкодженого авто і стороною відповідача не доведено будь-якими доказами, що саме відсутність відповідача при здійсненні технічного огляду ТЗ призвела до безпідставного завищення розміру заподіяних збитків. В цьому контексті суд ще раз зазначає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також, на переконання суду, відповідач безпідставно посилається на положення п.п. 7.38, 7.39 згаданої Методики, зазначаючи, що коефіцієнт фізичного зносу не міг бути прийнятий за «0», оскільки згідно протоколу технічного огляду, автомобіль також мав пошкодження правої передньої двері, що не пов`язані з цим ДТП.

За змістом п. 7.39. вказаної Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики.

При цьому, за змістом протоколу технічного огляду, автомобіль має пошкодження не пов`язані з ДТП, а саме: подряпина правих передніх дверей. За таких умов у суду відсутні належні підстави для висновку про те, що коефіцієнт фізичного зносу не міг бути прийнятий за нуль при здійсненні розрахунку завданого збитку.

Крім того, слід відмітити, що протягом розгляду справи відповідач або його представник не звертались до суду з клопотанням про проведення судової експертизи або рецензування поданого позивачем звіту, як і не подавали суду відповідних документів виготовлених на замовлення самого відповідача.

Ураховуючи все вище наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, а також покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат, які пов`язані зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись 76-82, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 979, 980, 990, 993, 999, 1166, 1194 ЦК України, Законами України «Про страхування», «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

у х в а л и в:

Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» сплачену суму страхового відшкодування у розмірі 116608 (сто шістнадцять тисяч шістсот вісім) грн. 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 10.03.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна» (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312);

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Суддя -