Постанова № 88110153, 20.02.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14484/19

Провадження № 2-а/369/70/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.02.2020 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Поліщука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу 2 роти 2 БПП в с. Чайки старшого лейтенанта поліції Харциз Олександра Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора взводу 2 роти 2 БПП в с. Чайки старшого лейтенанта поліції Харциз О.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01.11.2019 року о 10 год. 15 хв. інспектор БПП в с. Чайки Харциз О.А. згідно постанови про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 463584 від 01.11.2019 року притягнув його до адміністративної відповідальності за те, що він, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем «Dodge Nitro», д.н.з. НОМЕР_1 на трасі 19 км Київ-Чоп в м. Києві, не ввімкнув ближнє світло фар (п. 9.8 ПДР України), рухався без пристебнутого паска безпеки (п. 2.3 ПДР України), а також рухався в лівій смузі, чим порушив п. 11.2 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, ст. 125, ст. 122, ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає, що винесена відносно нього постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню.

Позивач зазначив, що він не порушував жодного з пунктів Правил дорожнього руху України, та просив у інспектора щоб той надав йому можливість скористатися правовою допомогою.

Інспектор, не з`ясувавши особу правопорушника, почав складати постанову, в порушення вимог ст. 279 КУпАП.

Оскаржувана постанова була винесена інспектором з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив скасувати постанову серії ДП18 № 463584 від 01.11.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення. До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача також просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що інспектором взводу 2 роти 2 БПП в с. Чайки старшим лейтенантом поліції Харциз О.А. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 463584 від 01.11.2019 року відносно ОСОБА_1

01.11.2019 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 9.8, 2.3, 11.5, 2.4 ПДР України, за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП, ст. 125, ст. 122, ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн..

Згідно вказаної постанови інспектор зазначив, що 01.11.2019 року о 10 год. 15 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Dodge Nitro», д.н.з. НОМЕР_1 , на 19 км автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, рухався без ввімкненого ближнього світла фар, не був пристебнутий паском безпеки, при цьому здійснював рух у крайній лівій смузі при вільних правих та не пред`явив на вимогу поліцейського для перевірки документи, зазанчені в п. 2.1 ПДР України, чим порушив п. 9.8, 2.3, 11.5, 2.4 ПДР України, за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП, ст. 125, ст. 122, ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП.

Слід зазначити, що правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частиною 1 статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно вимог ст. 125 КУпАП передбачено, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу - тягнуть за собою попередження.

Згідно вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззапереченим доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Будь-яких доказів порушення позивачем п. 2.1 ПДР України відповідачем не надано.

У судовому засіданні були дослідженні відео на CD-дисках, які були надані позивачем та відповідачем. Однак, вказані докази не містили підтверджень вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП, ст. 125, ст. 122, ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, на підставі яких інспектор виніс оскаржувану постанову.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновками експертів та показань свідків. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 69 КУпАП України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008. «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Суд вважає, що встановлені інспектором поліції в оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не доведені.

Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.

Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст. 77 КАС України суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку з ненаданням доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, ст. 125, ст. 122, ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 121, 122, 125, 126, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 72, 77, 242, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову інспектора взводу 2 роти 2 БПП в с. Чайки старшого лейтенанта поліції Харциз Олександра Анатолійовича серії ДП18 № 463584 від 01 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 125, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.