Рішення № 88105463, 26.02.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Справа № 915/24/20

м.Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ»,

юридична адреса: 76002, м.Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 62, ідентифікаційний код 41107067,

місцезнаходження: 57400, Миколаївська обл., Березанський район, с.Калинівка, вул. Центральна, 1,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ АЛЬЯНС»

22437, Вінницька обл., Калинівський район, с.Мізяків, вул. Пугачова, б.1/1, ідентифікаційний код 38106189,

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Огороднік Жанна Анатоліївна,

03035, м.Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, прим. 109, номер свідоцтва 8454;

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

від позивача: Єщенко О.В., за ордером.

від відповідача: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ АЛЬЯНС» з позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 04 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за №897, де стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний Альянс» (ідентифікаційний код юридичної особи 38106189), а боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41107067).

Позов мотивований тим, що указаний вище напис вчинений з численними порушеннями законодавства, зокрема, з безпідставним посиланням нотаріусом у виконавчому написі на договір застави майбутнього врожаю між сторонами, якого фактично на вказану дату - 25.07.2019р. укладено не було; за відсутності підтверджуючих розмір заборгованості позивача; та із перевищенням компетенції, оскільки нотаріус безпідставно без достатньої правової підстави змінила предмет застави, на який звертається стягнення - а тому є таким, що не підлягає виконанню.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2020р., справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/24/20 та визначено головуючим у справі суддю Ткаченко О.В.

Ухвалою суду від 08.01.2020р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2020р.

Також, 03.01.2020р. позивач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення на підставі спірного виконавчого напису.

Ухвалою суду від 08.01.2020р. заяву позивача було задоволено, вжито заходи забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 04.12.2019р. нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. та зареєстрованого в реєстру за №897.

Відповідач відзиву на позов не надав, не повідомив про причини ненадання відзиву, не подав клопотань про продовження строку надання відзиву на позов. Представник відповідача не прибув в судове засідання, при цьому відповідач не подав клопотань про відкладення судового засідання. Крім клопотання від 13.01.2020р. (вх. №401/20) про участь відповідача у судовому засіданні 06.02.2020р. в режимі відеоконференції будь-які клопотання відповідача процесуального характеру до суду не надходили.

03.02.2020р. від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що вчинений виконавчий напис повністю відповідає вимогам законодавства України щодо вчинення виконавчих написів нотаріусами України.

Ухвалою суду від 06.02.2020р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2020р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позові.

Ухвала суду від 06.02.2020р., направлена на адресу відповідача, зазначену в позові та наявну в ЄДРЮОФОП та згідно з даними сайту ДППЗ «Укрпошта», з 14.02.2020р. знаходиться у точці видачі/доставки.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала направлялась на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".).

Судом також враховано те, що відповідно явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

За наслідками проведеного судового засідання 25.02.2020р., судом оголошено про вихід до нарадчої кімнати до 26.02.2020р.

Після виходу з нарадчої кімнати 26.02.2020р., у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25 лютого 2019 року за №АА-00035 між товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний Альянс», як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест», як покупцем, був укладений договір поставки товару, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в термін та на умовах, що визначені цим договором поставити та передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а саме: засоби захисту рослин, а покупець зобов`язався прийняти товар належної якості та сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору (п.1.1 договору).

Умовами п. 2.2 договору його учасники узгодили, що ціни товарів в національній валюті, залежно від придбання товару постачальником за відповідними контрактами, зазначаються у відповідній специфікації (додатку), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з умовами п.13.1 даного договору поставки передбачено, що в разі поставки товару з відстрочкою платежу в додатках до цього договору сторони можуть передбачити умову про забезпечення зобов`язань покупця товару щодо оплати загальної вартості товару, майбутніх витрат і відшкодування збитків, а також штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором, шляхом передачі в заставу сільськогосподарської техніки, майбутнього врожаю сільськогосподарських культур та/або зерна, що зберігається на елеваторі або іншого ліквідного майна за погодженням сторонами. Передача заставленого майна здійснюється шляхом підписання сторонами договору застави, який в обов`язковому порядку підлягає нотаріальному посвідченню за рахунок покупця та буде являтись невід`ємною частиною даного договору. Перехід права власності на заставлене майно буде визначатись договорами застави.

В подальшому, 03 вересня 2019 року за реєстр. №666 між товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний Альянс», як заставодержателем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест», як заставодавцем, був укладений договір застави майбутнього врожаю, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., та відповідно до умов якого, заставодавець, з метою забезпечення в повному обсязі виконання грошових зобов`язань перед заставодержателем по договору поставки №АА-00035 від 25.02.2019р., передав в заставу а заставодержатель прийняв майно: майбутній врожай соняшника, який буде вирощено та зібрано заставодавцем у 2019 році у кількості 189,0 тон на земельних ділянках площею 108,0 га з врожайністю 1,75 т/га за ціною 11000,0 грн./т, загальною вартістю 2079000,0 грн. (п.1.1 договору застави).

В силу умов п. 2.3.5 договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави: а) у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язань за договором поставки воно не буде виконано; б) при виникненні у заставодержателя права вимагати дострокового виконання зобов`язань за договором поставки.

Згідно з умовами п.2.2.9 договору застави, заставодавець зобов`язався не вчиняти будь-які дії щодо зерна, що є предметом застави, в тому числі, але не виключно, щодо збирання такого зерна без згоди заставодержателя. а саме заставодержатель сповіщається в письмовому порядку, шляхом направлення на його адресу рекомендованого листа за двадцять календарних днів до дати збирання врожаю зернових культур, що перебувають в заставі.

Відповідно до умов п. 2.2.10 договору застави, після збирання врожаю, заставодавець укладає договір складського зберігання із сертифікованим товарним складом із оформленням подвійного складського свідоцтва, при цьому обсяг зерна має становити 100 (сто) відсотків від розміру предмета застави вказаного у пункті 1.1 цього договору.

Умовами п. 2.3.7 договору застави його учасники погодили, що у разі невиконання або порушення виконання зобов`язань боржника за договором поставки та зобов`язань заставодавця за цим договором, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за договором поставки в повному обсязі за рахунок предмета застави, враховуючи суму заборгованості за поставлений товар, відшкодування збитків, штрафних санкцій, витрат, які виникли у зв`язку із примусовим стягненням заборгованості.

Заставодержатель має право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо після спливу 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та якщо після спливу 30 днів після направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за договором поставки така вимога заставодержателя залишається незадоволеною (пункт 2.3.10 договору застави).

Пунктом 3.2 договору застави сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або іншими способами, не забороненими чинними законодавством України.

Реалізація предмету застави здійснюється відповідно до вимог чинного на момент реалізації законодавства України (п.3.3 договору застави).

Заставодавець підтверджує, що йому відомі всі умови договору поставки та він не має жодних заперечень проти порядку та способу їх виконання (пункт 5.7 договору застави).

04 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис за реєстр. №897, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення за користь ТОВ «Аграрний Альянс» на соняшник врожаю 2019 року у кількості 189,0 тон, що знаходиться у власності ТОВ «Південь Агро Інвест». Соняшник переданий в заставу ТОВ «Аграрний Альянс» за договором застави майбутнього врожаю, посвідченим Огороднік Ж.А., приватним нотаріусом Київського нотаріального округу, 25 липня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі №666 в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки товару №АА-00035 від 25 лютого 2019 року, укладеним між ТОВ «Аграрний Альянс» та ТОВ «Південь Агро Інвест», строк оплати за яким настав 30 листопада 2019 року. У разі відсутності соняшника у власності ТОВ «Південь Агро Інвест» (повністю або частково) пропоную задовольнити вимоги ТОВ «Аграрний Альянс» шляхом стягнення грошових коштів з ТОВ «Південь Агро Інвест» та перерахувати суму згідно договору поставки товару №АА-00035 від 25.02.2019р. у розмірі 1 754 238,52 грн., з яких 1732507,43 грн. вартість товару та 21731,1 відсотки за користування товарним кредитом.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. від 26.12.2019р. було: відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №897 виданого 04.12.2019р. в частині задоволення вимог ТОВ «Аграрний Альянс» шляхом стягнення грошових коштів з ТОВ «Південь Агро Інвест» в сумі 1754238,52 грн. та 17600,0 грн. витрат на вчинення виконавчого напису; накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (ТОВ «Південь Агро Інвест») в межах суми стягнення 1771838,52 грн. з урахуванням основної винагороди приватного виконавця177183,85 грн. та мінімальних витрат виконавчого провадження 500,0 грн. а всього на суму 1949522,37 грн.; об`єднано вказане виконавче провадження у зведене виконавче провадження за даним виконавчим написом та за виконавчим написом №911 від 05.12.2019р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., за яким запропоновано задовольнити вимоги ПП «Фірма «Бершать Агрополюс» шляхом звернення стягнення грошових коштів з ТОВ «Південь Агро Інвест» та перерахувати суму згідно з договором поставки товару №БА-01796 від 14.02.2019р. у розмірі 1129107,16 грн. та витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 11300,0 грн.; накладено арешт на кошти боржника - ТОВ «Південь Агро Інвест», що містяться на рахунках, відкритих у банківських установах (згідно з переліком) та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

Позивач не погодився з вчиненим виконавчим написом нотаріуса №897 від 04.12.2019р. та звернувся з даним позовом до суду щодо визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Частинами 1,7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від виконання умов договору не допускається

Відповідно до норм ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями статті 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з нормами ст.574 Цивільного кодексу України застава виникає, зокрема, на підставі договору.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства.

Згідно з нормами ст.3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ст.20 Закону України "Про заставу").

Відповідно до норм ст.21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень, зокрема належить застава рухомого майна згідно параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Згідно зі ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з цим Законом (за частиною першою цієї статті), а обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (за частиною третьою цієї статті).

Відповідно до ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з приписами ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги, у відносинах між підприємствами (установами, організаціями) минуло не більше одного року.

Відповідно до ст.89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі про стягнення заборгованості повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Процедуру вчинення нотаріусом виконавчого напису визначено у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом від 22.02.2012 №296/5 Міністерства юстиції України (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 2.1. глави 16 Розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем (його уповноваженим представником) нотаріусу подається заява, у якій має бути зазначено (для юридичних осіб), зокрема: 1) відомості про найменування і місцезнаходження стягувача та боржника; 2) їхні номери рахунків у банках, кредитних установах, ідентифікаційний код ЄДРПОУ; 3) строк, за який має провадитися стягнення; 4) інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, включаючи пеню, штрафи, тощо.

Згідно з пунктом 3.1. глави 16 Розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пункт 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку передбачає, що безспірність заборгованості підтверджують документи, що передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості в провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі - Перелік).

Відповідно до норм п.3.4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з пунктом 3.5. Глави 16 Розділу ІІ Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.

За положеннями пункту 4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку, виконавчий напис має, зокрема, містити суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення.

Згідно з пунктом 1 Розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" зазначеного Переліку до таких договорів належать нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також, право звернення на заставлене майно. При цьому, у даному випадку, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню з огляду на наявні допущені порушення норм Закону України «Про нотаріат» (ст. ст. 5,7,39,88), наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. « 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема: 1) позивач наполягає на відсутності безспірної заборгованості боржника та невстановлення нотаріусом розміру такої заборгованості, її безпірність та наявність прострочення виконання зобов`язання; 2) нотаріусом незаконно звернуто стягнення на грошові кошти боржника, оскільки предметом застави є саме майбутній врожай соняшника 2019 року у кількості 189,0 тон; 3) відповідачем, всупереч приписам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та умовам п.п.2.3.10 п. 2.3 договору застави, розпочато звернення стягнення на предмет застави без здійснення реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави, без направлення позивачу відповідної письмової вимоги та без дотримання встановленого вказаним Законом 30-ти денного строку після отримання позивачем вимоги.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

1. Щодо зобов`язань, з яких виник даний спір

Наявність укладених між позивачем та відповідачем договорів поставки товару від 25.02.2019р. № АА-00035 та застави майбутнього врожаю від 03.09.2019р. свідчить про виникнення між позивачем та відповідачем майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Загальним принципом виконання зобов`язань - є виконання їх належним чином.

Майново-господарські зобов`язання, що виникли між позивачем та відповідачем з вказаних договорів, в силу приписів ст.193 Господарського кодексу України, мають виконуватися у відповідності до умов договорів та вимог законодавства, оскільки умови виконання можуть встановлюватися спеціальними законами або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно ж до ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Проте, заявлені позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не ґрунтуються на твердженнях про відсутність або неправильний розрахунок розміру заборгованості, що підлягає стягненню на підставі оспорюваного виконавчого напису. При розгляді справи позивачем не заперечується факт наявності власної заборгованості перед відповідачем за договором поставки товару від 25.02.2019р. № АА-00035 за станом на час вчинення оспорюваного позивачем виконавчого напису.

Відповідно до ст.76 Господарського кодексу України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно питання щодо належного виконання позивачем та відповідачем за укладеним між ними договором поставки товару від 25.02.2019р. № АА-00035 своїх зобов`язань одне перед одним не є предметом доказування у даній справі.

Встановлені положеннями статті 546 Цивільного кодексу України види забезпечення виконання зобов`язань є сукупністю правових заходів, що існують у формі додаткових зобов`язань та спрямовані на стимулювання боржника до належного виконання своїх обов`язків та/або іншим чином захищають права та інтереси кредитора у випадку неналежного виконання зобов`язання на його користь. У разі, якщо такі додаткові зобов`язання виникають на підставі договору (договір забезпечення), ці зобов`язання мають виконуватися у відповідності до умов договору забезпечення та вимог законодавства щодо порядку задоволення вимог кредиторів на підставі договорів забезпечення.

2. Щодо договору, на підставі яких вчинений оспорюваний позивачем напис

Договір застави майбутнього врожаю від 03.09.2019р. є нотаріально посвідченим договором (який не оспорюється сторонами), передбачає передачу майна (у заставу), а також право звернення стягнення на заставлене майно (що слідує з тексту даного договору) та є невід`ємною складовою договору поставки від 25.02.2019р. №АА-00035, що позивач та відповідач узгодили за пунктом 13.1. зазначеного договору поставки.

Тобто, зазначений договір застави є, в розумінні пункту 1 Розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" Переліку документів, за якими стягнення заборгованості в провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, нотаріально посвідченим договором, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

3. Щодо змісту оспорюваного позивачем виконавчого напису

За оспорюваним написом нотаріуса передбачено можливість задоволення вимог відповідача до позивача, які виникли з договору поставки, що забезпечений заставою, двома альтернативними способами: 1) шляхом звернення стягнення заборгованості на предмет застави за договором застави та 2) шляхом стягнення відповідної суми грошових коштів з рахунків позивача, за відсутності предмета застави.

Проте, можливості задоволення вимог відповідача до позивача щодо стягнення заборгованості за договором поставки двома альтернативними способами - шляхом звернення стягнення на майбутній врожай або на грошові кошти у визначеній сумі, на підставі вчиненого нотаріусом на договорі застави виконавчого напису, не передбачено, й, відповідно, не узгоджено між позивачем та відповідачем відповідно до умов укладеного між ними договору застави майбутнього врожаю від 03.09.2019р.

Вчинення виконавчого напису нотаріуса такого змісту не узгоджується й з положеннями пункту 4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом від 22.02.2012 №296/5 Міністерства юстиції України, за яким "виконавчий напис має містити суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню". Тобто, передбачений один безальтернативний спосіб задоволення вимог кредитора.

Положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, а також спеціальними законами для кредитора (заставодержателя) не передбачено права, всупереч умов договору застави, здійснити задоволення своїх вимог до боржника (заставодавця) щодо стягнення заборгованості за господарським договором, виконання за яким забезпечено заставою, на підставі вчиненого нотаріусом на договорі застави виконавчого напису, який передбачає два альтернативні способи задоволення вимог кредитора (один з яких на випадок відсутності предмета застави на момент стягнення заборгованості).

4. Щодо безспірності заборгованості

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Обов`язковими складовими звернення стягнення на предмет застави, в силу приписів ч.1 та ч.3 ст.24 та ч.1 ст.27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також згідно положень пункту 2.3.10 договору застави майбутнього врожаю від 03.09.2019, які повинні були передувати вчиненню нотаріусом оспорюваного позивачем виконавчого напису є реєстрація в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за договором поставки.

Позивач зазначає, що не отримував від відповідача повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання по договору поставки товару №АА-00035 від 25.02.2019р.

До того ж, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30-ти днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Ухилення кредитора від реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та від направлення боржнику письмової вимоги про усунення про порушень забезпеченого обтяженням зобов`язання, поряд з недотриманням 30-ти денного строку з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення заборгованості на предмет застави. За наявності порушення встановленого спеціальним законом та договором забезпечення (у даному випадку - договором застави) порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, заборгованість, що підлягає стягненню за рахунок предмета застави, не може вважатися такою, щодо стягнення якої відсутній спір.

Відсутність у Законі України "Про нотаріат" та у відповідних підзаконних актах вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо реєстрації в реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу 30-ти денного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному акту.

Враховуючи викладене, за вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом за відсутності належних доказів безспірності боргу, а саме при відсутності доказів додержання кредитором-заставодержателем встановленого договором застави та спеціальним законом порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також оскільки зміст оспорюваного виконавчого напису нотаріуса не відповідає положеннями укладеного між сторонами договору застави та пункту 4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом від 22.02.2012 №296/5 Міністерства юстиції України.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, підлягає покладенню на відповідача.

Відповідно до ч.7 ст.145 ГПК України заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 08.01.2020р. продовжують діяти протягом 90 (дев`яноста) днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 04 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатолівною, зареєстрованим в реєстрі за №897, де стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний Альянс» (ідентифікаційний код юридичної особи 38106189), а боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (ідентифікаційний код юридичної особи 41107067) таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ АЛЬЯНС» (22437, Вінницька обл., Калинівський район, с.Мізяків, вул. Пугачова, б.1/1, ідентифікаційний код 38106189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ», (юридична адреса: 76002, м.Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 62, ідентифікаційний код 41107067) судовий збір у сумі 1921,0 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею «10» березня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко