Рішення № 88105818, 03.03.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2020 р. Справа № 924/1342/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" м. Київ

до фізичної особи - підприємця Тарановської Галини Григорівни м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 7950,32грн.

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

Рішення ухвалюється 03.03.2020, оскільки в судовому засіданні 10.02.2020 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" м. Київ до фізичної особи - підприємця Тарановської Галини Григорівни м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 7950,32грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 06.07.2015 року між сторонами було укладено договір поставки №2321, на виконання якого позивач передав відповідачу алкогольні напої, за які відповідач зобов`язався провести розрахунок. У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати товару, станом на 12.12.2019 борг останнього перед позивачем становить 5771,94грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом та нарахування 744,39грн. - 20% річних, 334,92грн. штрафу, 1040,88грн. пені та 58,19 грн. інфляційних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.12.2019 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 26.12.2019р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" м. Київ до фізичної особи - підприємця Тарановської Галини Григорівни м.Нетішин Хмельницької області про стягнення 7950,32грн. залишено без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків до 09 січня 2020 року включно, але не пізніше десяти днів з дня вручення даної ухвали.

08.01.2020р. від позивача надійшов лист від 03.01.2020р., відповідно до якого позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 26.12.2019р., у зв`язку із чим ухвалою суду від 10.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №924/1342/19 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00 год. 10 лютого 2020 року.

В судовому засіданні 10.02.2020 оголошено перерву до 10:30 год. 03.03.2020.

Представник позивача в судове засідання 03.03.2020 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 10.02.2020. В судовому засіданні 10.02.2020 підтримував заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

Ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

06.07.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (далі - постачальник) та фізичною особою - підприємцем Тарановською Галиною Григорівною (далі - покупець) укладено договір поставки № 2321, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця алкогольні напої (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Згідно п. 3.1 договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар.

Пунктом 3.3 договору визначено, що постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв`язку.

Покупець зобов`язаний до моменту першої поставки надати постачальникові повідомлення зі зразками підписів осіб, уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразки печаток (штампів). Підпис особи уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у повідомленні наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом) (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Ціна на товар визначена у прайс-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення (п. 5.1 договору). Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п. 5.2 договору). Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж усього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар (п. 5.3 договору).

У відповідності до п. 6.1 договору розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника (п. 6.2 договору).

Згідно п. 6.4 договору якщо покупець, при здійсненні оплати товару не вказує номер накладної, за яку здійснюється розрахунок, то постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів як оплату за накладні, строк оплати по яких настав раніше.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості отриманого від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

За умовами п. 9.2 договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Даний договір чинний (строк дії) протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах (п. 9.7 договору).

Договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки постачальника.

Матеріали справи містять довіреність Тарановської Г.Г., згідно якої остання надала повноваження продавцям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на отримання матеріальних цінностей від ТОВ "Баядера Логістик". Дана довіреність є невід`ємною частиною договору поставки № 2321 від 07.06.2015р. та діє протягом всього терміну дії зазначеного договору.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу алкогольні напої на загальну суму 9874,98грн., що підтверджується видатковими накладними №17228/15410 від 29.03.2019 на суму 2322,30грн., №18942/16980 від 09.04.2019 на суму 2768,10грн., №20329/18223 від 16.04.2019 на суму 3201,78грн., №20330/18224 від 16.04.2019 на суму 1582,80грн.

Згідно накладних на повернення від покупця відповідач здійснював повернення позивачу алкогольних напоїв, зокрема згідно накладної №1543 від 20.05.2019 повернуто товару на суму 691,08грн., за накладною №1544 від 20.05.2019 повернуто товару на суму 339,12грн., згідно накладної 1545 від 20.05.2019 - на суму 192,24грн., згідно накладної 1546 від 20.05.2019 - 391,38грн., за накладною на повернення №1547 від 20.05.2019 - на суму 99,24грн., згідно накладної №1555 від 20.05.2019 - на суму 49,98грн.

У відповідності до платіжного доручення №184 від 12.04.2019 відповідач перерахувала позивачу за отриманий товар 2000,00грн.

Крім того, відповідач сплатила позивачу 340,00грн. вартості поставленого товару, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №1820 від 20.05.2019 року на суму 160,00грн., №1830 від 21.05.2019 на суму 70,00грн., №2435 від 27.05.2019 - 110,00грн.

Також в матеріалах справи наявні: ліцензія серії АЕ №297836 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) від 14.07.2016 року, що видана товариству з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", ліцензія серії АЕ №472213 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 21.08.2014 року, яка видана Тарановській Галині Григорівні , свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Тарановської Г.Г. №027944 від 12.05.1999 року та копія паспорта останньої.

Аналізуючи надані докази та пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 06.07.2015 між сторонами укладено договір поставки №2321, за умовами п. 1.1 якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача алкогольні напої, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар, в порядку, визначеному умовами цього договору.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар (алкогольні напої) на загальну суму 9874,98грн., що підтверджується видатковими накладними №17228/15410 від 29.03.2019, №18942/16980 від 09.04.2019, №20329/18223 від 16.04.2019, №20330/18224 від 16.04.2019.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Сторони у п.п. 5.1-5.3 договору передбачили, що ціна на товар визначена у прайс-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення. Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар. Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж усього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар.

У відповідності до п. 6.1 договору розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника (п. 6.2 договору).

Згідно п. 6.4 договору якщо покупець, при здійсненні оплати товару не вказує номер накладної, за яку здійснює розрахунок, то постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів як оплату за накладні, строк оплати по яких настав раніше.

Таким чином, з урахуванням п. 6.1 договору відповідач повинен був сплатити позивачу 2322,30грн. у строк до 12.04.2019 року включно, 2768,10грн. у строк до 23.04.2019 року включно, 3201,78грн. - до 30.04.2019 року включно та 1582,80грн. у строк до 30.04.2019 року включно.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач лише частково розрахувалась за отриманий товар на загальну суму 2340,00 грн., в тому числі: згідно платіжного доручення №184 від 12.04.2019 - 2000,00грн., згідно прибуткових касових ордерів від 1820 від 20.05.2019 - 160,00грн., № 1830 від 21.05.2019 - 70,00грн., № 2435 від 27.05.2019 - 110,00грн.

Крім того, відповідач здійснила повернення товару на загальну суму 1763,04грн., що підтверджується накладними на повернення від покупця: №1543 від 20.05.2019 на суму 691,08грн., №1544 від 20.05.2019 на суму 339,12грн., №1545 від 20.05.2019 на суму 192,24грн., №1546 від 20.05.2019 на суму 391,38грн., №1547 від 20.05.2019 на суму 99,24грн. та №1555 від 20.05.2019 на суму 49,98грн.

Таким чином, загальна сума оплаченого та повернутого відповідачем товару становить 4103,04грн.

Решта суми вартості поставленого товару (алкогольних напоїв) у розмірі 5771,94грн. залишена відповідачем неоплаченою, доказів оплати чи повернення товару відповідач не подав, а матеріали справи не містять. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 5771,94 грн. заборгованості є правомірною та обґрунтованою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 7.1 договору передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості отриманого від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 2321 від 06.07.2015 року в частині оплати товару, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1040,88грн. та штраф в сумі 334,92грн. Пеня нарахована за накладною №18942/16980 від 09.04.2019 за період з 24.04.2019 по 24.10.2019 та за накладними №20329/18223, №20330/18224 від 16.04.2020 за період з 01.05.2019 по 01.11.2019 (згідно поданого розрахунку).

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум штрафу та пені, дійшов до висновку про правомірність такого нарахування та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1040,88 грн. пені та 334,92 грн. штрафу.

При цьому суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, 09.07.2018р. у справі № 903/647/17.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 744,39грн. - 20% річних та 58,19грн. інфляційних втрат. Як вбачається із розрахунку, нарахування проводяться позивачем за накладною №18942/16980 від 09.04.2019 за період з 24.04.2019 по 12.12.2019 за та згідно накладних №20329/18223 та №20330/18224 від 16.04.2020 за період з 01.05.2019 по 12.12.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За умовами п. 9.2 договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Суд, враховуючи п. 9.2 договору, перевірив розрахунок заявлених до стягнення 20% річних та встановив, що нарахування здійснене в межах максимально можливого розміру за заявлені періоди, а тому вимога про стягнення 744,39грн. - 20% річних за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, то суд враховує, що згідно п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.

Суд встановив, що позивач невірно визначив період для обрахунку інфляційних втрат, оскільки позивач здійснив нарахування починаючи з місяця, в якому виникла заборгованість, а не з наступного місяця. Крім того, розрахунок проведено за окремі календарні дні, а не в середньому за місяць.

Зважаючи на викладене, суд провів перерахунок та встановив, що інфляційні нарахування становлять 45,73 грн., зокрема:

- за період з травня по листопад 2019 року, нараховані на заборгованість в сумі 987,36 грн. згідно накладної № 18942/16980 від 09.04.2019, в розмірі 7,82 грн.;

- за період з травня по листопад 2019 року, нараховані на заборгованість в сумі 4784,58 грн. згідно накладних №20329/18223 та №20330/18224 від 16.04.2020 , в розмірі 37,91 грн.

У стягненні інфляційних втрат в сумі 12,46 грн. слід відмовити, в зв`язку з їх безпідставністю.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5771,94 грн. заборгованості за поставлений товар, 744,39грн. - 20 % річних за користування чужими грошовими коштами, 334,92грн. штрафу, 1040,88грн. пені та 45,73грн. інфляційних втрат. У стягненні 12,46 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв`язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" м. Київ до фізичної особи - підприємця Тарановської Галини Григорівни м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 7950,32грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Тарановської Галини Григорівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42, код 35871504) 5771,94 грн. (п`ять тисяч сімсот сімдесят одну гривню 94 коп.) заборгованості за поставлений товар, 744,39грн. (сімсот сорок чотири гривні 39 коп.) 20 % річних за користування чужими грошовими коштами, 334,92грн. (триста тридцять чотири гривні 92 коп.) штрафу, 1040,88грн. пені (одна тисяча сорок гривень 88 коп.) пені, 45,73грн. (сорок п`ять гривень 73 коп.) інфляційних втрат та 1921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 12,46грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.03.2020.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 4 примірниках:

1 - до справи,

2,3 - позивачу (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42 та 29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 20),

4- відповідачу ( АДРЕСА_2 ).

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.