Рішення № 88100260, 26.02.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13290/18

провадження № 2/753/2475/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сирбул О.Ф.,

секретаря судового засідання Лаптєвої Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 32 170 грн. 70 коп. та судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач звернулась до відповідача з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 07.07.2010 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 14 400,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак у порушення умов договору відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконала, внаслідок чого станом на 31.03.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 32 170 грн. 70 коп. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

За вказаною позовною заявою Дарницьким районним судом м.Києва 04.11.2015 року було постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Разом з тим, за заявою відповідача ОСОБА_1 про скасування заочного рішення, ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 21.12.2015 року вказане заочне рішення було скасовано, а справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 30.05.2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.12.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 30.05.2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30.05.2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13.12.2016 року скасавано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви передані судді Цимбал І.К.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І.К. від 18.07.2018 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 року у зв`язку перебування судді Цимбал І.К. у відпустці пов`язаної із вагітністю та пологами, вказану цивільну справу розподілено судді Сирбул О.Ф.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф. від 22.07.2019 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, однак подала до суду письмові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких просила суд про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про відкладення розгляду справи, однак, доказів поважності неявки до суду не надала.

За таких обставин, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 07.07.2010 року ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», у якій зазначено, що вона згодна з тим, що ця анкета-заява разом з пам`яткою клієнта, правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між банком та нею договір про надання банківських послуг, вона ознайомилась та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які надані їй для ознайомлення у письмовому виді.

ОСОБА_1 зобов`язалась виконувати вимоги умов та правил користування надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх зміною на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» -www.privatbank.ua.

Після підписання кредитного договору ОСОБА_1 була надана кредитна картка № НОМЕР_1 , термін дії якої - до квітня 2014 року, яка у подальшому була перевипущена на нову картку № НОМЕР_2 зі строком дії до лютого 2015 року.

Відповідно до витягу з тарифів, базова сплата відсотків за користування кредитними коштами банком встановлена - 2,5% на місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, що, відповідно, складає 30% річних.

Відповідно до довідки позивача про розміри встановленого розміру кредитного ліміту на кредитну картку (т. 1, а.с. 179), встановлено, що: станом на 07.07.2010 року розмір кредитного ліміту становив 0,00 грн., станом на 10.07.2010 року розмір кредитного ліміту становив 3000,00 грн., станом на 24.10.2010 року розмір кредитного ліміту становив 3600,00 грн., станом на 25.11.2010 року розмір кредитного ліміту становив 4200,00 грн., станом на 24.06.2011 року розмір кредитного ліміту становив 10 900,00 грн., станом на 23.07.2011 року розмір кредитного ліміту становив 13 900,00 грн., станом на 01.08.2011 року розмір кредитного ліміту становив 14 400,00 грн. та станом на 13.11.2013 року розмір кредитного ліміту становив 12 510,00 грн.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов`язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то рахується, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попередньої повідомлення клієнта.

В пунктах 2.1.1.2.3 Умов і правил надання банківських послуг зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (пункт 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг).

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.6 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Суд також встановив, що ОСОБА_1 за спірним договором постійно (до 22.04.2013 року) поповнювала рахунок у терміналі самообслуговування для погашення заборгованості, зараховувала перекази з електронної системи банку «Приват24» на свій картковий рахунок за спірним договором та сплачувала передбачені щомісячні страхові платежі.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За нормами ч.1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком.

Саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконало своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджено укладення 07.07.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору. Підписанням заяви-анкети ОСОБА_1 приєдналась до запропонованих банком умов та тарифів. Відповідно до укладеного договору від 07.07.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, поповнювала рахунок за спірним договором у терміналі самообслуговування для погашення заборгованості, зараховувала перекази з електронної системи банку «Приват24» на свій картковий рахунок за спірним договором та сплачувала передбачені щомісячні страхові платежі.

Оскільки позичальник належним чином не виконала умови кредитного договору, тому утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 31.03.2015 року становить суму 32 170,70 грн., яка складається із: 12 504,43 грн. - заборгованість за кредитом, 15 958,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1700,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1508,13 грн. - штраф (процентна складова) та якаі підлягає до стягнення на користь кредитора.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що між банком та відповідачем 07.07.2010 року був укладений кредитний договір, який виконувався сторонами.

Разом з тим, банком нараховано відповідачу пеня та штрафи, передбачені п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф згідно тарифів в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову та п. 2.1.1.12.6.1, відповідно до якого у разі виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями сплачується пеню відповідно до Тарифів у розмірі 0.24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.

Разом з тим, суд вважає безпідставним одночасне нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією у сумі 1700,00 грн. і штрафів: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1508,13 грн. - штраф (процентна складова).

Так, положеннями ст.ст. 546, 549 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час ним же передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Тому, враховуюче викладене, суд вважає, що пеня та штрафи нараховані банком за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань.

На підставі викладеного, з позичальника за порушення строків виконання грошових зобов`язань може бути стягнутий тільки один вид неустойки.

А тому, враховуючи обставини справи, наявність заборгованості за процентами, суд вважає за необхідне стягнути заборгованість за пенею та комісією, відмовивши у стягненні заборгованості за штрафами, передбаченими п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, з метою запобігання подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов`язань по сплаті кредиту та процентів.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, що викладені ним у постанові від 21.10.2015 року №6-2003цс15 та постанові від 11.10.2017 року №6-1374цс17.

Разом зтим, щодо суми пені та комісії у розмірі 1700,00 грн., суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання ч. 6 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Національний банк України з метою забезпечення реалізації статті 2 цього Закону листом від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив всі банки про необхідність неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Також на виконання ч. 5 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2015 року № 1053-р та від 02.12.2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, серед яких зазначено м. Луганськ.

Згідно довідки від 20.04.2015 року №3002012508 судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у буд. АДРЕСА_1 , отже вона є особою, яка переселилася із зони під час проведення антитерористичної операції та на неї розповсюджуються гарантії, передбачені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що пеня та комісія за прострочення основного зобов`язання (кредиту) нараховані банком за період з 01.09.2012 року по 31.03.2015 року.

Враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування пені і комісії підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 01.09.2012 року по 14.04.2014 року, що відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку становить 600,00 грн.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає позовні вимоги законними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме стягненням з відповідача на користь позивача суми боргу в загальному розмірі 29 062,57 грн., з яких: 12 504,43 грн. - заборгованість за кредитом, 15 958,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 600,00 грн. - зменшена заборгованість за пенею та комісією, на підставі ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково (29 062,57 грн.), а саме у розмірі 90,34% (29062,57 х 100 : 32170,70). А тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі становить 290,63 (321,71:100 х 90,34%).

Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 290,63 грн., оскільки на дату ухвалення рішення, відповідачем не надано суду доказів звільнення її від сплати судового збору.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 527, 611, 612, 623, 624, 625, 1046-1049,1052, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.07.2010 року в сумі 29 062,57 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 290,63 грн.

В задоволенні іншої частини вимог Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: