Рішення № 88112986, 27.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Справа № 160/13211/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ ТРЕЙД" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 21.11.2019 року № UA110030/2019/800288/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що підприємством для митного оформлення і підтвердження митної вартості товарів надано належні та достатні документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, дозволяють провести обчислення митної вартості. Також позивач вважає, що відмова митниці у визнанні заявленої декларантом митної вартості є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо неможливості застосування основного методу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 відкрито провадження у справі № 160/13211/19 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

21.01.2020 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за результатами проведеного митного контролю заявленої позивачем митної вартості товару було виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення про необхідність здійснення її перевірки з урахуванням достовірності складових митної вартості, зокрема, витрат на транспортування. Крім того, за результатами митного контролю було виявлено розбіжності у заявлених позивачем відомостях про митну вартість товарів та інформацією, наявною у відповідача щодо митної вартості товарів, а також те, що декларантом не було надано належних документів, що надаються для підтвердження всіх складових митної вартості товарів, зокрема, витрат на транспортування. Таким чином, відповідач вважає, що посадові особи Дніпровської митниці Держмитслужби при прийнятті рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

24.01.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій викладено правову позицію аналогічну зазначеній в позовній заяві та наголошено, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними, такими, що не підкріплені жодними належними доказами та взагалі не відповідають нормам чинного законодавства.

03.02.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти відповіді на відзив, в яких підтримано аналогічну правову позицію викладену у відзиві на позов та зазначено, що митницею правомірно прийнято спірне Рішення про коригування митної вартості товару, з урахуванням всіх обставин та документів, наданих до митного оформлення, а також інформації бази даних ЄАІС.

27.02.2020 ухвалою суду замінено відповідача по справі № 160/13211/19 на його правонаступника Дніпровську митницю Держмитслужби.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.10.2018 TOB«AMT ТРЕЙД» (м. Дніпро) уклало з компанією ZHEJIANG КЕМА ENGINE & MACHINERY CO.,LTD зовнішньоекономічний контракт № КЕМ-1-2018 про поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

20.11.2019 TOB «AMT ТРЕЙД» задекларувало до митного поста «Аеропорт» Дніпровської митниці товар - двигуни внутрішнього згоряння - бензинові двигуни ТМ «Кентавр» на загальну суму 24 271,50 дол.США, що надійшли в Україну згідно зазначеного контракту на підставі специфікації № 3 від 17.09.2019, коносаменту № MRFB19100796A від 05.10.2019.

Електронна митна декларація зареєстрована за № UA110030/2019/014278.

Митна вартість товару підприємством була визначена виходячи з ціни контракту згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст. 58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України:

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт № КЕМ-1-2018 від 10.10.2018;

- специфікація № 3 від 17.09.2019 до контракту;

- інвойс № ZK03Н190731 від 24.09.2019;

- пакувальний лист;

- технічний опис (характеристики) товару.

Поставка товару здійснювалася на комерційних умовах поставки FOB-Ningbo згідно з Інкотермс 2010, відповідно до яких покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало:

- договір № 1511-1/912/2018 від 15.11.2018 перевезення вантажу морським транспортом (фрахту);

- заявка на доставлення вантажу № 17/1 від 18.09.2019;

- коносамент № MRFB19100796А від 05.10.2019;

- рахунок на оплату морського фрахту частини контейнеру № L22693 від 14.11.2019;

- довідка про транспортні витрати від 14.11.2019;

- акт виконаних робіт від 14.11.2019 про перевезення частини вантажу у контейнері MRКU4777883 за рахунком № L22693 від 14.11.2019.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості щодо вказаного товару останньою виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

- транспорті (перевізні) документи, а також документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка);

- прайс-листи виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

21.11.2019 між підприємством та митницею проходило листування щодо визначених митницею розбіжностей в відомостях, зазначених у наданих документах.

Листом від 21.11.2019 № 525 підприємство додатково надало свої пояснення щодо висунутих зауважень, додатково надало до митниці копію прайс-листа та комерційної пропозиції постачальника на товар та повідомило про неможливість надання інших додаткових документів.

21.11.2019 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110030/2019/800288/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість за другорядним методом 2г - резервний метод.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство 21.11.2019 задекларувало зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за МД № UA110030/2019/014375.

Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 109 230,66 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі – МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 4 ст. 53 цього Кодексу у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому ч. 5 ст. 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ст. 59 МК України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Встановлені обставини справи свідчать, що митну вартість, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення 2-ґ резервний метод, визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 64 МК України, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості.

З відзиву на позов слідує, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками митниці за поданими позивачем електронними митними деклараціями згенеровано форми контролю: 105-2- «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

За результатами такого контролю відповідач дійшов висновку, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Так, у рішенні про коригування митної вартості від 21.11.2019 № UA110030/2019/800288/1 митниця зазначає виявлені розбіжності, які, на її думку, унеможливили митне оформлення за основним методом і стали підставою для витребування додаткових документів та здійснення коригування, а саме:

- у відомостях щодо транспортно-експедиційного обслуговування у заявці, яка є невід`ємною частиною договору про надання транспортно-експедиційного обслуговування, від 18.09.2019 № 17/1 не має посилання на коносамент, номери контейнерів, інвойс тощо, який прийнятий до перевезення та не може кореспондуватись з наданим інвойсом на оплату наданих послуг від 14.11.2019 № L22693, a тому не можуть бути об`єктивними та такими, що підтверджують транспортні витрати, що мають включатися до митної вартості товару;

- відповідно до листа посольства України в КНР, на запит МЗС України отримано відповідь за № 6156/16-200-81 від 17.01.2019 щодо вартості контейнерних морських перевезень. Так вартість перевезення 40 футового контейнера з портів КНР до порта «Південий» складає від 2 500-3 000 дол.США;

- відповідно до п. 2.2 контракту передбачено, що товар має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу виробника та підтверджуватися відповідними документами. До митного оформлення декларантом не надані документи, що підтверджують відповідність товару міжнародним стандартам;

- у конкретному випадку залізнична накладна № 42287268 від 18.11.2019, відповідно до якої вага брутто відповідно 16891 кг відрізняються від відомостей заявлених до митного оформлення (брутто 8335 кг) та зазначеної вазі у коносаменті № MRFB19100796A від 05.10.2019, що не дає можливості ідентифікувати із оцінювальною партією товару;

- декларантом наданий додатково комерційну пропозицію від 11.09.2019, у якій не зазначено на який період діє пропозиція, прайс-лист виробника від 04.09.2019 у якому не зазначено на який обсяг продукції діє зазначено ціна.

Суд не може погодитись з вказаними висновками відповідача, з огляду на таке.

Пунктом 5-6 частини 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, митним законодавством чітко визначено умову за якою, зокрема, витрати на транспортування включаються до митної вартості, а саме: за умови якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як зазначалося вище, товар постачався на умовах FOB-Ningbo (КНР) згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010.

Базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Транспортні витрати підтверджуються наданими документами: договором № 1511-1/912/2018 від 15.11.2018 перевезення вантажу морським транспортом (фрахту), заявкою на доставлення вантажу № 17/1 від 18.09.2019, у якій сторонами узгоджена сума фрахту 450 дол.США за частину товару у контейнері, коносаментом № MRFB19100796A від 05.10.2019, який підтверджує факт здійснення перевезення, рахунком на оплату морського фрахту частини контейнеру № L22693 від 14.11.2019, довідкою про транспортні витрати від 14.11.2019, актом виконаних робіт від 14.11.2019 про перевезення частини вантажу у контейнері за рахунком № L222693 від 14.11.2019, у якому зазначена загальна сума перевезення 450 дол.США.

Відповідно до пункту пунктів 1.1, 1.2, 2.1 договору перевезення вантажу морським транспортом № 1511-1/912/2018 від 15.11.2018, предметом договору є міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів, яке зобов`язаний виконати Перевізник у порядку та на умовах Договору. Детальні умови морського перевезення визначаються у заявках, підписаних Замовником, які є невід`ємною частиною Договору.

