Рішення № 88101707, 02.03.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43169/19

Провадження № 2/761/2879/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Юзькової О.Л..

при секретарі Пірак М.В.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в приміщенні суду в м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до Договору купівлі-продажу від 01.10.2019 року посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В.Ю., зареєстровано в реєстрі №4432. Відповідно до Витягу №9607847 від 01.10.2019 року з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 в квартирі Позивача зареєстровані (прописані) такі особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , добровільно знялись з місця реєстрації та не проживають у квартирі позивача. Наявність інших зареєстрованих осіб у квартирі ОСОБА_1 встановлює перешкоди у користуванні позивачем належного їй майна, останній несе додаткові витрати (комунальні платежі) на утримання квартири в зв`язку з зареєстрованими особами, не має можливості належним чином користуватися та розпоряджатися своїм майном. У зв`язку із не проживанням відповідачів за адресою реєстрації, останні втратили право користування квартирою, внаслідок їх відсутності без поважних причин понад один рік. Не проживають вони за місцем реєстрації починаючи з 2007 року без поважних причин, про було складено відповідний акт, були опитані свідки. За таких обставин, позивач просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 09 грудня 2019 у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Від представника позивача Неселовської В.В., надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутністю та за відсутність позивача. Представником просить задовольнити вимоги в повному обсязі та не заперечує щодо заочного розгляду справи .

Відповідачі про день та час розгляду справи повідомляли у передбачений чинним ЦПК України спосіб, проте в судове засідання не з`явились, поважність причин неявки не повідомили. Заяв та клопотань від ним в адресу суду не надходило.

Також відповідачами не надавався у встановленому законом порядку відзив на позов.

За таких обставин, суд відповідно до приписів ст.ст. 223, 280,281 ЦПК України вважає за можливе ухвалити про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм належну оцінку суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 01.10.2019 року посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В.Ю., зареєстровано в реєстрі №4432 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1926695580000.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ч. 1 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в АДРЕСА_3 зареєстровані відповідачі: ОСОБА_7 з 08.04.1999 року, ОСОБА_2 з 06.05.1999 року, ОСОБА_3 з 06.05.199 року , ОСОБА_4 з 21.08.2001 року, ОСОБА_8 з 19.8.2014 р.

Як зазначає позивач, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не проживають у квартирі АДРЕСА_1 з 2007 року., а на даний час більше десяти років є тільки зареєстрованим, що перешкоджає позивачу належним чином користуватись та розпоряджатись даною квартирою.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України, Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, як це визначено ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Факт не проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у квартирі АДРЕСА_1 , також підтверджується актом від 04.10.2019р., рахунком-повідомленням про сплату комунальних послуг, а також показами сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , що було здійснено Протокол опитування адвокатом Неселовською В.В., особи за її згодою.

Також, представником надано протокол опитування адвокатом Неселовською В.В., особи за її згодою, за адресою : АДРЕСА_4 , а саме попереднього власника квартири АДРЕСА_6 . ОСОБА_5 , що проживав за АДРЕСА_6 з 1999 року. Зазначив, що ОСОБА_11 ,не проживала з 2007 року у квартирі АДРЕСА_6 . ОСОБА_3 з не проживав з 2001 року. ОСОБА_4 не проживала, тільки була зареєстрована.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України право на проживання відповідачів в спірній квартирі залежить від права самого власника і є похідним від нього.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки позивач є власником квартири, він має право, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, вимагати захисту порушеного права від осіб, які перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися його майном - спірною квартирою.

Під час розгляду справи доказів того, що відповідачі проживають у спірному помешканні отримано не було.

Також відсутні належні та допустимі докази того, що за місцем реєстрації відповідачів перебувають їх речі та вони поряд із власником несуть витрати по утриманню квартири та сплачують комунальні послуги.

Крім того, не було встановлено обставин, які б свідчили, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чиняться перешкоди у проживанні за місцем реєстрації - в квартирі АДРЕСА_3 ..

Постановою Верховним Судом України в постанові від 16.01.2012 р. у справі № 6-57цс11 визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Зважаючи на викладене, беручи до ваги обставини встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 16,316,321,391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Визнати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя: