Ухвала суду № 88105410, 05.03.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.03.2020 Справа № 914/1976/18

За заявою: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів,

про: відстрочку виконання рішення суду

у справі № 914/1976/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Парашар Індастріз», м. Київ,

до відповідача 1: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів,

до відповідача 2: Міністерства соціальної політики України, м.Київ,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,

про: стягнення заборгованості.

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Пришляк Ю.-М.В.

Представники:

Від позивача: Матківський Т.О., Соболь О.Я. – представники,

Від відповідача 1 (заявника): не з`явився,

Від відповідача 2: не з`явився,

Від третьої особи-1: не з`явився.

ПРОЦЕС.

25.02.2020р. до Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 20.02.2020 вих. № 323/13 (вх.555/20) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019. (суддя Пазичев В.М.) у справі №914/1976/18 за позовом з ТОВ “Парашар Індастріз” до відповідача 1: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, до відповідача 2: Міністерства соціальної політики України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Львівська обласна державна адміністрація про стягнення 2 865 520,37грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2020р. заяву про відстрочення передано для розгляду судді Козак І.Б.

Ухвалою суду від 27.02.2020 у цій справі заяву про відстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду, призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 05.03.2020р.

Позиція позивача (стягувача у справі).

В судове засідання 05.03.2020р. представники позивача (стягувача) подали:

· Заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення (вх.№11301/20 від 05.03.2020р.), подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Парашар Індастріз»;

· Заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення (вх.№11301/20 від 05.03.2020р.), подана адвокатом Матківським Т.О. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Парашар Індастріз»;

· Повідомлення про відеозйомку у судовому засіданні (вх.№11706/20 від 05.03.2020р.);

· Заява про відвід судді Козак І.Б. (вх.№11303/20 від 05.03.2020р.), подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Парашар Індастріз»;

· Заява про відвід судді Козак І.Б. (вх.№11330/20 від 05.03.2020р.), подана адвокатом Матківським Т.О. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Парашар Індастріз»;

· Заява (вх.№11700/20 від 05.03.2020р.) про відкликання заяви про відвід судді, подана заступником директора ТзОВ «Парашар Індастріз» О.Я.Соболь,

· Заява (вх.№11700/20 від 05.03.2020р.) про залишення без розгляду заяви про відвід судді, подана представником ТзОВ «Парашар Індастріз» Матківським Т.О.

Проти задоволення заяви про відстрочку рішення суду у цій справі заперечили з мотивів, викладених у заяві. Просили також не розглядати і залишити без розгляду подані двома представниками товариства заяви про відвід судді Козак І.Б.

Позиція заявника (відповідача 1).

У судове засідання 05.03.2020р. відповідач-1 (заявник) явку повноважного представника не забезпечив, подав клопотання (вх.№11293/20 від 05.03.2020р.) про відкладення розгляду цієї заяви на іншу дату у зв`язку з відрядженням уповноваженого представника підприємства. Вимоги за заявою обґрунтовані наступним. Через несвоєчасне проведення у 2018 році платежів, видатки за продукцію, що була виготовлена підприємством у 2017 році, були неоплачені, що спричинило виникнення заборгованості на початок 2018 року із виплати заробітної плати та масові звільнення працівників, звернення їх до суду із вимогами про стягнення усіх обов`язкових платежів при звільненні. Внаслідок таких об`єктивних обставин утворилася велика кредиторська заборгованість підприємства перед постачальниками, по заробітніх платах, за комунальні послуги, по податках. Звернув увагу суду на те, що боржник є єдиним в Україні підприємством, що спеціалізується на виготовленні такого виду продукції (протезів), а також до його складу входить стаціонар первинного та складного протезування, в якому особи з інвалідністю перебувають на стаціонарному лікуванні. Таким чином заявник стверджує, що стягнення з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування основної суми заборгованості разовим платежем на даний час є неможливим, накладення арешту на рахунки підприємства може призвести до зупинення роботи підприємства, а тому заявник просить відстрочити виконання рішення суду на 2 роки.

Позиція відповідача 2.

У судове засідання 05.03.2020 відповідач 2 - Міністерства соціальної політики України, явку повноважного представника не забезпечив, надіслав на електронну адресу суду пояснення по справі, в якому просив задоволити подану заяву повністю.

Позиція третьої особи 1.

У судове засідання 05.03.2020р. Львівська обласна державна адміністрації явку повноважного представника забезпечила.

Щодо клопотання боржника про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки Серед принципів господарського судочинства, зокрема, але не виключно, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність та розумність строків розгляду справи судом. Принцип змагальності сторін (ст.13 ГПК України) полягає у тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів, щоб переконати суд в обґрунтованості своїх вимог або заперечень. Тобто, обов`язок обґрунтування заявлених позовних вимог чи заперечень, подання відповідних доказів належить учасникам справи (сторонам), а не суду. Завдання суду у господарському процесі – справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору з метою захисту порушеного чи оспорюваного права/законного інтересу. При цьому, важливо, що строк розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду є обмеженим, регламентується Господарським процесуальним кодексом України (ст.331 цього кодексу) і становить 10 днів з дня надходження такої заяви до суду. Заява подана до суду 27.02.2020р., судове засідання призначене на 05.03.2020р., оскільки із врахуванням вихідних днів, строк розгляду справи міг би бути порушеним.

Щодо заяв стягувача про відвід судді Козак І.Б., то такі не розглядаються, оскільки відкликані самими ж заявниками.

Обставини справи.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.05.2019 року у справі №914/1976/18 стягнуто з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Парашар Індастріз” суму основного боргу за договором у розмірі 2686317 (два мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч триста сімнадцять) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 78 764 (сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 63 коп. та 189 607 (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сім) грн. 41 коп. та судові витрати в сумі 44320 (сорок чотири тисячі триста двадцять) грн. 33 коп. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Парашар Індастріз” суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1162 (одна тисяча сто шістдесят дві) грн. 77 коп.

Додатковим рішенням від 29.05.2019 року у цій справі стягнуто з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Парашар Індастріз” втрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в розмірі 16 569 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 83 коп.

На виконання рішень суду, які набрали законної сили відповідно 18 червня 2019 року та 19 червня 2019 року, у справі №914/1976/18 видано судові накази 16.07 2019 року.

19.07.2019р. вх. №1981/19 до суду звернулося Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування із заявою про відстрочення рішення суду у справі 914/1976/18 на 1 рік.

До заяви про відстрочення заявником додано: довідку про заборгованість підприємства ( станом на 01.01.2019р.) по заробітніх платах, по постачальниках, по послугах; постанову про арешт коштів боржника від 05.08.2019р.; постанову про зняття арешту з коштів боржника від 29.11.2019р., довідку про наявність поточного рахунку для виплати заробітної плати у АТ «Банк Кредит Дніпро», довідку про стан заборгованості підприємства-боржника станом на 01.02.2020р., а також докази часткового погашення боргу у цій справі.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для відстрочення або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПУ України).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Войтенко проти України» (п.39) наголошено про те, що «ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V).

У п. 49 рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд в черговий раз наголосив на тому, що втручання, яким можна вважати відстрочення виконання рішення суду має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

У заяві боржник просить суд відстрочити виконання рішення суду на 2 роки, тоді як ч.5 ст.331 ГПК України передбачає максимальний строк - 1(один) рік. При цьому, заявник не зазначає обставини та не надає доказів, які б свідчили про факт надходження коштів за наслідками господарської діяльності чи з інших не заборонених чинним законодавством джерел, надходження коштів з державного бюджету протягом цього терміну, що дає можливість погасити існуючий борг. Суд також враховує доречні заперечення стягувача щодо цієї заяви, а саме – подані заявником бухгалтерські довідки про наявність боргів по різних видатках є інформаціє. Про фінансову діяльність підприємства, однак доказів фінансових надходжень по банківських рахунках підприємство не подало. Також, за твердженням стягувача, відповідач 1 у цій справі насправді є платоспроможним і підтвердженням цьому є значні обсяги надходжень підприємства по банківському рахунку, відкритому у АТ «Банк Кредит Дніпро».

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілей підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зоб`язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність відстрочення рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються заявником.

Щодо можливого порушення законодавства з виплати заробітної плати працівникам підприємства у випадку «зупинення коштів по основному рахунку», як вказує заявник, суд повідомляє таке.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Будь-яких доказів, які б могли свідчити про існування інших обставин, які б могли бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, боржником не надано. З урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись статтями 74, 234, 331 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені заяви Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 р. у справі №914/1976/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку розділу ІV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.03.2020 р.

Суддя Козак І.Б.