Рішення № 88107277, 26.02.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 910/7867/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Мохаль М.М., дов. № 1 від 13.01.2020

Івашін Є.В., ордер серія КС №384912 від 21.12.2018

від відповідача: Малий М.С. , наказ № 239-ОД від 12.11.2019

Алхімова Д.О., наказ № 338-ОД від 12.11.2019

від третьої особи на стороні позивача: Літвін С.М., дов. № 220/552/Д від 23.09.2019,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Концерну "Техвоєнсервіс"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство оборони України.

про визнання недійсним договору

Процесуальні дії по справі.

18.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Концерну "Техвоєнсервіс" з вимогами до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про визнання договору про надання послуг від 11.08.2006 № 225/К/112-06-9 недійсним.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 19.06.2019 вищевказану позовну заяву разом з доданими до неї документами передав за підсудністю до Господарського суду Житомирської області, яка згідно витягу з протоколу від 08.07.2019 автоматичного розподілу судової справи між суддями, розподілена судді Сікорській Н.А.

Ухвалою від 15.07.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.08.2019.

26.07.2019 на адресу суду від відповідач надійшло клопотання вх. № 02-44/1119/19 про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ст. 43 ГПК України ( а. с. 78-79 т.1).

31.07.2019 відповідач в порядку ст. 165 ГПК України подав відзив (а. с. 88-95 т.1).

12.08.2019 на адресу суду від Концерну "Техвоєнсервіс" надійшло клопотання про залучення третьої особи, згідно якого просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань засновником та центральним чи місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить Концерн "Техвоєнсервіс" або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, частка якого становить не менше 25 відсотків є Міністерство оборони України (а.с. 113 т.1).

Крім того 12.08.2019 позивач подав на адресу суду, в порядку ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив (а.с. 115-117 т.1).

В підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, якою відмовив в задоволені клопотання відповідача від 26.07.2019 за № 02-44/1119/19 про залишення позовної заяви без розгляду, про що в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України занесено запис до протоколу судового засідання від 13.08.2019.

В підготовчому засіданні від 13.08.2019 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив в підготовчому засідання перерву до 26.09.2019, про що в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України занесено запис до протоколу судового засідання від 13.08.2019.

26.09.2019 відповідач подав до суду заперечення на відзив (а.с. 1- 3 т.2).

26.09.2019 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство оборони України (а. с. 8-9 т.2).

В підготовчому засіданні 26.09.2019 в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України суд оголосив перерву до 30.09.2019 та відклав розгляд клопотання позивача про залучення третьої особи.

Ухвалою від 30.09.2019 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України. Даною ухвалою суд також відклав підготовче засідання на 29.10.2019.

29.10.2019 позивач подав клопотання за № 02-44/1678/19 про залучення свідка в порядку ст.89 ГПК України, відповідно до якого просив залучити та допитати в судовому засіданні в якості свідка представника Центрального бронетанкового управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України (в/ч А- 0174 ) з метою підтвердження фактів викладених у наряді від 02.08.2006 № 59/06; залучити та допитати в судовому засіданні в якості свідка представника В/Ч А-2167 з метою підтвердження фактів викладених у наряді від 02.08.06 № 59/06 (а. с. 46 т.2).

В підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, якою відмовив в задоволені клопотання позивача від 29.10.2019 за № 02-44/1678/19 про залучення свідків, про що в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України, занесено запис до протоколу судового засідання від 29.10.2019.

В підготовчому засіданні від 29.10.2019 суд оголосив перерву до 13.11.2019.

06.11.2019 на адресу суду засобами електронного зв`язку від третьої особи - Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення (а.с. 67,68-69 т.2).

Ухвалою від 13.11.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/7867/19 до судового розгляду по суті. Судове засідання по розгляду справі по суті суд призначив на 10.12.2019.

10.12.2019 на адресу суду позивач подав клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів. Подане клопотання суд задовольнив та встановив позивачу строк для подачі додаткових доказів.

Ухвалою від 10.12.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 21.01.2020.

11.12.2019 представник відповідача подав до суду клопотання про витребування у позивача та третьої особи оригіналів всіх письмових доказів, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 85-86 т.2)

21.01.2020 позивач подав до суду клопотання, в якому просив встановити додатковий строк для подання доказів, тривалістю у шістдесят днів, враховуючи термін, визначений у пункті 2 протоколу проведення наради щодо підготовки представників Міністерства оборони України до судового засідання Господарського суду Житомирської області від 21.01.2020 у справі № 910/7867/19 (а.с. 93-94 т.2).

Ухвалою від 21.01.2020 суд відмовив у задоволені клопотання Концерну "Техвоєнсервіс" від 20.01.2020 про продовження процесуального строку для подачі доказів.

Водночас ухвалою від 21.01.2020 суд оголосив в судовому засіданні перерву до 06.02.2020.

06.02.2020 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії актів приймання-передачі наданих послуг № 328/3/8/5/1, № 328/3/8/5/2 від 30.06.2006, № 328/3/8/5/9 від 18.12.22006, лист від 04.02.2020, копію договору від 10.04.2006 № 328/3/5/4 з додатками, копії нарядів від 20.06.2006 № 58/06 та від 02.08.2006 № 59/06 (а.с. 111-150 т.2).

В судовому засіданні від 06.02.2020 суд оголосив перерву до 12.02.2020.

10.02.2020 представник третьої особи подав клопотання в порядку ч.8 ст. 80 ГПК України про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень на підтвердження здійснених оплат за договором № 328/3/53/4 від 10.04.2006 (а.с. 155-159 т.2).

В судовому засіданні від 12.02.2020 суд оголосив перерву до 26.02.2020.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 11.08.2006 між сторонами укладено договір про надання послуг № 225/К/112-06-9, у додатку до якого сторони узгодили вартість ремонту техніки спеціального призначення , її кількість та терміни виконання.

Однак, як зазначає позивач, ремонт бойових машин піхоти здійснювався не на підставі спірного договору, а на підставі іншого договору - № 328/3/5/4 від 10.04.2006 р., укладеного між Міністерством оборони України та позивачем. Відповідно до вказаного договору було проведено капітальний ремонт 3-х БМП-2 та поточний ремонт інших 36-ти БМП-2. Договір від 10.04.2006 р. № 328/3/5/4 виконано у повному обсязі та здійснено розрахунки в розмірі 1499999,69грн. Відремонтовані БМП-2 на виконання умов договору від 10.04.2006 р. № 328/3/5/4 згідно наряду № 59/06, виданого підрозділом Міністерства оборони України, відвантажені Відповідачем військовій частині А-2167.

Зауважив, що роботи згідно договору від 10.04.2006 № 328/3/5/4 по ремонту БМП-2 проводились відповідачем, який згідно п. 7.4 Статуту концерну "Техвоєнсервіс" на той час входив до складу позивача та був складовою джерел формування майна концерну "Техвоєнсервіс", тому зобов`язаний був сплачувати внески, в тому числі, шляхом виконання робіт.

Відповідач та позивач, укладаючи договір від 11.08.2006 № 225/К/112- 06-9 не мали і не могли мати на меті реального наміру на досягнення правових наслідків, які обумовлені цим договором, тобто фактично уклали фіктивний договір.

Зазначає, що на час укладання Договору сторонам було відомо, що вся техніка (БМП-2), яка за умовами цього договору повинна ремонтуватися вже була відремонтована і не потребувала ніякого ремонту.

Вважає, що дані обставини підтверджені актами контрольно-ревізійних органів від 27.11.2007 та від 26.01.2008, а також висновком комплексної судової експертизи № 15535/9561 від 17.09.2008.

Зокрема, зауважує, що згідно висновку комплексної судової експертизи № 15535/9561 від 17.09.2008 в межах договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006 капітальний ремонт 36-ти БМП-2 проводився до укладення договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006.

Про фіктивність договору та відсутність у сторін мети реального настання правових наслідків за угодою свідчать також наряди про отримання Відповідачем цих БМП-2 упродовж 2003-2004 років, справи ремонту БМП-2 і пояснення самого директора Відповідача, який не заперечував, що вказані БМП-2 упродовж 2004-2005 років були відремонтовані та у липні-серпні 2005 року здані на склад готової продукції.

За таких обставин учасники договору не погодили і не могли погодити істотні його умови, а саме:

- предмет договору - ремонт 36 БМП-2, оскільки останні були вже відремонтовані;

- порядок розрахунків, оскільки п.4.6 договору встановлено, що розрахунки здійснюються за фактично надані послуги, а послуг в межах цього договору взагалі не надавалося;

- термін виконання робіт з ремонту, оскільки неможливо здійснити капремонт 36 БМГІ-2 з 11.08.2006 по 30.08.2006, тобто менше ніж за 20 діб.

Оскільки, позивачу та відповідачу при укладенні договору вищезазначені обставини були відомі, то й укладання договору про надання послуг здійснювалося відповідачем та позивачем без реального наміру надання і отримання цих послуг, що вказує на фіктивність укладеного правочину.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що обставини, на які відповідач вказує як на підстави фіктивності спірного правочину, були предметом дослідження при розгляді Київським апеляційним господарським судом справи № 13/127 за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону до Державного господарського об`єднання концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 13803062,33грн та за зустрічним позовом Державного господарського об`єднання концерну "Техвоєнсервіс" до Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом на стороні відповідача Міністерства оборони України про розірвання договору № 225/ К/112-06-9 від 11.08.2006. та викладені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009.

Крім того відповідач наголошує, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006.

У відповіді на відзив позивач вказав, що строк позовної давності позивач не пропустив з підстав, викладених у відповіді на відзив (а.с. 116-117 т.1).

Третя особа - Міністерство оборони України згідно пояснень від 13.11.2019 позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених позивачем.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні від 26.02.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

11.08.2006 між Концерном "Техвоєнсервіс" (замовник, позивач) та Казенним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" (виконавець, відповідач) укладено договір № 225/К/112-06-9 про надання послуг (а.с. 13-19 т.1).

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується виконати капітальний ремонт бронетанкового озброєння та техніки спеціального призначення, пов`язаної із забезпеченням потреб оборони і національної безпеки, (далі - Бронетанкове озброєння та техніка) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг з капітального ремонту бронетанкового озброєння та техніки, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

За умовами п. 2.3 договору, приймання бронетанкового озброєння та техніки для проведення ремонту та їх видача після проведення ремонту здійснюється Виконавцем згідно з вимогами затвердженої 19.08.93 начальником Озброєння Збройних Сил України “Інструкції про порядок здавання бронетанкового озброєння та техніки в капітальний ремонт на бронетанкові ремонтні заводи Міністерства оборони України та отримання їх з ремонту” № 05.РМ 280.

У пункті 2.7 договору сторони погодили, що термін проведення ремонту Бронетанкового озброєння та техніки встановлюється Календарним планом надання послуг з капітального ремонту бронетанкового озброєння та техніки, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1).

Приписами п. 3.5 договору визначено, що приймання наданих послуг з ремонту Бронетанкового озброєння та техніки здійснюється замовником з оформленням Акта приймання-передавання наданих послуг (форма акта згідно з Додатком 5, що є невід`ємною частиною цього Договору). Акт приймання-передавання наданих послуг підписується уповноваженими особами виконавця і замовника та затверджується і завіряється печатками генерального директора Замовника та директора виконавця. Акт приймання-передавання наданих послуг виконується у 3-х примірниках - два для замовника, один для виконавця.

У розділі 4 договору сторони погодили умови щодо ціни та порядку розрахунків.

За приписами п. 9.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами.

Після набрання договором чинності всі попередні переговори, документи та листування стосовно нього будуть вважатися недійсними у частині, що суперечить положенням цього Договору (п. 9.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, договір діє з дати набрання чинності і до 01.04.2007.

Додатком № 1 до договору є Календарний план надання послуг з капітального ремонту бронетанкового озброєння та техніки КП "Житомирський ремонтно-механічний завод", в якому сторони погодили, зокрема, термін виконання робіт - до 30.08.2006 та загальну вартість послуг, яка складає 14267784,24грн (а.с. 20 т.1).

Додатком № 2 до договору є протокол погодження договірної ціни на капітальний ремонт бронетанкового озброєння та техніки між Концерном "Техвоєнсервіс" і КП "Житомирський ремонтно-механічний завод" (а.с. 21 т.1 ).

У додатку 3 до договору сторони погодили калькуляцію договірних цін за статтями витрат на капітальний ремонт бронетанкового озброєння та техніки БМП-1 (а.с. 22 т.1 ).

Судом встановлено, що на розгляді господарського суду м. Києва перебувала справа № 13/127 за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону до Державного господарського об`єднання концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 13803062,33грн та за зустрічним позовом Державного господарського об`єднання концерну "Техвоєнсервіс" до Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом на стороні відповідача Міністерства оборони України про розірвання договору № 225/ К/112-06-9 від 11.08.2006.

Позовні вимоги військового прокурора Житомирського гарнізону до Державного господарського об`єднання концерну "Техвоєнсервіс" були мотивовані неналежним виконанням Державним господарським об`єднанням концерном "Техвоєнсервіс" зобов`язань щодо оплати послуг наданих за договором № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2009 по справі № 13/127 у задоволенні первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 у справі № 13/127 рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 р. у справі № 13/127 скасовано. Позовні вимоги Військового прокурора Житомирського гарнізону задоволено повністю та стягнуто з Державного господарського об`єднання Концерн «Техвоєнсервіс» на користь Державного підприємства «Житомирський ремонтно-механічний завод» 11673095,05 грн. за надані послуги та 583 993,33 грн. пен (а.с. 102-111 т.1).

В задоволенні зустрічного позову суд відмовив повністю.

26.10.2017 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 55003446 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва 3 13/127, виданого 30.04.2009 (а.с. 99, 100 т.1).

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, при вирішенні спору у справі № 13/127 Київським апеляційним господарським судом у постанові від 16.04.2009 встановлені наступні обставини, які не потребують доказуванню:

- 25.07.2003 року Міністром оборони України прийнято рішення № 4342/з "Щодо вирішення проблеми використання надлишкового озброєння, військової техніки та майна" про зосередження на площах ремонтних підприємств Міністерства оборони України чергової партії озброєння та військової техніки з метою відновлення ремонтного фонду, модернізації, передпродажної підготовки та реалізації.

- На виконання вищезазначеного рішення протягом 2003-2004 років до КП "Житомирський ремонтно-механічний завод" з різних військових частин на підставі нарядів Головного бронетанкового управління Озброєння Міністерства оборони України, бронетанкових служб Північного і Західного оперативного командувань Сухопутних військ Збройних Сил України було передано 39 одиниць БМП-2 для проведення ремонту.

- Ремонт зазначеної бронетанкової техніки було проведено у 2004-2005 роках та прийнято її на склад готової продукції в 2005р. При цьому капітальний ремонт було проведено у відповідності до вимог наказу Міністра оборони України 1993 року № 041, пункти 4 та 6 якого забороняють утримання у бойовій та стройовій групах машини, що побували у середньому ремонті; наказу Головнокомандувача Сухопутних військ Міністерства оборони СРСР 1988 року № 003 (стосовно термінів напрацювання до капітального ремонту основних агрегатів машини – стабілізатора, гармати, кулемета, прицільного комплексу, приладів спостереження та ін.); наказу Міністра оборони СРСР 1986 року № 0065 – стосовно термінів напрацювання до капітального ремонту засобів зв`язку; рішення начальника Головного бронетанкового управління Міністерства оборони СРСР від 7.09.1988 року № 1В-346/2 щодо недоцільності проведення регламентного ремонту та відміни проведення середнього ремонту машинам, які потребують регламентного ремонту та обов`язковим проведенням їм капітального ремонту.

- На час проведення ремонту бронетанкової техніки позивач (у нашій справі відповідач) був казенним підприємством і в силу ч. 1 ст. 77 Господарського кодексу України здійснював свою господарську діяльність відповідно до виробничих завдань державного органу управління – Міністерства оборони України. Відповідно до Статуту Казенного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" метою його діяльності являлось виконання державного замовлення Міністерства оборони України з ремонту озброєння та військової техніки.

- 23.11.2005 року Казенне підприємство "Житомирський ремонтно-механічний завод" звернулось до Центрального бронетанкового управління Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України з повідомленням про можливість здійснення ремонту вищевказаних 39 БМП-2 за загальною вартістю 18 240 814,8 грн. з врахуванням ПДВ, а 8.12.2005 року направив до зазначеного управління проект договору між Міністерством оборони України та позивачем щодо їх капітального ремонту за ціною 16 000 405,2 грн. Позивач звернувся 13.12.2005р. з цього приводу з листом до заступника Міністра оборони України.

- 01.02.2006 року Центральним бронетанковим управлінням Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України до казенного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" було направлено витяг з Плану ремонту бронетанкового озброєння та техніки Збройних Сил України на 2006 рік, яким казенному підприєммству за програмою 2101140/3 було призначено 16000000 грн. за раніше проведений ремонт 39 одиниць БМП-2. У той же день відповідач (позивач в даній справі) Концерн "Техвоєнсервіс" звернувся до позивача з листом № 225/к/70, в якому повідомив, що у 2006 році державними підприємствами, які входять до складу Концерну, договори на виконання ремонту озброєння та військової техніки повинні укладатись із генеральним директором Концерну і виконання всіх інших розпоряджень з даного питання в обов`язковому порядку погоджувати з генеральним директором Концерну.

- Оскільки Казенне підприємство "Житомирський ремонтно-механічний завод" входило до складу учасників Концерну, на виконання зазначеного листа 11.08.2006 року ним та Концерном "Техвоєнсервіс" укладено договір № 225/К/112-06-9 про надання послуг.

- Наказом Міністра оборони України від 01.11.2006 року № 888/97 Казенне підприємство "Житомирський ремонтно-механічний завод" Міністерства оборони України перетворено у Державне підприємство "Житомирський ремонтно-механічний завод" Міністерства оборони України, яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Казенного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" Міністерства оборони України.

- 11.08.2006 року сторонами по справі при укладенні договору № 225/К/112-06-9 було обумовлено передавання виконавцем представнику замовника - визначеній військовою частиною А0174 військовій частині А2167 вже фактично раніше відремонтованих виконавцем конкретно визначених за номерами 36 одиниць БМП-2 та прийняття раніше виконаних виконавцем робіт, перевірку їх якості та оплату їх вартості замовником, тобто замовник не замовляв виконання робіт, а фактично приймав їх результат – вартість раніше виконаного ремонту БМП-2, а виконавець зобов`язувався передати їх представнику замовника та здійснювати їх гарантійне обслуговування протягом визначеного у договорі однорічного терміну.

- 21.08.2006 року представником військової частини А2167 капітаном Джуманязовим С.У., який діяв на підставі довіреності № ЯЛИ 525778, виданої командиром військової частини А2167 14.08.2006 року, було прийнято 36 одиниць БМП-2 за номерами, визначеними у наряді № 59/06 від 2.08.2006 року, та підписано 36 актів №№ 1-36 прийому-передавання цих БМП-2. Із зазначених актів, які складені на виконання умов договору № 225/К/112-06-9, вбачається, що представник замовника підтверджує, що капітальний ремонт виконано якісно та в повному обсязі, бронетанкове озброєння та техніку випробувано та перевірено, їх технічний стан відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу з ремонту.

- 21.08.2006 року та 9.01.2007 року генеральним директором концерну "Техвоєнсервіс" було підписано 36 актів (№ 1 – 21.08.2006 та №№ 2-36 – 9.01.2007) приймання-передавання наданих виконавцем послуг на загальну суму 14267784,24 грн. з капітального ремонту вищезазначених 36 одиниць БМП-2, визначених нарядом № 59/06 від 2.08.2006 року, та скріплено печаткою концерну. Із актів вбачається, що капітальний ремонт виконано якісно та в повному обсязі, бронетанкове озброєння та техніку випробувано та перевірено, технічний стан бронетанкового озброєння та техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу з ремонту; сторони взаємних претензій не мають. Тобто замовник фактично прийняв до оплати належним чином виконані у 2004-2005 роках виконавцем роботи з ремонту 36 одиниць БМП-2 в рахунок виконання умов договору від 11.08.2006 року № 225/К/112-06-9, про що зазначено в самих актах приймання-передавання наданих послуг.

- У період з 27.12.2006 року по 28.08.2007 року Концерн "Техвоєнсервіс" згідно умов договору здійснив часткову оплату (шляхом перерахування коштів, передачі майна та укладення угоди про взаємозалік) наданих виконавцем (КП "Житомирський ремонтно-механічний завод") послуг на загальну суму 2594689,24 грн., чим фактично неодноразово визнав свою заборгованість перед позивачем.

Постановою Вищого господарського суду від 22.09.2009 постанову Київського апеляційного суду від 16.04.2009 по справі № 13/127 залишено без змін.

Натомість, позивач вважає, що ремонт техніки було здійснено за договором, який укладено 10.04.2006 між Міністерством оборони України (замовник) та Концерном "Техвоєнсервіс" (виконавець) № 328/3/ 5/4 про надання послуг за кошти Державного бюджету (а.с. 23-29 т.1), за умовами якого виконавець зобов`язується виконати ремонт (капітальний ремонт озброєння та техніки, капітальний ремонт двигунів та агрегатів до бронетанкового озброєння та техніки, виготовити бронетанкову продукцію спеціального призначення, пов`язану з забезпеченням потреб оборони і національної безпеки (далі Бронетанкове озброєння та техніка ) за номенклатурою , у кількості , в терміни та за цінами, які визначатимуться Додатковими угодами до цього Договору, що будуть невід`ємною частиною цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно п. 2.1 даного договору, ремонт бронетанкового озброєння та техніки проводиться виконавцем з заподіянням виробничих потужностей підприємств, що входять до складу виконавця, у відповідності до вимог стандартів (ГОСТ 22581-77, ГОСТ 18505-73) та технічної документації. Перелік представників виконавця визначений відомістю представників виконавця, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 ).

За умовами п. 2.2. договору, передача виконавцю (представникам виконавця) для ремонту бронетанкового озброєння та техніки здійснюється з`єднаннями , військовими частинами , військовими навчальними закладами та установами Збройних Сил України на підставі нарядів (форма 5 Керівництва з обліку озброєння техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах, введеного в дію наказом Міністра оборони від 1979 року № 260), наданих військовою частиною А 0174, м.Київ, вул. Дегтярівська,28а.

Приписами п. 3.2 Договору сторони погодили, що приймання-передавання бронетанкового озброєння та техніки після проведення ремонту здійснюється зі складу виконавця (представників виконавця) у відповідності з вимогами нормативно-технічної документації на здачу бронетанкового озброєння та техніки в капітальний ремонт та їх видачу з ремонту та оформляється Актом приймання-передавання бронетанкового озброєння та техніки (форма акта згідно з Додатком № 2 , що є невід`ємною частиною цього Договору) . Акт приймання -передавання бронетанкового озброєння та техніки підписується уповноваженими особами виконавця (представників виконавця ) і представника Замовника та затверджується генеральним директором Виконавця (директорами представників Виконавця ). Підпис генерального директора Виконавця (директорів представників виконавця) завіряється печаткою. Акт приймання-передавання бронетанкового озброєння та техніки виконується у 4-х примірниках по одному для Замовника, представника Замовника, Виконавця, представника Виконавця.

Згідно п. 3.3 договору, передавання бронетанкового озброєння та техніки представнику Замовника після надання послуг здійснюється за участю начальника ВТК Виконавця (представників Виконавця).

Представник Замовника зобов`язаний протягом тридцяти робочих днів з дати підписання Акта приймання-передавання отримати Бронетанкове озброєння та техніку зі складу Виконавця (представників Виконавця)(п. 3.4 договору).

У п.3.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1/1 від 28.06.2006) сторони дійшли згоди, що приймання наданих послуг з ремонту Бронетанкового озброєння та техніки здійснюється Замовником з оформленням Акта приймання-передавання наданих послуг (форма акта згідно з Додатком № 3, що є невід`ємною частиною цього Договору). Акт приймання-передавання наданих послуг підписується уповноваженими особами Виконавця і Замовника та затверджується і завіряється печатками генерального директорв Концерну "Техвоєнсервіс" та від імені Замовника - командиром військової частини А 0174. Акт приймання-передавання наданих послуг виконується у 3-х примірниках - по одному для замовника, військової частини А0174 та виконавця.

Пунктом 4.2 даного договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 03.07.2006) сторони погодили, що загальна сума договору за КПКВ 2101140/3, загальний фонд, КЕКВ 1150 - 1499999,70грн, в тому числі ПДВ 249999,95грн.

Згідно Додатка 1 до договору № 328/3/5/4 від 10.04.2006 Казенне підприємство Міністерства оборони України "Житомирський ремонтно-механічний завод" включено до переліку представників виконавця (а.с. 30 т.1).

За даними позивача послуги за договором № 328/3/ 5/4 про надання послуг від 10.04.2006 надані в повному обсязі на загальну суму 149999,69грн, що підтверджує актами приймання-передавання наданих послуг № 328/3/8/5/1 від 30.06.2006, № 328/3/8/5/2 від 30.06.2006, № 328/3/8/5/9 від 18.12.2006 (а.с. 113-114 т.2) та оплачені, що підтверджує копіями платіжних доручень № 328/3/5/15 від 02.06.2006, № 328/3/5/39 від 04.09.2006, №328/3/5/10 від 18.12.2006 (а.с. 157-159 т.2).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У цій справі позивач оспорює договір № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006 про надання послуг з тих мотивів, що зазначений правочин є фіктивним, оскільки його укладено без наміру створення правових наслідків, обумовлених у договорі, а послуги які є предметом спірного договору були виконані в межах договору № 328/3/5/4 від 10.04.2006.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, у тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчиняли ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Суд зазначає, що вчинений позивачем та відповідачем правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондується обов`язок замовника з її оплати.

При розгляді даної справи суд встановив, що обставинами, які не підлягають доказуванню, порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки встановлені при розгляді справі № 13/127 за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону до Державного господарського об`єднання концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 13803062,33грн та за зустрічним позовом Державного господарського об`єднання концерну "Техвоєнсервіс" до Державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України про розірвання договору № 225/ К/112-06-9 від 11.08.2006, зокрема, є те, що на виконання умов договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006, 21.08.2006 року та 9.01.2007 року генеральним директором концерну "Техвоєнсервіс" було підписано 36 актів (№ 1 – 21.08.2006 та №№ 2-36 – 9.01.2007) приймання-передавання наданих виконавцем (Казенним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод") послуг на загальну суму 14 267 784,24 грн. з капітального ремонту 36 одиниць БМП-2, визначених нарядом № 59/06 від 2.08.2006 року, та скріплено печаткою концерну.

Як зазначено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 у справі № 13/127, із актів вбачається, що капітальний ремонт виконано якісно та в повному обсязі, бронетанкове озброєння та техніку випробувано та перевірено, технічний стан бронетанкового озброєння та техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу з ремонту; сторони взаємних претензій не мають.

Тобто замовник фактично прийняв до оплати належним чином виконані у 2004-2005 роках виконавцем роботи з ремонту 36 одиниць БМП-2 в рахунок виконання умов договору від 11.08.2006 року № 225/К/112-06-9, про що зазначено в самих актах приймання-передавання наданих послуг.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 від 10.02.2009 р. у справі № 13/127 встановлено факт часткового проведення розрахунків з боку концерну "Техвоєнсервіс".

Так, у постанові вказано, що в період з 27.12.2006 року по 28.08.2007 року концерн "Техвоєнсервіс" згідно умов договору здійснив часткову оплату (шляхом перерахування коштів, передачі майна та укладення угоди про взаємозалік) наданих виконавцем послуг на загальну суму 2 594 689,24 грн., чим фактично неодноразово визнав свою заборгованість.

Таким чином, суд вважає, що встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 при розгляді справи № 13/127 обставини, виключають фіктивність договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006 про надання послуг, вказують, що сторони бажали настання правових наслідків за таким договором, виконували його умови, а позивач (Концерн "Техвоєнсервіс") здійснював оплату виконаних відповідачем робіт.

Враховуючи, факти, які в порядку ч.4 ст 75 ГПК України не підлягають доказуванню, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати спірний договір недійсним з підстав його фіктивності.

Позивач в свою чергу не довів належними та допустимими доказами обставин фіктивності Договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006.

При цьому суд зазначає, що доводи позивача, які викладені у позовній заяві, фактично зводяться до незгоди з висновками, викладеними Київським апеляційним Господарським судом у постанові від 16.04.2009 у справі № 13/127 стосовно встановлення обставин щодо виконання послуг з ремонту техніки на підставі спірного договору, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, рішення у справі якого набрало законної сили та не є скасованим .

Водночас, з огляду на обставини встановлені Київським апеляційним господарським судом у справі № 13/127, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що ремонт бойових машин піхоти здійснювався не на підставі спірного договору, а на підставі договору від 10.04.2006 р. № 328/3/5/4, укладеного між Міністерством оборони України (третьою особою) та позивачем. Факт укладання договору від 10.04.2006 № 328/3/5/4, виконання робіт за договором та здійснення оплат в межах даного договору не спростовують факт укладання договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006. та не доводить, що оскаржуваний договір сторонами укладено без наміру настання правових наслідків.

Твердження позивача, про те, що фіктивність договору від 11.08.2006 № 225/К/112-06-9 підтверджується актами контрольно-ревізійних органів від 27.11.2007 та 26.01.2008, висновком комплексної судової експертизи № 15535/9561 від 17.09.2008 (а.с. 39-68 т.1) є помилковими, оскільки обставини встановлені у вказаних актах та висновку експерта не є обставинами, які в порядку ст. 86 ГПК України не потребують доказуванню.

До того ж суд звертає увагу, що комплексна судова експертиза № 15535/9561 від 17.09.2008 проводилась за ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2007 в межах справи 13/127.

Суд звертає увагу, що зустрічний позов у справі № 13/127 Державного господарського об`єднання Концерн "Техвоєнсервіс" про розірвання договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006 був обґрунтований тим, що згідно комплексної судової автотоварознавчої та трасологічної експертизи № 15535/9561 від 17.09.2008 року виконані виконавцем за договором № 225/К/112-06-9 роботи – ремонт 36 одиниць БМП-2 не може бути віднесений до категорії «капітальний», а власне їх капітальний ремонт не проводився, а тому відповідач був повністю позбавлений того, на що він розраховував при укладанні зазначеного договору. До того ж, після прийняття зазначених 36 одиниць БМП-2 військова частина А2167 направляла листи-звернення до Центрального бронетанкового управління озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України із повідомленнями про виявленні дефекти та зауваженнями щодо недоліків в роботі БМП-2.

Таким чином, висновку комплексної судової експертизи № 15535/9561 від 17.09.2008 також була надана оцінка судом при розгляді справи № 13/127 та відповідно ухвалені судового рішення.

Водночас, надані до суду 20.09.2019 військовою частиною А 0174 (а.с. 195 т.1) пояснення капітана Кравчука М.І. щодо передачі бронетанкової техніки, зазначеної у наряді № 59/06 від 02.08.2006 до військової частини А 2167 у 2006 році, що підтвержується записами в "Книга обліку по номерам та закріплення озброєння та техніки" та в "Книга обліку техніки по номерам та технічному стану" (а.с. 196-237) суд не розцінює як належні докази того, що при укладенні спірного договору сторони не мали мети реального настання правових наслідків за угодою, оскільки такі документи не підтверджують факт фіктивності договору № 225/К/112-06-09 21.08.2006.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, то заява відповідача про застосування стоку позовної давності судом не застосувається.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За вказаних обставин перебіг строку позовної давності для сторін спірного договору розпочався з моменту укладення такого договору - 11.08.2006.

Позивач вважає, що отримавши лист про надання інформації слідчого СУГУ НП у місті Києві Пилипенко А.І. від 20.06.2018, наданого в межах кримінального провадження № 420151000000000092 від 31.05.2015, а також копії документів з кримінального провадження, копію договору від Центрального бронетанкового управління Збройних Сил України та відповідь від Головного управління майна та ресурсів від 22.04.2019 № 503/20/3642, додатком до якого була відповідь департаменту фінансів з копією журналу, у якому були записи щодо номерів, дат та сум платіжних документів на загальну суму 1499999,69грн, що свідчить про повне виконання робіт по ремонту БМП-1 у кількості 36 шт за договором № 328/3/5/4 від 10.04.2006, у позивача виникло право на подання позову про визнання недійсним договору від 11.08.2006 № 225/К/112-06-09. За вказаних обставин позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Суд з такими твердженнями позивача не погоджується та вказує, що зазначені позивачем обставини не можуть вказувати на перебіг строку позовної давності лише з 20.06.2018 , а не з моменту укладення договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006.

Суд звертає увагу , що у розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права. У даному випадку така вимога стосується визнання недійсним договору з підстав його фіктивності, оскільки як вказує позивач сторони на момент його укладення не мали на меті досягнення певнних правових наслідків.

Тобто позивач, вважаючи, що уклав фіктивний договір № 225/К/112-06-9 мав право на звернення до суду з вимогою про визнання такого договору недійсним з моменту його укладення тобто з 11.08.2006.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Span» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами підстав для визнання договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006 недійсним з підстав його фіктивності.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.03.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3 - сторонам ( рек. з пов.)

4- третій особі Міністерство оброни України ( 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6) (рек. з пов.)