Ухвала суду № 88113386, 11.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/2008/20

категорія 112030300

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання винити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії (відмову) Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, що полягають в протиправній відмові відповідача, оформленій листом від 17.02.2020 №411, щодо ненарахування та невиплати їй щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі, встановленому статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 17.08.2019 по 17.02.2020 (дату звернення до відповідача та одночасного отримання відмови від нього), щомісячно;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області провести їй перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 17.08.2019 по 17.02.2020 (дату звернення до відповідача та одночасного отримання відмови від нього), в розмірі, що дорівнює 40 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року, щомісячно.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В позовній заяві ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не нарахування та не виплати їй з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому як зазначає позивач у позовній заяві, право на отримання вищезазначеної виплати виникло у неї після прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 від 17.07.2018 (по справі №31-11/2018/3830/15), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", та відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, саме з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 від 17.07.2018 (по справі №31-11/2018/3830/15), позивач мала реальну можливість дізнатися про порушення Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації свого права на отримання щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відтак, перебіг строку звернення до адміністративного суд почався для позивача з 18.07.2018, тобто з наступного дня після прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 від 17.07.2018.

Водночас, з вказаним адміністративний позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 26 лютого 2020 року, що свідчить на користь висновку про пропуск позивачем, встановленого ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Частиною 1 ст. 121 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ч. 6 ст. 161 КАС України ОСОБА_1 у позовній заяві просила суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду з даним позовом. При цьому, в обґрунтування поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення позивач посилалась на те, що про порушення свого права на отримання щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вона випадково дізналась 17.02.2020 від свого сусіда, а дізнатися про порушення своїх прав раніше вона не могла, тому що проживає в селі, яке вкрай рідко залишає. З огляду на наведені обставини позивач вказує, що шестимісячний строк звернення до суду пропущено нею з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду суд виходить з наступного.

Вимоги процесуального закону пов`язують початок перебігу строку звернення до адміністративного суду не з фактом триваючої бездіяльності, а з датою, коли особа дізналася або мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Оскільки виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відновлена рішенням Конституційного Суду України з 17 липня 2018 року №6-р/2018, то саме з дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України, тобто з 17.07.2018, у відповідних органів виник обов`язок відновити виплату вказаної щомісячної грошової допомоги громадянам України.

Проте суд зазначає, що наявність обов`язку у відповідача відновити виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права.

Отже, після прийняття та опублікування рішенням Конституційного Суду України з 17 липня 2018 року №6-р/2018 та не відновлення виплати щомісячної грошової допомоги, позивач повинна була дізнатися про порушення свого права, а відтак з цього моменту розпочався відлік строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення позивач зазначила, що про порушення свого права на отримання щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вона дізналась 17.02.2020 від свого сусіда.

З даного приводу, суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом з тим, зазначені позивачем обставини не є тими непереборними обставинами, які позбавляли її права на звернення до суду в межах строку визначеного процесуальним законодавством. Також слід наголосити, що позивачем не наведено жодних поважних обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вказані доводи позивача не підтверджують поважність причин пропуску нею строку звернення до суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вказане, суд не визнає причини пропуску строку звернення до суду, вказані у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду, поважними, а тому залишає позовну заяву без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України про поновлення строку звернення із даним позовом до суду з обґрунтування поважності причин його пропуску та відповідних доказів на підтвердження обставин наведених у клопотанні.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя І.Е.Черняхович