Рішення № 88108606, 04.03.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/23/20

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/23/20

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001

а/с 1800, м. Дніпро, 49027

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Джалабадзе Картлос

АДРЕСА_1

про стягнення 49571 грн 30 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була підписана вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Господарським судом Чернігівської області 13.01.2020 винесено ухвалу про залишення позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення без руху для усунення недоліків.

Після усунення позивачем недоліків у встановлений судом строк ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до фізичної особи-підприємця Джалабадзе Картлос про стягнення станом на 30.10.2019 заборгованості у сумі 49571 грн 30 коп., а саме: 45800,00 грн заборгованості за кредитом, 552,71 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов за період з 28.08.2019 по 30.10.2019, 2700,00 грн заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов за період з 28.07.2019 по 30.10.2019, 518,59 грн з пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1. Умов за період з 28.08.2019 по 30.10.2019. Судове засідання з розгляду спору по суті призначено на 17.02.2020.

13.01.2020 судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв`язку з чим отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за критерієм пошуку реєстраційний номер облікової картки платника податків, відповідно до якого в реєстрі значиться фізична особа-підприємець Джалабадзе Картлос, місце проживання: АДРЕСА_2 , не перебуває в процесі припинення.

З метою повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, суд, в порядку ст. 120 - 122 Господарського процесуального кодексу України на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 23.01.2020 розміщено оголошення про виклик фізичної особи-підприємця Джалабадзе Карлтос в судове засідання по справі №927/23/20, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання 17.02.2020 уповноважені представники сторін не прибули.

Позивач належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400047161608, 1400047161594.

Ухвала суду від 23.01.2020 направлена на адресу місце проживання відповідача ( АДРЕСА_2 Чернігівська область), що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася 27.01.2020 до суду неврученою, з відміткою відділення поштового зв`язку «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача».

Ухвала суду від 23.01.2020 повторно 28.01.2020 направлена на адресу відповідача (вул. Садова, 46, с. Мохнатин, Чернігівський район, Чернігівська область, 15513), що відповідає зареєстрованому місцю проживання відповідача, повернулася 17.02.2020 до суду неврученою, з відміткою відділення поштового зв`язку «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача».

Заяви та клопотання від сторін не надходили, причини неприбуття у судове засідання не повідомили.

До початку судового засідання 17.02.2020 від позивача надійшла заява від 17.02.2020, за підписом представника Падалка О.В., про перенесення судового засідання 17.02.2020 з метою надання документів, витребуваних судом ухвалою про відкриття провадження.

У судовому засіданні 17.02.2020 суд задовольнив заяву позивача та відклав розгляд справи на 04.03.2020.

18.02.2020 суд звернувся до Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» з листом, в якому просив для повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, та з метою належного повідомлення відповідача по справі №927/23/20 про дати, часу і місця проведення судових засідань, терміново до 27.02.2020 повідомити причину зазначення поштовим відділенням на конвертах з поверненими не врученими поштовими відправленнями фізичній особі-підприємцю Джалабадзе Карлтос за ШКІ 1400047084409, НОМЕР_1 та 1400047167371- «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача» 28.02.2020 на запит щодо причин невручення поштових відправлень фізичній особі-підприємцю Джалабадзе Кртлос Чернігівська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» повідомила, що під час вручення поштових відправлень 21.01.2020 за ШКІ 1400047084409, 24.01.2020 за ШКІ 1400047161586, 15.02.2020 за ШКІ 1400047167371 листоношею села пересувного відділення поштового зв`язку № 10 в довідці ф.20 зазначена причина невручення листа «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача». Фактично зазначений на поштовому відправленні адресат не проживає за вказаною адресою, а лише зареєстрований, господарську діяльність на території села не здійснює. Таким чином, листоноша помилково через відсутність в довідці ф.20 відповідної графи не зазначила правильну причину невручення листів, якою є «адресат відсутній за вказаною адресою».

У судове засідання з розгляду спору по суті 04.03.2020 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400047410918.

Ухвала суду від 17.02.2020 направлена на адресу місце проживання відповідача ( АДРЕСА_2 ), що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася 26.02.2020 до суду неврученою, з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат не проживає».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи до суду від відповідача не надходило.

