Рішення № 88103061, 25.02.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/8156/19

Провадження №2-о/265/36/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Костромітіної О. О.,

за участю секретаря Онищука О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження на утриманні чоловіка, заінтересована особа: Маріупольське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка. В обгрутнтування заяви зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , під час якого вони мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1 , та вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, яка складала 2313 грн., тоді як пенсія померлого чоловіка складала 15620 грн. та була основним джерелом засобів для її існування, оскільки була значно вище, ніж її. На теперішній час вона має намір використати своє право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, проте не має можливості отримати документ про перебування членів сім`ї на утриманні померлого годувальника, оскільки місцем проживання та смерті її померлого чоловіка є м. Донецьк Донецької області, де державні органи України тимчасово не здійснюють свої повноваження.З метою оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, просила встановити факт її перебування на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою заяву підтримала, просила її задовольнити.

Від зацікавленої особи Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшла заява про розгляд справи без участі представника, зазначивши, що проти задоволення заявлених вимог не заперечують.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, в тому числі перебування фізичної особи на утриманні.

В статті 3 СК України зазначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

В ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.11.1982 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу. (а.с.5)

12.06.2018 року ОСОБА_1 була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце: АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 . (а.с.9)

Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 22.10.2019 р., ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк. (а.с.4)

З наданої Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області довідки про розмір пенсії від 01.10.2019 р. вбачається, що пенсія померлого ОСОБА_2 значно перевищує пенсію заявниці ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , підтвердила факт сумісного проживання подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які приїжджали разом до неї у м. Маріуполь, зупинялись за місцем їх проживання на тривалий час.

Факт мешкання ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджує довідка, видана 28.10.2019 року Адміністрацією Куйбишевського району м. Донецька - окупаційною владою. (а.с.8)

Проте, суд приймає до уваги вказану довідку, з огляду на наступне.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic ofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в ційсправі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Враховуючи вищевикладене, пояснення свідка, вищезазначену довідку про сумісне проживання заявниці з чоловіком по день його смерті, які узгоджуються між собою, суд дійшов висновку про прийняття даної довідки до уваги при вирішенні зави про встановлення факту перебування заявниці на утриманні її чоловіка, що є ефективним захистом прав заявниці на отримання пенсії у разі втрати годувальника, та не призведе до обмеження її прав на отримання даної пенсії.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає встановленим той факт, що заявниця проживала разом зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходилася на його утриманні, зокрема одержувала від померлого чоловіка допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, а тому у зв`язку з його смертю втратила джерело засобів існування, внаслідок чого задовольняє заяву ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження її на утриманні чоловіка.

Керуючись ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 12, 13, 76, 77, 258, 263-265, 315 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження на утриманні чоловіка, заінтересована особа: Маріупольське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області, задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Зелінського, буд. 27-А.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.О. Костромітіна