Рішення № 88107544, 03.03.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1039/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради

про стягнення в сумі 223799, 87 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель"

до відповідача: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

про визнання недійсним договору №90 від 21.11.18

за участю:

від Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради: Мигович І.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель": Волосянко Р.О.

від Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення в сумі 223799,87 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 24.10.19, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 12.11.19.

Ухвалою суду від 12.11.19 продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 19.11.19 та відкладено розгляд справи по суті на 19.11.19.

12.11.19 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача вх.№19717/19 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

18.11.19 відповідачем подано зустрічну позовну заяву до Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору №90 від 21.11.18.

Ухвалою суду від 19.11.19 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, здійснено перехід із спрощеного провадження на розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.12.19.

Ухвалою суду від 12.12.19 відкладено підготовче засідання на 26.12.19, за наслідками якого суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.01.20.

В судових засіданнях 16.01.20 та 30.01.20 оголошувалася перерва відповідно до 30.01.20 та 20.02.20.

Ухвалою суду від 20.02.20 розгляд справи по суті відкладено за клопотанням відповідача на 03.03.20.

В судове засідання 03.03.20 представник Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду наледними чином повідомлений ухвалою суду від 20.02.20, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення( вх.номер повідомлення 3516/20 від "28" лютого 2020 р.). В той же час, судом не визнавалася його явка обов"язковою.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за відсутності представника Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Позиція позивача за первісним позовом( відповідача за зустрічним позовом).

Позовні вимоги за первісним позовом підтримує з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказує на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" прийнятих на себе зобов`язань зі сплати пайового внеску за договором про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21 листопада 2018 р. № 90.

Проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві вх.№21899/19 від 12.12.19. Зокрема, вказує на те, що укладення спірного договору не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки у випадку ведення будівництва за межами території м. Івано-Франківська та під`єднання об`єкта будівництва до централізованих систем водопостачання та водовідведення м.Івано-Франківська розрахунок пайової участі проводиться виключно в залежності від потреб водопостачання та водовідведення згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 січня 2008 р. №23. Крім того, звертає увагу, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" зверталось до органу місцевого самоврядування м.Івано-Франківська з відповідною заявою про його укладення.

Позиція відповідача за первісним позовом( позивача за зустрічним позовом).

Відзив на позовну заяву Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у встановлений судом строк Товариство з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" не подало. Водночас, в судовому засіданні представник ТОВ БК "Цитадель" в повному обсязі заперечував проти задоволення первісного позову з мотивів, викладених у зустрічній позовній заяві вх.22840/19 від 18.11.19 та відповіді на відзив від 23.12.19 вх.№22545/19. Зокрема, вказував на те, що договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21 листопада 2018 р. № 90 суперечить положенням ст. 19 Конституції України та ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" фактично виник обов`язок з подвійної участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури двох населених пунктів - м. Івано-Франківська та с.Угринів Тисменицького району, оскільки земельна ділянка, на якій побудований багатоквартирний житловий будинок, знаходиться в с. Угринів, до бюджету якого Товариство з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" вже сплатило відповідний пайовий внесок на підставі договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села №2 від 19.11.18. Крім того, звертає увагу, що позивачем за первісним позовом визначено розмір пайової участі у вигляді плати за підключення об"єкта будівництва до централізованих систем водопостачання та водовідведення міста, що суперечить ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За наведених обставин вважає, що договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 21 листопада 2018 р. № 90 слід визнати недійсним з моменту укладення на підставі ст.203, ч.1ст.215 Цивільного кодексу України. При цьому, звертає увагу, що звернення Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста було зумовлене необхідністю погодження та затвердження технічних умов на приєднання об`єкта будівництва до централізованих мереж водопостачання/водовідведення міста, а не наміром цей договір виконувати. Просив суд застосувати до спірних правовідносин висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.07.18 у справі 3910/19020/17.

Позиція Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Підтримує вимоги Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за первісним позовом та заперечення проти зустрічного позову. Письмових заяв та відзиву на зустрічний позов суду не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На підставі договору оренди землі №10/08/16-2 від 10.08.16, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель", останньому передано в оренду земельну ділянку, що розташована на території Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

У відповідності до обумовленого договором №10/08/16-2 від 10.08.16 цільового призначення зазначеної земельної ділянки (для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) Товариством з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" розпочато будівництво багатоквартирного житлового будинку.

19 листопада 2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" та Угринівською сільською радою укладено договір №2 про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села.

Згідно з п.2 зазначеного договору розмір пайової участі Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" як замовника будівництва складає 4% загальної кошторисної вартості об"єкта будівництва, що становить 474420,00грн. і підлягає сплаті до 30.12.18.

З матеріалів справи (платіжних доручень) вбачається, що ТОВ БК "Цитадель" перерахувало на користь Угринівської сільської ради 474420,00 грн. пайового внеску.

Водночас, 09 вересня 2018 р., ТОВ БК "Цитадель" звернулось до органу місцевого самоврядування м.Івано-Франківська із заявою про укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Відтак, 21 листопада 2018 р. між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТОВ БК "Цитадель" (замовник) укладено договір №90 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, відповідно до п.1.1 якого замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Урочище "Довга Нива" в с. Угринів (2 черга), бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська. Земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво об`єкта, розташована за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький район, с.Угринів, відомості з реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 липня 2016 р., номер запису про право власності 15471892(п.1.2 договору №90).

