Рішення № 88112731, 11.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 березня 2020 р. Справа № 120/67/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_2 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), яким просив:

- визнати протиправними дії щодо не врахування періоду роботи з 01.04.1993 по 11.11.1996 р. на посаді секретаря судового засідання Теплицького районного суду Вінницької області, до стажу який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», тобто 3 роки 7 місяців 11 днів, а також не обчислення, не призначення та не виплату пенсії;

- зобов`язати врахувати періоди роботи з 01.04.1993 по 11.11.1996 р. на посаді секретаря судового засідання Теплицького районного суду Вінницької області, до стажу який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», тобто 3 роки 7 місяців 11 днів;

- зобов`язати обчислити, призначити та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 30.09.2019 р., враховуючи період роботи з 01.04.1993 по 11.11.1996 р. на посаді секретаря судового засідання Теплицького районного суду Вінницької області, до стажу який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що звернувся до відповідача з проханням призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», однак отримав відмову, у якій повідомлено, що відсутній необхідний спеціальний стаж.

На думку позивача, відповідачем безпідставно не зараховано до стажу який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» період роботи з 01.04.1993 по 11.11.1996 р. на посаді секретаря судового засідання Теплицького районного суду Вінницької області, у зв`язку з чим звернувся із цим позовом до суду.

28.02.2020 р. до суду надійшов відзив (вх. №6278) від представника відповідача, який підписаний представником відповідача О.Горою.

Разом з тим, статтею 131-2 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно пункту 11 частини 16-1 Перехідних положень Конституції України, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Водночас, частиною третьою статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Слід зазначити, що окрім довіреності, представником відділу не надано жодних документів на право представництва чи самопредставництва, зокрема, ордеру адвоката або положення про юридичну особу, які уповноважуюють представника управління О.Гору діяти/підписувати заяви/відзиви від імені ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Відтак, суд доходить висновку, що відзив я підписано особою, яка не має права його підписувати, а отже при розгляді справи не беруться до уваги доводи викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

30.09.2019 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». До заяви подав копії трудової книжки, паспорта і довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

За наслідком розгляду даної заяви, відповідачем прийнято рішення №025250001646 від 08.10.2019 р., яким відмовлено в призначенні пенсії та вказано, що страховий стаж заявника складає 29 років 1 місяць 2 дні, в тому числі 20 років 6 міс.10 днів – вислуга років. Відтак, для призначення пенсії за вислугу років недостатньо спеціального стажу.

Не погоджуючись із такою позицією суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, серед іншого, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Із аналізу вище процитованих норм видно, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років за умови, що на день звернення мають вислугу років не менше 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. При цьому, до вислуги років зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Як видно із матеріалів справи, відповідачем враховано ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» періоди роботи з 22.02.1999 р. по 29.09.2019 р.

В свою чергу, позивач вказує, що до даного стажу безпідставно не зараховано періоди роботи з 01.04.1993 по 11.11.1996 р. на посаді секретаря судового засідання Теплицького районного суду Вінницької області, оскільки дана посада є посадою державного службовця, відтак теж має бути зарахована до вислуги років.

Оцінюючи дані доводи позивача, суд вказує на наступне.

В розумінні статті 2 Закону України «Про державну службу» №889-VIII (в редакції чинній на час звернення за призначенням пенсії), посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» №889-VIII).

В свою чергу, статтями 1, 2 Закону України «Про державну службу» 3723-XII (в редакції на час перебування позивача на посаді секретаря) передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються (ст..24 Закону України «Про державну службу» 3723-XII).

Із процитованого видно, що посада державного службовця визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Державним службовцям присвоювались відповідні ранги.

Окремо слід зазначити, що наказом Державної судової адміністрації від 20 липня 2005 року № 86, затвердженого серед іншого посадову Інструкцію секретаря судового засідання. Так, пунктами 1.2, 1.3, 1.4. даного наказу визначено, що секретар судового засідання є посадовою особою апарату місцевого загального суду (далі - суд), статус якої визначається Законом України "Про державну службу". Секретар судового засідання призначається на посаду та звільняється з посади наказом голови відповідного суду з дотриманням вимог трудового законодавства та законодавства про державну службу України.

На посаду секретаря судового засідання призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" або "Правоохоронна діяльність" з освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче молодшого спеціаліста, без вимог щодо стажу роботи.

Отже, посада секретаря судового засідання відноситься до посад державних службовців та обіймати її може особа з вищою юридичною освітою.

Так, ОСОБА_1 з 01.04.1993 р. по 11.11.1996 р. обіймав посаду секретаря судового засідання Теплицького районного суду та 30.03.1994 р. йому присвоєно 15 ранг державного службовця, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Відтак, суд доходить висновку, що на час звернення за призначенням пенсії за вислугу років у ОСОБА_1 наявний стаж на посаді державного службовця, яку обіймають особи з вищою юридичною освітою, а відтак, період роботи з 01.04.1993 р. по 11.11.1996 р. мав бути врахований при вирішенні питання про призначення пенсії.

Разом з цим, визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо не обчислення, не призначення і не виплати пенсії, то тут суд виходить з наступного.

Саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає відповідне рішення (про призначення або про відмову у призначені пенсії), яке може бути оскаржено.

Отже, оцінка дій відповідача щодо відмови у призначені пенсії або щодо не призначення такої досліджується в межах прийняття рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії/бездіяльність щодо не призначення пенсії за вислугу років не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

За таких обставин позовні вимоги в досліджуваній частині задоволенню не підлягають.

Разом з цим, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, керуючись положеннями статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та вказати наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); ) добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, рішення №025250001646 від 08.10.2019 р., яким відмовлено в призначенні пенсії позивачу прийнято без врахування розтлумачених критеріїв, адже, як встановлено судом та зазначалось вище, у відповідача були відсутні підстави не зараховувати певні періоди роботи позивача, оскільки стаж підтверджено записами у трудовій книжці. Відтак, рішення є проиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, наслідком задоволення першої вимоги та скасування неправомірного рішення суб"єкта владних повноважень є прийняття судом рішення про зобов"язання відповідача зарахувати позивачу стаж на посаді державного службовця, яку обіймають особи з вищою юридичною освітою, з 01.04.1993 р. по 11.11.1996 р. та призначити і виплатити пенсію.

Разом з тим, оцінюючи вимоги щодо «обчислення пенсії» та «виплачувати пенсію» в подальшому, то такі задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Право на захист — це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливіть їх порушення у майбутньому.

Отже, вимоги про зобов`язання обчислювати та виплачувати пенсію, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідне призначення пенсії з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, ще не проведено.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі 1681, 60 грн. підлягають відшкодуванню частково у розмірі 1 121,06 грн. (2/3).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025250001646 від 08.10.2019 р. про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не врахування ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1993 по 11.11.1996 р. на посаді секретаря судового засідання Теплицького районного суду Вінницької області, до стажу який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», тобто 3 роки 7 місяців 11 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області врахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1993 по 11.11.1996 р. на посаді секретаря судового засідання Теплицького районного суду Вінницької області, до стажу який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», тобто 3 роки 7 місяців 11 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» починаючи з 30.09.2019 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО — НОМЕР_1 ) 1 121,06 грн. (однієї тисячі сто двадцять одніє гривні 06 копійок ) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО — НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення виготовлено : 11.03.2020 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна