Ухвала суду № 88110575, 11.03.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6614/19

Провадження № 2-з/524/12/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого судді – Андрієць Д.Д., за участю секретаря – Шило В.С., представника позивача – відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_1 , представника відповідача-позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль марки ЗАЗ Sens, 2012 р.в., об`єм двигуна 1299 см3, д.н.з. НОМЕР_1 , що зареєстрований за ОСОБА_3 ..

Заява мотивована тим, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на його користь коштів, оскільки іншого майна відповідач за зустрічним позовом не має.

В судовому засіданні представник відповідача-позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_2 , підтримала заяву про забезпечення позову та просила її задовольнити.

Представник позивача – відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , проти задоволення заяви заперечувала, вважала її передчасною, оскільки судом ще не витребувані відомості з ТСЦ про те, хто на даний час є власником спірного автомобіля.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали заяви, справи № 524/6614/19, встановив наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставами для забезпечення позову є те, що невжиття судом заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тобто дії суду із забезпечення позову – обрання та застосування відповідних заходів забезпечення позову, спрямовуються на забезпечення можливості в подальшому реально виконати рішення суду та захистити права особи, яка звернулась до суду за захистом.

Під час розгляду справи № 760/22785/18-ц(провадження № 61-1817св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: «Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). … Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.»

Суд приймає до уваги те, що предметом зустрічного позову є, в тому числі, визнання автомобіля марки ЗАЗ Sens, 2012 р.в., об`єм двигуна 1299 см3, д.н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю та стягнення Ѕ частини його вартості.

Подані заявником на обґрунтування заяви про забезпечення позову докази містять відомості про те, що станом на дату звернення із заявою про забезпечення позову транспортний засіб марки ЗАЗ Sens, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 перебував у власності ОСОБА_3 . Разом з тим, на запитання суду представник позивача – відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 повідомила, що на даний час ОСОБА_3 вже не є власником вищевказаного транспортного засобу.

Враховуючи положення п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України суд відзначає, що арешт накладається на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. Однак, приймаючи до уваги повідомлення представник позивача – відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 не є власником транспортного засобу марки ЗАЗ Sens, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 а також те, що доказів, які б свідчили про те, що на даний час спірний автомобіль належить відповідачу за зустрічним позовом суду надано не було, суд не вбачає підстав для накладення арешту на автомобіль марки ЗАЗ Sens, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 .

За таких обставин, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.151-154 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Д.Андрієць