Згідно з пунктами 2.1, 3.2, 3.3 договору №90 замовник зобов`язується сплатити пайовий внесок у визначені цим договором розмірі та терміни, зокрема в сумі 187020,00грн., до прийняття об`єкта у експлуатацію.

Розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Величина пайового внеску визначена на підставі нормативів для одиниці створеної потужності(одиниці виміру), затвердженої рішенням виконавчого комітету міської ради від 21.01.08 №23 в сумі 2000,00грн.(п.3.1,3.2 договору).

Згідно з 5.1 Договору при простроченні платежу, визначеного п. 3.3 договору, замовник сплачує до міського бюджету суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Відповідно до п. 6.2 Договору зміни до нього можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору, у разі невиконання п. 3.3, з урахуванням п. 5.1, Виконком та/або Фінансове управління здійснює перерахунок пайового внеску в односторонньому порядку, про що повідомляє замовника.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 264 від 21 листопада 2018 р. погоджено договір від 21 листопада 2018 р. № 90 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

У грудні 2018 р. об`єкт будівництва введено в експлуатацію, що підтверджується витягом з веб-сайту ДАБІ та сертифікатом серії ІФ №162183442179.

15.07. 2019 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом із вимогою погасити заборгованість, що виникла на підставі укладеного між сторонами договору від 21 листопада 2018 р. №90.

Відповіді на зазначену вимогу та доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" 187020,00грн. пайового внеску матеріали справи не містять.

У зв"язку із наявністю заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" зі сплати пайового внеску згідно укладеного між сторонами договору від 21 листопада 2018 р. №90 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до суду за захистом порушеного права, нарахувавши, крім заборгованості по сплаті пайового внеску, 27195,27грн.пені, 5610,60грн. інфляційних втрат та 3974,00грн. 3% річних у відповідності до п.5.1 договору та ст.625 Цивільного кодексу України.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель"звернулося до господарського суду із зустрічним позовом про визнання вищезазначеного договору недійсним.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За змістом ч.2ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.ч. 1 - 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися в підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову.

За наведених обставин, суд вважає за доцільне в першу чергу надати правову оцінку зустрічному позову, оскільки у випадку його задоволення виключатиметься повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 626, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст. 180 ГК України.

Як визначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту другого постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому, за змістом ст.5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, до спірних правовідносин суд застосовує норми Закону № 3038-VI в редакції, що діяла на момент виникнення цих правовідносин.

За статтею 1 Закону №3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 3038-VI замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI).

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

До інженерно-транспортної інфраструктури у розумінні цього Закону законодавець включив комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, (стаття 1 Закону № 3038-VI), тобто ту інфраструктуру, навантаження на яку може змінитися, зрости якісно та кількісно чи то в силу створення на земельній ділянці нового об`єкта, чи то у зв`язку зі зміною відповідних показників цього об`єкта внаслідок його реконструкції.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону № 3038-VI (частина перша статті 40 цього Закону).

Стаття 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Так, порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська регулює Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", яке затверджене рішенням Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 р. № 1231-38.

Згідно з п. 1.2 цього Положення замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ТОВ БК "Цитадель" 10 вересня 2018 р. за власною ініціативою звернулось до заступника голови м.Івано-Франківська із заявою, в якій просило укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, відтак 21 листопада 2018 р. сторонами укладено відповідний договір.

Суд звертає увагу, що за змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті представник ТОВ БК "Цитадель" пояснював суду, що його довіритель був змушений укласти спірний договір. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження таких обставин суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, із змісту наявного в матеріалах справи додатку до спірного договору вбачається, що призначенням розрахованого для ТОВ БК "Цитадель" пайового внеску є інженерно-транспортна інфраструктура міста Івано-Франківська, а саме потреба новозбудованого будинку у водопостачанні, скиданні стоків, дощових вод тощо. Такий пайовий внесок розраховано відповідно до Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" (затверджене рішенням Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 р. № 1231-38), в пп. 5.2.2 якого передбачено, що у випадку ведення будівництва поза межами території міста Івано-Франківська, але під`єднання об`єкту до централізованих систем водопостачання та водовідведення міста, розрахунок проводиться в залежності до потреб водопостачання та водовідведення згідно з відповідними рішеннями виконавчого комітету міської ради(№23 від 21.01.08).

Вищенаведені рішення органу місцевого самоврядування на момент прийняття рішення судом є чинними.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що збудований ТОВ БК "Цитадель" будинок під`єднаний до мереж водопостачання і водовідведення, які належать і обслуговуються містом.

В свою чергу із змісту наявного у матеріалах справи договору № 2, який ТОВ БК "Цитадель" уклало із Угринівською сільською радою ОТГ вбачається, що замовником будівництва пайовий внесок сплачений до соціально-економічного фонду розвитку села.

Таким чином в ході розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи ТОВ БК "Цитадель" щодо подвійної участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури та соціальної інфраструктури двох населених пунктів, оскільки фактично за участь у розвитку соціально-економічного інфраструктури замовник сплатив до бюджету села, а інша частина - за участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури - підлягає сплаті до бюджету міста.

Серед положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не міститься таких, які б обмежували можливість сплати пайової участі замовниками будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури до бюджету одного населеного пункту, а розвитку соціальної інфраструктури до бюджету іншого населеного пункту, зокрема, у тому випадку, коли земельна ділянка належить до одного населеного пункту, а інженерно-транспортні комунікації - до іншого населеного пункту.

При цьому, загальний розмір пайової участі ТОВ БК "Цитадель" не перевищує визначених законом граничних розмірів.

Посилання ТОВ БК "Цитадель" на висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.07.18 у справі 3910/19020/17 судом відхиляються, оскільки правовідносини у даній справі та справі №910/19020/17 не є тотожними. Зокрема, суд звертає увагу, що висновки Верховного Суду у справі №910/19020/17 стосуються пайової участі замовників будівництва за умови спорудження на земельній ділянці об"єктів соціальної інфраструктури, тоді як у даній справі предмет спору стосується будівництва житлового будинку.

Щодо первісного позову, суд виходить з того, що згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом с.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених договором.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відтак, в силу ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1-3, 9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750), датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Оскільки об`єкт будівництва ТОВ БК "Цитадель" введений в експлуатацію 10 грудня 2018 р., визначений договором №90 внесок у розмірі 187020,00грн. підлягав сплаті до вказаної дати.

Оскільки сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв"язку з простроченням грошового зобов"язання позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу за первісним позовом 27195,27грн.пені, 5610,60грн. інфляційних втрат та 3974,00грн. 3% річних у відповідності до п.5.1 договору та ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ч.1ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання. Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 5.1 договору №90 сторони погодили, що при простроченні платежу, визначеного п.3.3 договору, замовник сплачує до міського бюджету суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за вечь час прострочення, 3% річних та пеню в розмірі 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а сплата та інфляційних втрат - способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення грошового зобов`язання відповідачем за первісним позовом, позивачем за первісним позовом правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.01.19 по 09.09.19.

Водночас, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Оскільки позивач визначає період нарахування інфляційних втрат з 02 січня по 09 вересня 2019 р., інфляційні втрати розраховуються за січень-серпень 2019 р.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного у позовній заяві періоду, та встановлено, що в розрахунку суду сума пені є більшою, ніж заявлено до стягнення Фінансовим управлінням, тому із врахуванням меж позовних вимог, такі вимоги позивача за первісним позовом суд задовольняє за розрахунком позивача. Що стосується інфляційних втрат та 3 % річних, то в розрахунку суду ці суми є меншими, ніж заявлені позивачем до стягення, відтак суд задовольняє їх у розмірі, визначеному судом - 5077,68грн. інфляційних втрат та 3858,25грн. 3% річних.

Висновок суду.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 187020,00грн. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, вимога про стягнення з відповідача 187020,00грн. основного боргу, 27195,27грн. пені, 5077,68грн.інфляційних втрат та 3858,25(три тисячі вісімсот п"ятдесят вісім гривень двадцять п"ять копійок) 3% річних обгрунтована та підлягає задоволенню; в решті первісного позову слід відмовити.

В задоволенні зустрічного позову слід відмовити у зв"язку з безпідставністю.

Судові витрати.

Згідно з приписами ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем за подання первісного позову позову сплачено судовий збір у розмірі 3357,00грн.

У свою чергу, позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1921,00грн.

За змістом ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами, встановленими п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення первісного позову, судовий збір за первісним позовом слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом та на професійну правничу допомогу залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" з огляду на відмову в позові.

Керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.73, 74, 77, 86, 129, 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити первісний позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про стягнення в сумі 223799,87 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель"(вул.Миру,69, смт.Єзупіль, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код 40672752) на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, буд. 28; ідентифікаційний код 02314062, одержувач платежу: МБ м.Івано-Франківська 24170000, код 37952250, розрахунковий рахунок: UA738999980000031517921009002, МФО: 899998, УК у м. Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) 187020,00(сто вісімдесят сім тисяч двадцять гривень) основного боргу, 27195,27(двадцять сім тисяч сто дев"яносто п"ять гривень двадцять сім копійок) пені, 5077,68(п"ять тисяч сімдесят сім гривень шістдесят вісім копійок) інфляційних втрат та 3858,25(три тисячі вісімсот п"ятдесят вісім гривень двадцять п"ять копійок) 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель"(вул.Миру,69, смт.Єзупіль, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код 40672752) на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради(м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, буд. 28; ідентифікаційний код 02314062) 3347,27 (три тисячі триста сорок сім гривень двадцять сім копійок) судового збору.

В решті первісного позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову у розмірі 9,73(дев"ять гривень сімдесят три копійки) залишити за Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель" до Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору №90 від 21.11.18.

Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу за зустрічним позовом залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю БК "Цитадель".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2020

Суддя Матуляк П. Я.