Крім того, з метою дотримання принципу змагальності сторін та належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 120 - 122 Господарського процесуального кодексу України на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 20.02.2020 розміщено оголошення про виклик фізичної особи-підприємця Джалабадзе Картлос в судове засідання з розгляду справи по суті 04.03.2020.

03.03.2020 від позивача надійшла заява від 03.03.2020, за підписом представника Падалка О.В., про проведення судового засідання 04.03.2020 без участі представника банку, яка задоволена судом.

До початку судового засідання 03.03.2020 від позивача надійшла заява від 03.03.2020, до якої на виконання ухвали суду від 23.01.2020 надано читаєму копію посвідки на постійне проживання на ім`я Джалабадзе Картлос , яка долучена судом до матеріалів справи.

У ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що з опублікування оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 927/23/20.

З огляду на викладене, неявка уповноважених представників сторін не є перешкодою для розгляду справи за відсутності такого учасника.

Виклад позицій учасників судового процесу

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 26.06.2019, який за своєю природою є договором приєднання та складається із Анкети-заяви та Умов. Позивач зазначає, що 26.06.2019 фізична особа-підприємець Джалабадзе Картлос через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписала із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ». Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» htt://privatbank.ua. та були затверджені рішенням Правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке викладено у протоколі №10 від 09.02.2017.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзив не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 23.01.2020 попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі, фактичні обставини справи.

До обставин, які є предметом доказування у справі належить: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань відповідача по суті спору, наявність факту невиконання відповідачем грошових зобов`язань, наявність підстав для нарахування сум відсотків, наявність підстав для нарахування штрафних санкцій (пені), доведеність нарахованої позивачем загальної суми боргу.

Висновок суду про обставини, які є предметом доказування у справі, та визнаються судом встановленими або спростованими з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

Згідно зі статутом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (нова редакція) (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №594 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №712) (погодженого Національним банком України 06.09.2019), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 було змінено тип банку на приватне та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «ПриватБанк».

До позовної заяви позивачем надано копію Банківської ліцензії №22 від 05.10.2011 виданої Національним банком України публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Як вбачається із матеріалів справи, 25.06.2019 фізичною особою-підприємцем Джалабадзе Картлос було підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб» від 20.06.2019 (далі - Заява), яка 20.06.2019 була підписана позивачем із використанням електронного цифрового підпису.

У вказаній заяві зазначено, що Джалабадзе Картлос ФОП , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , що діє на підставі особистого волевиявлення далі «Клієнт», підписанням цієї заяви, на підставі ст.634 Цивільного кодексу України , приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуг «КУБ» (далі- Умови), що розміщені на сайті ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» pb.ua. Ця Заява та Умови складають кредитний договір між банком та клієнтом.

За умовами п.1.1 Заяви банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород (мовою документа) в обумовлені цим Договором терміни.

Відповідно до Заяви розмір кредиту: 50000,00грн (п.1.2), строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів (п.1.3), проценти за користуванням кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п. 1.4.); порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із чим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цієї заяви та доступний клієнту у системі «Приват24 для бізнесу» (п. 1.5).

Окрім того, у п.1.9 Заяви сторони погодили, що укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання Клієнтом цієї Заяви шляхом накладення електронного цифрового підпису в системі «Приват24 для бізнесу» або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Сторони узгодили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п. 1.4., сплатити банку проценти у розмірі 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг (п. 1.6).

Розділом 3.2.8. Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» визначено Умови та правила надання «Кредиту «КУБ» (далі - Умови), які затверджені на засіданні Правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.02.2017, протокол №10.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги складає від 50000 до 1000000 грн (п. 3.2.8.2. Умов).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Сплата відсотків за користування кредитом передбачена п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.3., 3.2.8.9., 3.2.8.9.1., 3.2.8.9.2. Умов.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2018, на підставі заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідачу був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_3 .

26.06.2019, на підставі укладеного між сторонами кредитного договору №б/н, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача з 01.01.2000 по 09.12.2019 (а.с. 25).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

У відповідності до п. 3.2.8.3.1.3 договору Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

Таким чином, погашення кредиту в повному обсязі відповідачем повинно бути здійснено протягом 12 місяців з моменту отримання, тобто до 26.06.2020 включно, шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 4166,67 грн, що підтверджується, зокрема графіком погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, що розміщений на зворотній стороні Заяви від 20.06.2019. (а.с.13).

Відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору, свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено лише часткове повернення кредиту 26.07.2019 на суму 4200,00 грн, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку з 01.01.2000 по 09.12.2019 (а.с. 25).

Відповідачем на час розгляду справи у суді не надано суду доказів, що погашення суми боргу по кредиту із дотриманням графіку погашення основної суми боргу.

Так, станом на 30.10.2019 відповідач за умовами Заяви та Графіка погашення основної суми боргу та процентів за кредитом зобов`язався повернути позивачу кредит у сумі 16666,68грн, з яких було повернуто, як встановлено судом, 26.07.2019 у сумі 4200,00грн. Таким чином, заборгованість відповідача по кредиту станом на 30.10.2019 становила 12466,68грн.

Крім суми основної заборгованості за кредитом, позивачем нараховані відповідачу та пред`явлені до стягнення:

- 552,71 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов за період з 28.08.2019 по 30.10.2019;

- 2700,00 грн заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов за період з 28.07.2019 по 30.10.2019.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов, відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9.1. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Пунктом 3.2.8.9.3. Умов передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п.3.2.8.3.1.).

Згідно з п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком , вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п.3.2.8.6.2).

Відповідно до п. 1.4. заяви проценти за користуванням кредитом, які визначаються позивачем у тексті позовної заяви як відсотки у вигляді щомісячної комісії: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту), зазначені у Графіку погашення основної суми боргу та процентів за кредитом за 1, 2, 3, 4, 5, 6 місяць у розмірі 900,00грн, за 7, 8, 9, 10, 11 та 12 місяць у розмірі 800,00грн.

Як встановлено судом, у п.1.6. Заяви сторони визначили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п. 1.4., сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивачем пред`явлено до стягнення 518,59 грн пені, нарахованої згідно з п.3.2.8.10.1. Умов за період з 28.08.2019 по 30.10.2019.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., п. 3.2.8.9, 3.2.8.3.1. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

За приписами п. 3.2.8.10.3. та 3.2.8.10.5 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.

Норми права, які суд застосував, та мотиви їх застосування

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Мотивована оцінка аргументів, наведеного учасниками справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.3.2.8.3.1.3. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ» згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи із 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє клієнту повідомлення з зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

За змістом п.3.2.8.6.2. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ», зокрема, передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами видачі та погашення кредиту, Банк на свій розсуд має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст.212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом станом на 30.10.2019 у сумі 45800,00 грн, яку визначає як 50000,00грн кредиту - 4200,00грн погашення відповідачем кредиту.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення відповідача банком про дострокове повернення кредиту, про встановлення строку для дострокового повернення кредиту і такі обставини не зазначені позивачем у позовній заяві.

За таких обставин, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту в передбачені договором строки не виконав, доказів зміни відповідачу строку повернення кредиту позивачем не надано суду, враховуючи заявлені позивачем вимоги та наведені розрахунки заборгованості відповідача станом на 30.10.2019, а не на дату звернення до суду з позовними вимогами, суд доходить висновку, що прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 30.10.2019 становить 12466,68грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає, що з 7 місяця по 12 місяць з дати видачі кредиту відповідачу строк погашення кредиту на час звернення позивача з позовом до суду (відповідно до відмітки на поштовому конверті щодо відправки позову до суду датою звернення позивача є - 27.12.2019) не настав, відповідно відсутнє і порушене право у позивача, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Отже, в частині заявленої позивачем до стягнення заборгованості по кредиту з відповідача у сумі 33333 грн 32 коп. станом на 30.10.2019 за кредитним договором має бути відмовлено, з огляду на передчасність та безпідставність позовних вимог в цій частині, враховуючи встановлені судом обставини у даній справі.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 6.20. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 зауважено, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).

Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, від 18.02.2019 у справі 910/21449/17.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві, а саме: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості, тобто 48% річних (п.1.6 Заяви).

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що п. 3.2.8.3.3. Умов та п.1.6 Заяви сторонами передбачено сплату відсотків за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 24) та виписки банку (а.с. 50-53), відповідач свої зобов`язання щодо сплати процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за період з 27.08.2019 по 30.10.2019 не виконав. Станом на 30.10.2019 заборгованість по процентам, нарахованим на прострочену заборгованість становить 552,71 грн, що підтверджується матеріалами справи та розрахунком заборгованості за договором. Доказів проведення відповідачем сплати нарахованих процентів у сумі 552,71грн суду під час розгляду справи не надано сторонами.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 552,71 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов за період з 28.08.2019 по 30.10.2019, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Як свідчить наведений позивачем розрахунок процентів у вигляді щомісячної комісії, останнім за період користування відповідачем кредитом за період з 26.07.2019 по 26.10.2019 нараховано 3600,00грн, з яких сплачено 900,00грн - 26.07.2019.

Оскільки, обов`язок по сплаті процентів (комісії) згідно заяви та п.3.2.8.3.2 Умов не був виконаний відповідачем належним чином, у зв`язку з чим станом на дату проведення розрахунку позивачем - 30.10.2019 та на момент винесення судом рішення розмір невиконаного зобов`язання в цій частині складає 2700,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів про сплату заборгованості за процентами у вигляді щомісячної комісії, тому суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення 2700,00 грн, які підлягають задоволенню у повній сумі.

Як вбачається з пункту 1.6. Заяви, сторони визначили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, Клієнт зобов`язаний сплатити, зокрема, неустойку в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбачених п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Таким чином, суд доходить висновку, що сторонами погоджена відповідальність у вигляді сплати пені за прострочку виконання грошового зобов`язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 518,59 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 28.08.2019 по 30.10.2019, розраховану на підставі поданого розрахунку заборгованості за договором. Крім того, в підтвердження поданого розрахунку позивачем на усунення недоліків позовної заяви подано виписку з 26.06.2019 по 14.01.2020 щодо нарахування відповідачу пені.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість в сумі 552,71 грн за період з 28.08.2019 по 30.10.2019 це є проценти, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту, за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами, як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та відповідно на суму яких не може бути нарахована пеня, оскільки згідно з ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин сплачує штрафні санкції (неустойку) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Нарахування процентів за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, є відповідальністю, а не господарським зобов`язанням у розумінні ст. 173 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені за договором (а.с.24) та банківську виписку по рахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання відповідачем зобов`язань за договором підлягають частковому задоволенню в сумі 453,24 грн, з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку та з виписки банку, щодо нарахування відповідачу пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 26.06.2019 по 14.01.2020, позивачем проведено нарахування 518,59 грн пені на суми простроченої заборгованості виходячи зі ставки 0,1000000.

Оскільки суд дійшов висновку, що нараховані відсотки у сумі 552,71 грн виходячи із процентної ставки в розмірі 48% річних, відповідно п. 3.2.8.3.3. Умов та п.1.6. заяви, це проценти за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому пеня підлягає нарахуванню та відповідно стягненню лише на прострочку сплати кредиту та процентів (комісії).

У той же час, згідно із ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до рішення правління Національного банку України від 18.07.2019 «Про розмір облікової ставки Національного банку України» установлено з 19 липня 2019 року облікову ставку в розмірі 17,0 % річних.

Відповідно до рішення правління Національного банку України від 05.09.2019 «Про розмір облікової ставки Національного банку України» установлено з 06 вересня 2019 року облікову ставку в розмірі 16,5 % річних.

Відповідно до рішення правління Національного банку України від 24.10.2019 «Про розмір облікової ставки Національного банку України» установлено з 25 жовтня 2019 року облікову ставку в розмірі 15,5 % річних, яка діяла до 12.12.2019 року.

Наданий позивачем розрахунок пені здійснено без урахування вказаних норм законодавства, оскільки застосована ставка 0,1000000 перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені за прострочку повернення кредиту з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду розрахунку, суд доходить висновку, що позивачем правомірно проведено нарахування пені в сумі 372,39 грн на суми простроченої заборгованості за наданим кредитом та 80,85 грн на суми прострочених до сплати процентів (комісії), а всього на суму 453,24грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 65,35 грн пені, за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача в розмірі 626 грн 73 коп.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця Джалабадзе Картлос про стягнення 49571 грн 30 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Джалабадзе Картлос ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 12466 грн 68 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 552 грн 71 коп. заборгованості за відсотками, 2700 грн 00 коп. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 453 грн 24коп. пені, 626 грн 73 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) в стягненні з Фізичної особи-підприємця Джалабадзе Картлос ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 33333 грн 32коп. заборгованості за кредитним договором, 65 грн 35 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 10.03.2020.

Суддя Н.Ю.Книш