Рішення № 88103143, 06.03.2020, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа№ 324/1819/19

Провадження № 2/324/68/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2020 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Кувіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 04.07.2007 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2800грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом в заяві. Відповідно до п.3.2, п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.6.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.5.5 Правил користування платіжною карткою. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку із цим станом на 31.08.2019 виникла заборгованість в сумі 243857,28грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2046,08грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 236465,08грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 5346,12грн. В позовній заяві зазначено, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. У зв`язку із цим, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 04.07.2007 в сумі 127775,74грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 2046,08грн., заборгованості по процентам за користування кредитом з 04.07.2007 по 31.10.2018 в сумі 125729,66грн.

Пред`явив позов до суду позивач поніс додаткові витрати по оплаті судових витрат у розмірі 1921грн., які складаються з судового збору в сумі 1921грн.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, але подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно до суду не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ст.128 ЦПК України була належним чином повідомлена, відзив на позов до суду не подала, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та, керуючись главою 11 розділу 3 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи і ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

За змістом ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Встановлено, що 04.07.2007 відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про видачу кредиту з видачею кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і встановленням кредитного ліміту у сумі 2800грн. з базовою процентною ставкою за кредитом 1,9% в місяць на залишок заборгованості. При цьому відповідач підписала заяву, в якій зазначено, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. У разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 120 днів, у зв`язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250грн. + 5% від суми позову. В заяві відповідача ОСОБА_1 від 04.07.2007 також зазначено номер карти: НОМЕР_1 .

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 31.08.2019 становить 243857,28грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2046,08грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 236465,08грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 5346,12грн. При цьому, в позові зазначено, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому зазначає, що заборгованість до стягнення становить 127775,74грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2046,08грн., заборгованості по процентам за користування кредитом з 04.07.2007 по 31.10.2018 в сумі 125729,66грн.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 04.07.2007 встановлена базова процента ставка по кредиту 1,9% на місяць, яка підписана відповідачем, що загалом на рік становить 22,8%.

Однак, Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за кредитним договором.

Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), яка відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд не визнає належним та достовірним доказом Умови та Правила надання банківських послуг, які не підписані відповідачем.

У позові зазначено, що відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно довідки, наданої позивачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_2 , дата відкриття: 10.06.2007, термін дії: 06/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття: 01.07.2011, термін дії: 06/15; № НОМЕР_4 , дата відкриття: 08.08.2012, термін дії: 05/16.

Доказів того, що після закінчення строку дії платіжної (кредитної) карти відповідачем була отримана нова карта, матеріали справи не містять.

За правилом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Зі справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 було видано останню кредитну картку № НОМЕР_4 з термін дії: 05/16.

У заяві-приєднанні відповідача не зазначені строки повернення кредиту.

Виходячи з наведеного, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитом в сумі 2046,08грн. та нараховані відсотки за період з 04.07.2007 по строк дії кредитної карти - 31.05.2016 в сумі 13081,42грн., відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04.07.2007 в сумі 15127,5грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2046,08грн., заборгованості по процентам за користування кредитом з 04.07.2007 по 31.05.2016 в сумі 13081,42грн., а також понесені судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 227,43грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 04.07.2007 в сумі 15127 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять сім)грн. 50коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2046 (дві тисячі сорок шість)грн. 08коп.,заборгованості по процентам за користування кредитом з 04.07.2007 по 31.05.2016 в сумі 13081 (тринадцять тисяч вісімдесят одна)грн. 42коп., а також судові витрати в сумі 227 (двісті двадцять сім)грн. 43коп., в задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Пологівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.В. Іванченко