Рішення № 88108018, 10.03.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2020 року Справа № 913/22/20

Провадження №34/913/22/20

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В.,

при секретарі судового засідання Романенко Т.М.,

розглянувши позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження у справі

за позовом Кремінської міської ради, м. Кремінна Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця Агафонова Сергія Миколайовича, м. Кремінна Луганської області,

про стягнення 19 782,91 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Кремінська міська рада звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Агафонова Сергія Миколайовича, в якій просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 19 782,91 грн. за користування земельною ділянкою площею 0,4502 га по пров. Сєвєрний, 1а в м. Кремінна Луганської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір оренди землі від 24.10.2017 по пров. Сєвєрний, 1а, м. Кремінна Луганської області - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівельної та іншої промисловості - утримання деревообробного цеху. Відповідач фактично користувався зазначеною земельною ділянкою, несплачуючи орендну плату, в зв`язку з чим, позивач зазнав збитків у вигляді неотриманого доходу (орендної плати), що стало підставою для звернення позивача до суду.

У відповідності до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України 03.01.2020 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

21.01.2020 на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №02-02-20/03-16 від 14.01.2020.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.01.2020 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи призначено на 05.02.2020.

В судове засідання 05.02.2020 представники сторін не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

07.02.2020 на адресу господарського суду від позивача супровідним листом №2-04-20/03-16 від 04.02.2020 надійшли додаткові докази, зокрема, копії актів обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, копія заяви відповідача про продовження договору оренди, копія розрахунку розміру орендної плати та копія витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які приймаються судом до розгляду та долучаються до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.02.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.02.2020, відкладено судове засідання на 10.03.2020.

17.02.2020 на адресу господарського суду від позивача надійшов супровідний лист №2-06-20/03-16 від 13.02.2020 з копіями документів, надісланих позивачем листом №2-04-20/03-16 від 04.02.2020, та розрахунку розміру орендної плати, які приймаються судом до розгляду та долучаються до матеріалів справи.

Позивач правом на участь у судовому засіданні 10.03.2020 не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 18.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні 10.03.2020 не скористався. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2017 між Кремінською міською радою (позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Агафоновим Сергієм Миколайовичем (відповідач, орендар) було укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,4502 га по пров. Сєвєрний, 1а, м. Кремінна Луганської області - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівельної та іншої промисловості - утримання деревообробного цеху.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 153 158,04 грн.

Згідно з п. 9 договору орендна плата нараховується орендарю у формі та розмірі грошової плати у гривнях з 16.05.2017 у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7 657,90 грн., із застосуванням наступної індексації відповідно до нормативних актів на наступні роки, з правом перегляду орендної плати раз на три роки.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься у строки відповідно до законодавства України шляхом перерахування коштів на рахунок місцевого бюджету.

Сторони, в пункті 8 договору оренди, встановили, що договір укладено на 5 років до 16.05.2022.

За умовами п. 15, 16 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівельної та іншої промисловості - утримання деревообробного цеху. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення, організація розроблення проекту відведення та витрати пов`язані з цим, покладаються на орендаря. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки за актом приймання-передачі (п.п. 18-20 договору оренди).

Таким чином, за умовами договору оренди від 24.10.2017 відповідач зобов`язався вчинити дії пов`язані із організацією розроблення проекту відведення, оплати витрат на розроблення такого проекту, державною реєстрацією права користування земельної ділянки та сплати орендної плати за користування нею.

Як зазначає позивач, відповідач свої обов`язки за договором щодо організації розроблення проекту відведення, оплати витрат на розроблення такого проекту та державну реєстрацію права користування земельної ділянки не виконав. Плату за користування земельною ділянкою не сплачував.

30.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №03-06-62/2671, в якій вимагав сплатити заборгованість за користування земельною ділянкою в розмірі 26 824,04 грн. В подальшому, 11.04.2019 позивач звернувся до відповідача з аналогічною претензією №03-06-02/985, в якій також вимагав сплатити заборгованість за користування земельною ділянкою в розмірі 22 761,39 грн.

29.11.2019 комісією з самоврядного контролю за використанням та охороною земель територіальної громади Кремінської міської ради було складено акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки загальною площею 0,4502, яка використовується ФОП Агафоновим С.М., відповідно до договору оренди землі, який укладений, але не зареєстрований, згідно якого дана земельна ділянка використовується за своїм цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівельної та іншої промисловості - утримання деревообробного цеху.

Таким чином, відповідач, не розробивши проект відведення земельної ділянки загальною площею 0,4502 га по пров. Сєвєрний, 1а, м. Кремінна Луганської області та не здійснивши державної реєстрації права користування земельною ділянкою, фактично користувався нею, в результаті чого неодержаний прибуток за користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів станом на момент звернення позивача до суду за його розрахунком становив 19 782,91 грн.

В зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 19 782,91 грн. за користування земельною ділянкою площею 0,4502 га по пров. Сєвєрний, 1а в м. Кремінна Луганської області.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому, п. «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України передбачає, що власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 ЗК України).

Отже, за змістом указаних приписів право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі від 24.10.2017, укладеного між сторонами.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема державної реєстрації такого права, з моменту якої виникає право оренди земельної ділянки. Таким чином, відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відтак суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без державної реєстрації договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11. 2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 та № 922/5468/14.

В свою чергу, посилання позивача в позовній заяві на норми, які регулюють відшкодування збитків власникам землі суд вважає невірним, виходячи з наступного.

При вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог. Оскільки підставою позову є фактичні обставини, які наведені у позовній заяві, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Таким чином, враховуючи виклад обставин, який містить позовна заява, суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати інші норми, ніж ті, на які посилався позивач в обґрунтування позову, а саме норми ч. 1 ст. 1212 ЦК України, оскільки, як зазначалося вище, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без державної реєстрації права користування нею та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними і регулюються ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц та 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Приймаючи до уваги те, що ФОП Агафонов С.М. фактично користувався земельною ділянкою загальною площею 0,4502 га по пров. Сєвєрний, 1а, м. Кремінна Луганської області, суд дійшов висновку, що останній без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти позивачу.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір коштів, які відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе, хоча мав сплатити їх позивачу у вигляді орендної плати, складає 19 782,91 грн., з них: 5 105,27 грн. за 8 місяців 2017 року, 7 657,90 грн. за 2018 рік та 7 019,74 за 11 місяців 2019 року.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства. В зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 19 782,91 грн. є правомірною, обґрунтованою, підтвердженою належними і допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Кремінської міської ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Агафонова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Кремінської міської ради (92905, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, пр. Дружби, буд. 13, ідентифікаційний код 21757011) кошти в розмірі 19 782 грн. 91 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повний текст рішення складено і підписано 10.03.2020.

Суддя А.В. Іванов