Рішення № 88113164, 05.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 березня 2020 р. Справа № 120/144/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Краєвської І.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Слізяка Н.Р.,

представника відповідача: Літвіна С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Міністерства оборони України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат

про: визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат (далі - Вінницький ОВК, третя особа) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновком Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим у формі протоколу № 174 від 05.12.2019, йому (позивачеві) відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі спливом дворічного терміну з моменту встановлення втрати працездатності. З таким рішенням відповідача ОСОБА_1 не погоджується та вважає його протиправним. Позивач переконаний, що законодавчо встановлене обмеження у вигляді певного відрізку часу (два роки) між первинним та вторинним встановленням групи інвалідності (її зміна) та первинним та вторинним встановленням ступеня втрати працездатності (його збільшення) на нього у даному випадку не розповсюджується, оскільки у травні 2015 року йому було встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25 %, а інвалідність (II група) первинно призначена тільки у жовтні 2019 року. А відтак вважає, що днем виникнення у нього (позивача) права на отримання одноразової грошової допомоги є 09.10.2019, яке відповідно до положень ч. 8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" може бути реалізоване протягом трьох років з дня його виникнення.

Ухвалою від 20.01.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Зокрема, встановлено сторонам строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

30.01.2020 через канцелярію суду надійшли пояснення Вінницького ОВК щодо позову. В обґрунтування своїх доводів третя особа зазначає, що відповідно до п. 11, 12, 13 Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановленням інвалідності, завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності та інші документи. Звертає увагу, що позивач не звертався з будь-якими письмовими заявами щодо призначення одноразової грошової допомоги, а тому рішення по справі не впливає на права та обов`язки Вінницького ОВК.

10.02.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечує проти позову в повному обсязі. Зазначає, що позивач скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у випадку встановлення ступеня втрати працездатності 14.05.2015 (25%) без встановлення інвалідності, передбаченим ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Звертає увагу, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю групи інвалідності (ступеню витрати працездатності), проте при зміні групи інвалідності (ступеню втрати працездатності) протягом двох років з моменту її первинного встановлення. Оскільки позивачеві група інвалідності встановлена понад вказаний дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, то, на переконання сторони відповідача, законодавчо відсутні підстави для отримання ним одноразової грошової допомоги.

Представником позивача 10.02.2020 подано відповідь на відзив. В заперечення проти доводів, викладених у відзиві, представник позивача зазначає, що Міністерство оборони України помилково ототожнює поняття втрати працездатності (непрацездатності) із інвалідністю. Звертає увагу, що із виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 375802 видно, що інвалідність позивачеві первинно була встановлена з 09.10.2019, а та обставина, що в 2015 році ОСОБА_1 встановлено часткову втрату працездатності, жодним чином не впливає на можливість призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності.

Окрім того, представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з перебуванням в судовому засіданні Північно-Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 17.02.2020 клопотання представника позивача задоволено та відкладено розгляд справи на 27.02.2020.

27.02.2020 справа була знята з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, наступне судове засідання призначено на 05.03.2020.

04.03.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2020 у справі №806/714/18, щодо застосування п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Посилання відповідача на практику Верховного Суду позивач та його представник вважали безпідставними з огляду на те, що така постанова не релевантна до даної справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, посилаючись на поданий відзив та письмові пояснення. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вінницький обласний військовий комісаріат в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений. Жодних клопотань про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та надані докази в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, в період з 03.09.20014 по 13.09.2014 та з 17.12.2014 по 22.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується відповідною довідкою Військової частини А0201 від 09.09.2019 № 350/154/1/63.

Відповідно до довідки Військової частини А0201 № 6 від 09.02.2015 ОСОБА_1 22.01.2015 отримав мінно-вибухову травму, перебуваючи у відрядженні.

Згідно з наявною у справі випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААБ № 375802 ОСОБА_1 з 09.10.2019 встановлено ІІ групу інвалідності.

Бажаючи реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з пакетом документів щодо призначення останньої. Витягом із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №174 від 05.12.2019 у призначенні такої допомоги відмовлено в зв`язку з тим, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІ групи інвалідності, пройшов термін понад 2 роки.

Позивач не погодився з таким рішенням відповідача, що й слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Положеннями п. "б" ч. 1 ст. 16-2 даного Закону (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

За приписами ч.ч. 2, 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення позивачеві відсотку втрати працездатності) передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до ч. 2 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Нормами Закону №2011-XII передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.

Так, положення статті 16-3 цього Закону застосовуються при вирішення питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).

В свою чергу, ст. 16 Закону № 2011-ХІІ визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а ст. 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

На момент первинного встановлення позивачеві часткової втрати працездатності - 14.05.2015 зазначені вище Закон № 2011-ХІІ та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) у Законі №2011-XIІ п. 4 ст. 16-3 доповнено абз. 2 наступного змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Саме зазначена норма стала підставою для відмови позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги.

З даного приводу суд зауважує, що позивачеві 14.05.2015 під час огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, а під час огляду органами МСЕК з 09.10.2019 встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що в силу вимог ст. 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 1 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлювати часовий проміжок для встановлення первинної групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності), оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача, починаючи з 09.10.2019 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

При цьому, ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності, однак, разом з тим, суд бере до уваги і те, що ІІ група інвалідності встановлена позивачеві вперше.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 року по справі № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17), від 21.06.2018 по справі № 760/11440/17 (№ К/9901/41104/18) та від 30.09.2019 по справі № 825/1380/18, яку застосовує суд при вирішенні даної справи.

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Висновки Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі №806/714/18, на яку посилається відповідач, не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки базуються на відмінних фактичних обставинах. Так, у вказаній справі, яку переглядав Верховний Суд, позивачеві, який звернувся за грошовою допомогою у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, групу інвалідності встановлено при повторному огляді МСЕК, тоді як в даній адміністративній справі позивачеві ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності встановлено внаслідок травми, захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини вперше за результатами первинного огляду.

Крім того, суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України") та статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності). В даному випадку основним критерієм для призначення одноразової допомоги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, оскільки закінчився дворічний строк після первинного встановлення втрати працездатності, є помилковими.

Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в рішенні Комісії №174 від 05.12.2019 не наведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовляючи позивачеві у призначені одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, а тому позов в частині визнання протиправним та скасування рішення підлягає задоволенню. У зв`язку з задоволенням основної вимоги підлягає також задоволенню похідна вимога зобов`язального характеру.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а тому позов належить задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат зі сплати останнього у справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 174 від 05.12.2019 Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

Вінницький обласний військовий комісаріат (21036, м. Вінниця, вул. Данила Галицького, 31, код ЄДРПОУ 08362793)

Рішення у повному обсязі складено 10.03.2020

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович