Рішення № 88105501, 28.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2020 справа № 914/2719/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон», м.Здолбунів Рівненська область

до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м.Львів

про стягнення 12 765,50 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажів.

За участю представників:

від позивача: Гуль Н.В. – адвокат (ордер серія ВК №1002854 від 20.12.2019 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1421 від 27.07.2018 р.) - присутня у Господарському суді Рівненської області в режимі відеоконференції;

від відповідача: Гачак І.О. – представник на підставі довіреності б/н від 04.07.2019 р.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» про стягнення 12 765,50 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажів. До позовної заяви позивачем долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи на загальну суму 7 4211,00 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019 р. позовну заяву передано для розгляду судді Сухович Ю.О.

Ухвалою від 28.12.2019 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 28.01.2020 р.

Також, вказаною ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні у справі №914/2719/19 в режимі відеоконференції та постановив розгляд справи №914/2719/19, призначеної на 28.01.2020 р. о 14:30 год. здійснювати в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Рівненської області (33013, м.Рівне, вул.Набережна, 26-А).

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 28.12.2019 р. отримано позивачем та відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

09.01.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог за вих. б/н від 03.01.2020 (вх.№507/20) з доказами надіслання 03.01.2020 р. даної заяви на дві адреси відповідача. В якій позивач зазначає про невірне зазначення коду ЄДРПОУ філії відповідача у позовній заяві та вказує правильний.

27.01.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про понесення позивачем судових витрат (вх.№4310/20) та долучено: копію акту здачі-приймання наданих послуг №2 від 23.01.2020 р. по договору №07/06/19 від 07.06.2019 р.; копію рахунку на оплату послуг №23/01/20 від 23.01.2020 р.; детальний опис виконаних адвокатом робіт від 23.01.2020 р.; копію платіжного доручення №12673 від 23.01.2019 р. про перерахування коштів в розмірі 5 500,00 грн на рахунок адвокатського об`єднання «Прищепа і патрнери» (призначення платежу – оплата за надану професійну правничу допомогу згідно договору №07/06/19 від 07.06.2019 р. та акту №2 від 23.01.2020 р. у справі №914/2719/19; фіскальний чек №3000744172 від 23.01.2020 р. про надіслання вказаного клопотання та документів відповідачу у справі.

27.01.2020 р. представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву за вих. №НЮ-114 від 22.01.2020 р. (вх.№4158/20), з доказами надіслання 23.01.2020 р. даного відзиву на адресу позивача.

Крім того, 27.01.2020 р. представником відповідача подано до канцелярії суду клопотання за вих.№НЮ-119 від 22.01.2020 р. (вх.№4159/20) яким просив долучити до матеріалів справи електронні копії повідомлень ВУ-23М та ВУ-36М щодо ремонту на шляху слідкування вагона №97308670, посилання на які здійснено залізницею у відзиві на позовну заяву та на підставі яких здійснено продовження строків доставки вантажу, що перевозився у цьому вагоні.

Представник позивача в судове засідання 28.01.2020 р. в режимі відеоконференції до Господарського суду Рівненської області з`явився, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві. В судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача не заперечив щодо усно заявленого клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, представник позивача просив про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Рівненської області, про що він зазначав у клопотанні наведеному у позовній заяві.

Ухвалою від 28.01.2020 р. суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 19.02.20 р. о 14:45 год., розгляд справи №914/2719/19, призначеної на 19.02.2020 р. на 14:45 год. здійснювати в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Рівненської області (33013, м.Рівне, вул.Набережна, 26-А).

07.02.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№6655/20) з доказами надіслання 04.02.2020 р. даної відповіді на відзив на адресу відповідача.

17.02.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№8356/20) з доказами надіслання 13.02.2020 р. даних додаткових письмових пояснень на адресу відповідача.

Представник позивача в судове засідання 19.02.2020 р. в режимі відеоконференції до Господарського суду Рівненської області з`явився, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві.

Крім того, представник позивача просив про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Рівненської області, про що він зазначав у клопотанні наведеному у позовній заяві.

В судовому засіданні 19.02.2020 р. судом оголошено перерву до 28.02.2020 р. до 14:15 год.

Ухвалою від 19.02.2020 р. суд постановив розгляд справи №914/2719/19, призначеної на 28.02.2020 р. о 14:15 год. здійснювати в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Рівненської області (33013, м.Рівне, вул.Набережна, 26-А).

28.02.2020 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№10263/20), з доказами надіслання 27.02.2020 р. даних додаткових письмових пояснень на адресу відповідача.

Крім того, 28.02.2020 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло заперечення проти долучення до матеріалів справи акту від 27.08.2019 р. (вх.№10267/20), з доказами надіслання 27.02.2020 р. даного заперечення на адресу відповідача.

28.02.2020 р. представником відповідача подано до канцелярії суду клопотання за вих. №НЮ-485 від 27.02.2020 р. (вх.№10407/20) про долучення до матеріалів справи копію акта загальної форми (форма ГУ-23) від 27.08.2019 р. №231 с та електронної копії повідомлень ВУ-23М та ВУ-36М.

Представник позивача в судове засідання 28.02.2020 р. в режимі відеоконференції до Господарського суду Рівненської області з`явився, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві, враховуючи відповідь на відзив та додаткові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вих.№НЮ-114 від 22.01.2020 р. (вх.№4158/20 від 27.01.2020 р.) просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання учасниками судового процесу не заявлено.

У судовому засіданні 28.02.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом липня-серпня 2019 року відповідач, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця», здійснював доставку вантажів на станцію призначення - Шепетівка-Подільська, Здолбунів, Сарни, Рівне, Рафалівка, одержувачем якого є позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Волинь-Бетон» за наступними залізничними накладними: №39845706 від 13.07.2019 року, № вагона 59494856; №35055375 від 27.07.2019 року, № вагона 26018895; №35055383 від 27.07.2019 року, № вагона 26253799; №35168632 від 03.08.2019 року, № вагона 97150973; №35168582 від 03.08.2019 року, № вагона 59532473; №35190693 від 05.08.2019 року, № вагона 59654772; №35432558 від 21.08.2019 року, № вагона 59536516; №35452697 від 22.08.2019 року, № вагона 97308670; №35451996 від 22.08.2019 року, № вагона 58962002; №35179084 від 14.08.2019 року, № вагона 97207039.

Посилаючись на Статут залізниць України та Правила обчислення термінів доставки вантажів, позивач стверджує, що відповідач відповідно до перелічених вище залізничних накладних здійснив перевезення вантажу із порушенням встановлених строків доставки.

Враховуючи наведене позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 12 765,50 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 921,00 грн судового збору.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач зазначив, що відповідальність настає за прострочення на відповідну кількість повних діб, а не прострочення в календарних днях.

Щодо вагона № 97308670, накладна № 35452697 даний штраф на думку відповідача, не підлягає задоволенню у повному обсязі. Відповідач при цьому посилається на другий абзац статті 116 Статуту.

Зазначає, що у графі 49 цієї накладної № 35452697 наявна відмітка про продовження терміну доставки на 4 доби, причина технічний ремонт вагона (ВУ-23, ВУ-36). Вагон № 97308670 орендований, орендар ТзОВ «Техінвестпостач», про що вказано у графі 20). Відтак, на думку відповідача, виходячи із планового терміну доставки вантажів 3 доби + 4 доби = 7діб. Вантаж прибув на станцію призначення та позивача повідомлено 29.08.2019 р., згідно з долученою позивачем відомістю плати за користування вагонами вагон № 97308670 було подано під вивантаження 30.08.2019 р., тобто прострочення 1 доба - штраф не нараховується.

Відповідач також заперечує проти стягнення штрафу у розмірі 10% за накладними № 35190693, № 35451996 оскільки відстань становить 435 км термін доставки становить 4 доби, прострочення 1 доба, отже, з урахуванням ст. 116 Статуту (операції на прийняття/відправлення вантажу), на думку відповідача, штраф не сплачується.

Позовні вимоги відповідач не визнає і вважає їх безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні повністю.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну допомогу адвоката. Зокрема зазначає, що з цією сумою відповідач категорично не погоджується з огляду на те, що позивачем на підтвердження доказів понесених ним витрат не надано жодного підтверджуючого документу (видаткових касових ордерів або платіжних доручень) про сплату коштів за надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням. Тому, на думку відповідача, такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Обставини встановлені судом.

Протягом липня-серпня 2019 року відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця», здійснював доставку вантажів на станцію призначення - Шепетівка-Подільська, Здолбунів, Сарни, Рівне, Рафалівка, одержувачем якого є позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Волинь-Бетон».

В матеріалах справи наявні копії залізничних накладних та відомості плати за користування вагонами:

- накладна №39845706 від 13.07.2019 року, № вагона 59494856, календарний штемпель станції відправлення 13.07.2019, календарний штемпель видачі вантажу 20.07.2019, час подавання вагона під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) 20.07.2019 (12:40), відстань 414, провізна плата 6 707,00, відомість №23070070;

- накладна №35055375 від 27.07.2019 року, № вагона 26018895, календарний штемпель станції відправлення 27.07.2019, календарний штемпель видачі вантажу 04.08.2019, час подавання вагона під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) 04.08.2019 (13:20), відстань 414, провізна плата 6 275,00, відомість №05080076;

- накладна №35055383 від 27.07.2019 року, № вагона 26253799, календарний штемпель станції відправлення 27.07.2019, календарний штемпель видачі вантажу 04.08.2019, час подавання вагона під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) 04.08.2019 (13:20), відстань 414, провізна плата 6 275,00, відомість №05080076;

- накладна №35168632 від 03.08.2019 року, № вагона 97150973, календарний штемпель станції відправлення 03.08.2019, календарний штемпель видачі вантажу 14.08.2019, час подавання вагона під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) 14.08.2019 (09:40), відстань 481, провізна плата 7 741,00, відомість №18080024;

- накладна №35168582 від 03.08.2019 року, № вагона 59532473, календарний штемпель станції відправлення 03.08.2019, календарний штемпель видачі вантажу 16.08.2019, час подавання вагона під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) 16.08.2019 (11:40), відстань 414, провізна плата 6 707,00, відомість №18080082;

- накладна №35190693 від 05.08.2019 року, № вагона 59654772, календарний штемпель станції відправлення 05.08.2019, календарний штемпель видачі вантажу 11.08.2019, час подавання вагону під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) 12.08.2019 (08:00), відстань 435, провізна плата 7 053,00, відомість №13080018;

- накладна №35432558 від 21.08.2019 року, № вагона 59536516, календарний штемпель станції відправлення 21.08.2019, календарний штемпель видачі вантажу 27.08.2019, час подавання вагона під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) 27.08.2019 (10:00), відстань 348, провізна плата 6 004,00, відомість №28080019;

- накладна №35452697 від 22.08.2019 року, № вагона 97308670, календарний штемпель станції відправлення 22.08.2019, календарний штемпель видачі вантажу 29.08.2019, час подавання вагона під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) 30.08.2019 (07:30), відстань 336, провізна плата 5 936,00, відомість №31080082;

- накладна №35451996 від 22.08.2019 року, № вагона 58962002, календарний штемпель станції відправлення 22.08.2019, календарний штемпель видачі вантажу 28.08.2019, час подавання вагона під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) 29.08.2019 (01:30), відстань 435, провізна плата 7 053,00, відомість №31080020;

- накладна №35179084 від 14.08.2019 року, № вагона 97207039, календарний штемпель станції відправлення 04.08.2019, календарний штемпель видачі вантажу 14.08.2019, час подавання вагона під вивантаження (дата фактичної видачі вантажу) невідомо, відстань 247, провізна плата 4 863,00, відомості немає.

У зв`язку з тим, що відповідач здійснив перевезення вантажу із порушенням визначених строків доставки, позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 12 765,50 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на п.1.1, п.1.2, п.2.1, п.2.4, п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, ст.ст. 22, 23, 41, 116, 130, 136 Статуту залізниць, ст.909 ЦК України, ст.ст. 307, 315 ГК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу про що вказано у клопотанні вх.№4310/20 від 27.01.2020 р. та 1 921,00 грн судового збору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частинами 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Слід зазначити, що спеціальне законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457 (далі - Статут залізниць України), та інших актів законодавства України, зокрема Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086 (надалі-Правила обчислення термінів доставки вантажів).

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з статтею 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Абзацами 1-3 статті 41 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Відповідно до пункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів, залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням у наступні терміни, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах у термін 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.

Згідно з абзацом 1 пункту 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Пунктом 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Як встановлено судом, перевезення вантажів відбулось відповідно до таких залізничних накладних: №39845706 від 13.07.2019 року, №35055375 від 27.07.2019 року, №35055383 від 27.07.2019 року, №35168632 від 03.08.2019 року, №35168582 від 03.08.2019 року, №35190693 від 05.08.2019 року, №35432558 від 21.08.2019 року, №35452697 від 22.08.2019 року, №35451996 від 22.08.2019 року, №35179084 від 14.08.2019 року.

Абзацом 1 статті 116 Статуту залізниць передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати – за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати – за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати – за прострочення на чотири і більше діб.

В інформаційному листі №01-06/420/2012 від 04.04.2012р. Вищого господарського суду України «Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів», вказано, що згідно з частинами другою і третьою статті 41 Статуту залізниць України (далі – Статут) терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів їх доставки встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644. За приписами пунктів 2.1, 2.4 названих Правил обчислення відповідних термінів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено терміни доставки вантажів, а саме:

1) відповідно до залізничної накладної №39845706 прострочено 2 доби – штраф у розмірі 10% провізної плати;

2) відповідно до залізничної накладної №35055375 прострочено 3 доби – штраф у розмірі 20% провізної плати;

3) відповідно до залізничної накладної №35055383 прострочено 3 доби – штраф у розмірі 20% провізної плати;

4) відповідно до залізничної накладної №35168632 прострочено 6 діб – штраф у розмірі 30% провізної плати;

5) відповідно до залізничної накладної №35168582 прострочено 8 діб – штраф у розмірі 30% провізної плати;

6) відповідно до залізничної накладної №35190693 прострочено 2 доби – штраф у розмірі 10% провізної плати;

7) відповідно до залізничної накладної №35432558 прострочено 2 доби – штраф у розмірі 10% провізної плати;

8) відповідно до залізничної накладної №35452697 прострочено 4 доби – штраф у розмірі 30% провізної плати;

9) відповідно до залізничної накладної №35451996 прострочено 2 доби – штраф у розмірі 10% провізної плати;

10) відповідно до залізничної накладної №35179084 прострочено 6 діб – штраф у розмірі 30% провізної плати.

Абзацом 4 статті 41 Статуту залізниць України встановлено, що вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до пункту 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Слід зазначити, що вагони подавались залізницею саме під вивантаження засобами одержувача (позивача), тому для позивача датою фактичної видачі вантажу є дата подання вагона під вивантаження.

Час подання вагона під вивантаження зазначається у графі 4 Відомостей плати за користування вагонами, оскільки час користування вагоном розпочинається з моменту подавання вагону під вивантаження до моменту забирання вагону залізницею.

Відповідач заперечує проти нарахованого позивачем штрафу по накладних № 35452697 (вагон № 97308670), №35190693 (вагон №59654772 ) та №35451996 (вагон № 58962002).

Щодо нарахованого штрафу по накладній № 35452697 (вагон № 97308670), суд зазначає наступне.

Згідно ст. 8 Статуту залізниць України, перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

Статтею 31 Статуту залізниць України_встановлено, що залізиця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до п.9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №411 від 20.12.1996 р., рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху. охорону праці і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появи несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт.

Згідно п.12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону прані, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Відповідно до п.1.2.3 Правил технічної експлуатації залізниць України, відповідальність за якість__виконаного технічного обслуговування__і ремонту та безпеку руху рухомого складу несуть керівники і майстри заводів, депо, в тому числі депо для спеціального рухомого складу, колійних машинних станцій, дистанцій, майстерень і пунктів технічного обслуговування, а також працівники, які безпосередньо здійснюють технічне обслуговування та ремонт.

У відповідності до н. 12.11 Правил технічної експлуатації залізниць України, технічне обслуговування без відчеплення та з відчепленням і ремонт вагонів проводиться в пунктах технічного обслуговування, у вагонних депо і на заводах.

Забороняється подача під навантаження вантажів і посадку людей несправних вагонів і без подання їх до технічного обслуговування. Про визнання їх придатними мас бути зроблений запис у спеціальному журналі. Порожні вагони, що подаються під навантаження на станції, де немає пунктів технічного обслуговування, а також навантажені вагони, які планується використовувати на таких станціях під здвоєні операції, мають бути оглянуті, а внеобхідних випадках і відремонтовані у найближчому пункті технічного обслуговування, що розміщується перед станцією навантаження. Порядок подання вагонів до технічного обслуговування і повідомлення про їх придатність визначається начальником залізниці.

Згідно п.12.13 Правил технічної експлуатації залізниць України, працівники пунктів технічного обслуговування мають своєчасно, відповідно до технологічного процесу і графіка руху поїздів, проводи їх технічне обслуговування та ремонт вагонів.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм Статуту залізниць України та Правил технічної експлуатації залізниць України обов`язок залізниці полягає у поданні під навантаження справних та придатних до перевезення вагонів, які пройшли технічне обслуговування.

В накладній № 35452697 у графі 49 міститься відмітка про продовження терміну доставки на 4 доби по причині технічного ремонту вагона (ВУ-23, ВУ-36). В підтвердження чого відповідач надав повідомлення №5970 на ремонт та технічне обслуговування вагона № 97308670 та повідомлення №1714 про приймання вантажних вагонів із ТОв-2 (4).

Так, п. 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Крім того, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

З графи 20 залізничної накладної № 35452697 вбачається, що власником вагона № 97308670 є АТ «Укараїнська залізниця». Відтак, залізниця, як власник, має забезпечувати технічну справність вагонів, які здійснюють перевезення. Перебування вагона № 97308670 в оренді у ТзОВ «Техінвестпостач» не звільняє відповідача від обов`язку забезпечувати його технічну справність.

Разом з тим, із вказаної залізничної накладної вбачається, що вантаж прийнято до перевезення 22.08.2019 р., технічні несправності згідно даних акту ВУ-23М виявлено 23.08.2019 р. о 12 год. 10 хв. Термін доставки складає 3 доби – з 24.08.2019 р. по 26.08.2019 р. Проте, акт про продовження терміну доставки складено 27.08.2019 р., тобто після закінчення термінів доставки вантажу згідно Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що повідомлення про ремонт вагона форми ВУ-23М ВУ-36М не являються доказами порушення строків доставки вантажу з незалежних від відповідача причин. Отже, наявність підстав, що давала б відповідачу право на збільшення терміну доставки вантажу, є недоведеною, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вищезазначені обставини, які зумовили прострочення доставки вантажу, сталися не з вини залізниці.

Таким чином, долучені відповідачем повідомлення про ремонт вагона форми ВУ-23, ВУ-36 не звільняють від сплати штрафу. Вказане узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 05.08.2019 у справі № 910/10848/18.

Отже, долучені відповідачем повідомлення ВУ-23, ВУ-36 не підтверджують той факт, що несвоєчасна доставка вантажів позивача відбулась не з вини залізниці, а з інших обставин.

Залізниця не довела того факту, що під навантаження було подано справні вагони, а технічні несправності вагонів, які виникли під час доставки вантажів виникли з обставин, що не залежали від залізниці, та які остання не могла передбачити та уникнути.

Відповідач, заперечуючи нарахування позивачем штрафу по накладній № 35452697 посилається на абзац 2 ст. 116 Статуту залізниць України. Водночас, суд вважає таке посилання безпідставним.

Відтак, штраф у сумі 1780,00 грн по накладній № 35452697 нарахований позивачем правомірно.

Щодо заперечень відповідача проти нарахування позивачем штрафу по накладних № 35190693 та № 35451996.

Відповідно до п. 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Враховуючи, що вагони подавались під вивантаження, яке здійснювалося одержувачем, то фактичною датою видачі вантажу вважається дата подачі вагона під вивантаження. Водночас, відповідач рахує дату доставки з відмітки у графі 52 накладної 11.08.2019 р., фактично ж вагон було подано під вивантаження 12.08.2019р. 08:00, що вбачається із відомості №13080018.

Розрахунок штрафу по накладній №35190693 наступний.

Дата відправлення - 05.08.2019, дата фактичної видачі - 12.08.2019, 08:00. Відстань - 435 км. Отже, терміни доставки є наступними 1 доба кожні повні та неповні 200 км - всього 3 доби + 1 доба на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Всього терміни доставки складають 4 доби.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізнихдокументах.

06.08.2019, 00:00 г о д - 07.08.2019, 00:00 г о д - 24 год (1 доба)

07.08.2019, 00:00 год - 08.08.2019, 00:00 го д - 2 4 год (1 доба)

08.08.2019, 00:00 год - 09.08.2019, 00:00 год - 24 год (1 доба)

09.08.2019, 00:00 год - 10.08.2019. 00:00 год - 24 год (1 доба), далі почалось прострочення,

10.08.2019, 00:00 год - 11.08.2019, 00:00 год - 24 год (1 доба)

11.08.2019, 00:00 год - 12.08.2019, 08:00 год - 32 год (1 доба)

Вантаж мав бути доставлений у термін 4 доби, фактично доставлений у термін 6 діб. Прострочення 2 доби (більше 48 годи).

Згідно ст. 116 Статуту, розмір штрафу за прострочення доставки на 2 доби - 10 % провізної плати ( 7053,00 грн. 10 % / 100 = 705,30 грн.). Відтак штраф в сумі 705,30 грн нарахований позивачем правомірно.

По накладній № 35451996 існує аналогічне прострочення. Оскільки у графі 52 накладної стоїть відмітка про дату видачі вантажу 28.08.2019 р., однак у відомості №31080020 плати за користування вагоном вказано, що вагон подано під вивантаження 29.08.2019 р. 01:30 год.

Розрахунок штрафу по накладній № 35451996 наступний.

Дата відправлення - 22.08.2019, дата фактичної видачі - 29.08.2019, 01:30. Відстань - 435 км. Отже, терміни доставки - 1 доба кожні повні та неповні 200 км - всього 3 доби + 1 доба на операції пов`язані звідправленням і прибуттям вантажу. Всього терміни доставки складають 4 доби.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

23.08.2019, 00:00 год - 24.08.2019, 00:00 год - 24 год (1 доба)

24.08.2019, 00:00 год - 25.08.2019, 00:00 год - 24 год (1 доба)

25.08.2019, 00:00 год - 26.08.2019, 00:00 год - 24 год (1 доба)

26.08.2019, 00:00 год - 27.08.2019, 00:00 год - 24 год (1 доба), далі почалось прострочення,

27.08.2019, 00:00 год - 28.08.2019, 00:00 го д - 24 год (1 доба)

28.08.2019, 00:00 год - 29.08.2019, 01:30 год - 25 год 30 хв (1 доба)

Вантаж мав бути доставлений у термін 4 доби, фактично доставлений у термін 6 діб. Прострочення 2 доби (більше 48 годи).