18.09.2019 Перевізнику була направлена заявка № 17/1 на міжнародне морське перевезення одного контейнера вагою 8335 кг з товаром «Бензинові двигуни» у кількості - упаковок 316, зазначено маршрут перевезення, порти відвантаження та прибуття, місце вивантаження, узгоджена загальна вартість перевезення у розмірі 450,00 дол.США за частину 1 контейнера. Таким чином зазначено всі суттєві умови перевезення, необхідні Перевізнику.

Коносамент, відповідно до умов договору, Перевізником був виданий 05.10.2019. Інвойс за зовнішньоекономічним контрактом від 10.10.2018 № КЕМ-1-2018, в якому зазначений номер контейнера, оформлений 24.09.2019.

Таким чином, на час складання заявки на перевезення Замовником (позивачем) у цій заявці не могло бути зазначено ні номер контейнера та коносамента, ні номер інвойсу, оскільки ці документи були складені пізніше.

Водночас, інформація, вказана в заявці, кореспондується з інформацією, зазначеною у інших наданих документах: вага – 8335 кг, кількість - 316 упаковок - з відомостями, зазначеними у пакувальному листі та у коносаменті № MRFB19100796A від 05.10.2019, а загальна вартість перевезення у сумі 450,00 дол.США - з інвойсом № L22693 від 14.11.2019 та актом виконаних робіт від 14.11.2019.

Отже, вищевказані документи повністю підтверджують транспортні витрати, що мають включатися до митної вартості товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився, та здійснені на таке перевезення витрати.

Зауваження митного органу щодо відсутності документів про відповідність товару міжнародним стандартам, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необґрунтоване і протирічить положенням митного законодавства.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено перелік документів які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості. Документи, що підтверджують відповідність товару міжнародним стандартам, не зазначені у переліку документів, які надаються для підтвердження митної вартості.

Згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, у пункті 2.2 контракту зазначені загальні вимоги щодо якості товару, що планується поставляти. Умови договору не передбачають надання Продавцем у обов`язковому порядку разом з товаром документів, що підтверджують якість товарів.

Верховний Суд з приводу ненадання документів про якість товару для підтвердження митної вартості у постанові від 16.11.2019 по справі № 813/1012/17 висловив свою правову позицію: «Виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у ст. 53 МК України і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів».

Митним кодексом України чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме якщо документи передбачені частиною 2 ст. 53 МКУ містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Слід зазначити, що до митного оформлення позивачем надані документи, що мають числові значення, які дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

У ході декларування товару до митниці було надано технічний опис товару, у якому зазначені всі основні технічні та якісні характеристики товару, його розпізнавальні особливості, які дозволяють ідентифікувати задекларований товар, що підтверджується відомостями у графі 31 митної декларації.

Також, слід зазначити, що товар «Бензинові двигуни» є частиною товарів, розміщених у контейнері № MRKU4777883. Загальна вага контейнеру, зазначена у залізничній накладній № 42287268 від 18.11.2019 тотожна з вагою товарів, зазначених у коносаментах № MRFB19100796A, MRFB19100796В, MRFB19100796С, MRFB19100796D, MRFB19100796Е, що в свою чергу свідчить про безпідставність тверджень відповідача відносно неможливості ідентифікувати товар.

Крім того, чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту комерційних пропозицій та прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а тому твердження митного органу про не зазначення у комерційній пропозиції періоду її дії та не зазначення у прайс-листі виробника обсягу продукції є безпідставними та необґрунтованими.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що надані позивачем в ході митного оформлення товару документи містили вказані вище розбіжності, за таких обставин, відповідач протиправно вимагав від позивача подання додаткових документів та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості від 21.11.2019 № UA110030/2019/800288/1, яке, за встановлених обставин, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 921,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 3726 від 19.12.2019.

З урахуванням того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1 921,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 21.11.2019 № UA110030/2019/800288/1.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» (49000, м. Дніпро, вул. Н. Алексєєнко, 70, код ЄДРПОУ 41526485) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 3726 від 19.12.2019.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 27 лютого 2020 року.

Суддя А. Ю. Рищенко