Згідно ст. 116 Статуту, розмір штрафу за прострочення доставки на 2 доби - 10 % провізної плати ( 7053,00 грн. 10 % / 100 = 705,30 грн.).

Відтак, штраф в сумі 705,30 грн. по накладній № 35451996 нарахований позивачем правомірно.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Відповідно до ч.1ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно ч.2 ст.313 ГК України перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

Відповідачем не надано суду належних доказів того, що порушення терміну доставки вантажів сталося не з його вини, що згідно з нормами ст.313 ГК України є підставою для звільнення перевізника від відповідальності.

Судом встановлено, що відповідно до календарних дат прибуття вантажу на станцію призначення згідно залізничних накладних (графа 51 у накладних) та доданого до цієї позовної заяви розрахунку розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів залізницею, вантаж було доставлено відповідачем із порушенням терміну доставки, встановленого п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.

Суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено терміни доставки вантажів у зв`язку з чим нарахування штрафу є правомірним в таких сумах:

1) відповідно до залізничної накладної №39845706 прострочено 2 доби – штраф у розмірі 10% провізної плати (670,70 грн);

2) відповідно до залізничної накладної №35055375 прострочено 3 доби – штраф у розмірі 20% провізної плати (1 255,00 грн);

3) відповідно до залізничної накладної №35055383 прострочено 3 доби – штраф у розмірі 20% провізної плати (1 255,00 грн);

4) відповідно до залізничної накладної №35168632 прострочено 6 діб – штраф у розмірі 30% провізної плати (2 322,00 грн);

5) відповідно до залізничної накладної №35168582 прострочено 8 діб – штраф у розмірі 30% провізної плати (2 012,10 грн);

6) відповідно до залізничної накладної №35190693 прострочено 2 доби – штраф у розмірі 10% провізної плати (705,30 грн);

7) відповідно до залізничної накладної №35432558 прострочено 2 доби – штраф у розмірі 10% провізної плати (600,40 грн);

8) відповідно до залізничної накладної №35452697 прострочено 4 доби – штраф у розмірі 30% провізної плати (1 780,80 грн);

9) відповідно до залізничної накладної №35451996 прострочено 2 доби – штраф у розмірі 10% провізної плати (705,30 грн);

10) відповідно до залізничної накладної №35179084 прострочено 6 діб – штраф у розмірі 30% провізної плати (1 458,90 грн).

Відповідно до детального розрахунку позивача, який долучений до відповіді на відзив, загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу складає 12 765,50 грн. та правомірно підлягає до стягнення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав належних доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що подані позивачем.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (позиція Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 р. по справі № 917/1307/18).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено вірогідними, достатніми та допустимими доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Розподіл судових витрат.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відзиві на позовну заяву (за вих.№НЮ-114 від 22.01.2020 р. (вх.№4158/20 від 27.01.2020 р.)) відповідач просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну допомогу адвоката. Зокрема зазначає, що з цією сумою відповідач категорично не погоджується з огляду на те, що позивачем на підтвердження доказів понесених ним витрат не надано жодного підтверджуючого документу (видаткових касових ордерів або платіжних доручень) про сплату коштів за надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням. Тому, на думку відповідача, такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 500,00 грн надано: договір №07/06/19 про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням від 07.06.2019 р.; ордер серія ВК №1002854; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1421 від 27.07.2018 р.; детальний опис виконаних адвокатом робіт від 23.01.2020 р.; Акт здачі-приймання наданих послуг №2 від 23.01.2020 р. до договору №07/06/19 від 07.06.2019 р.; рахунок на оплату послуг №23/01/20 від 23.01.2020 р.; платіжне доручення №12673 від 23.01.2020 р. на суму 5 500,00 грн.

Так, 07.06.2019 р. між адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери» (ідентифікаційний код юридичної особи 40864085) в особі голови Прищепи Олега Степановича, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» (ідентифікаційний код 36016172) (надалі клієнт) було укладено договір №07/06/19 про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням (надалі договір).

Відповідно до договору №07/06/19 від 07.06.2019р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» доручає, а адвокатське об`єднання «Прищепа і партнери» бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1.1. договору адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги: підготовка позовних заяв до господарських судів України з приводу стягнення штрафу з Акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме: позовних заяв про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно з пунктом 4.1. договору, вартість послуг, що надається адвокатським об`єднанням становить 1000 грн за 1 годину роботи адвоката, які клієнт оплачує в гривнях шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання, що фіксується в підписаних актах про надання правничої допомоги та рахунку-фактурі, без ПДВ. Кількість витрачених адвокатським об`єднанням годин та детальний перелік виконаних робіт фіксується сторонами в актах про надання правничої допомоги.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів після підписання сторонами Акта надання правничих послуг.

В матеріалах справи наявний детальний опис виконаних адвокатом робіт від 23.01.2020 р. у справі №914/2719/19.

Як вбачається з акту здачі-приймання наданих послуг №2 від 23.01.2020 р. до договору №07/06/19 від 07.06.2019 р., адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери» надано професійну правничу допомогу при підготовці до розгляду господарської справи №914/2719/19 за позовом замовника до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» про стягнення штрафу в розмірі 12 765,50 грн.

У п.3. вказаного акта зазначено, що виконавцем повністю та належним чином виконані його зобов`язання по договору №07/06/19 від 07.06.2019 р., що підтверджується цим актом №2, і жодних претензій з боку замовника немає.

Відповідно до п.4. акту вартість виконаних робіт становить 5 500,00 грн без ПДВ.

Повноваження адвоката Гуль Наталії Віталіївни підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1421, виданим 27.07.2018 р. Радою адвокатів Рівненської області на підставі рішення №273 від 27.07.2018 р.; ордером серія ВК №1002854 від 20.12.2019 р. виданим адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери» на підставі договору про надання правової допомоги №07/06/19 від 07.06.2019 р.

23.01.2020 р. адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» рахунок на оплату послуг №23/01/20 від 23.01.2020 р. на загальну суму 5 500,00 грн, з призначенням платежу - оплата за надану професійну правничу допомогу згідно договору №07/06/19 від 07.06.2019 р. та акту №2 від 23.01.2020 р. у справі №914/2719/19 про стягнення штрафу в сумі 12 765,50 грн з РФ «Львівська залізниця».

Факт оплати ТзОВ «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» 5 500,00 грн за надану професійну правничу допомогу адвоката, підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №12673 від 23.01.2019 р. про перерахування коштів в розмірі 5 500,00 грн на рахунок адвокатського об`єднання «Прищепа і патрнери» (призначення платежу – оплата за надану професійну правничу допомогу згідно договору №07/06/19 від 07.06.2019 р. та акту №2 від 23.01.2020 р. у справі №914/2719/19.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім згаданого у ст. 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм ст. ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ознайомившись з вищезазначеними доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню повністю.

Представник відповідача, заперечуючи проти вимог про стягнення витрат на професійну допомогу адвоката, просив відмовити у їх стягненні повністю, заяви про зменшення витрат не подавав, усно зменшити не просив.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 р. у справах № 902/347/19, № 910/906/18.

Судовий збір в сумі 1 921,00 грн відповідно до положень ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м.Львів, Галицький район, вул.Гоголя, буд.1; ідентифікаційний номер 40081195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» (35705, Рівненська область, м.Здолбунів, вул. 8-го Березня, буд.35; ідентифікаційний код 36016172) 12 765,50 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, 1 921,00 грн судового збору та 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 04.03.2020 року.

Суддя Сухович Ю.О.