Ухвала суду № 88098678, 03.03.2020, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3906/18

Провадження № 4-с/740/2/20

УХВАЛА

іменем України

03 березня 2020 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої-судді Ковальової Т.Г.,

за участю: секретаря судових засідань – Дьоміної Н.А.,

з участю: представника скаржника АТ «Українська залізниця» – Пішковцій О.В.,

представника стягувача – адвоката Івашка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо стягнення з них на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 187 355,13 грн в рамках виконавчого провадження ВП №60959356, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60959356 на виконання виконавчого листа Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.10.2019 про примусове виконання рішення суду по справі №740/3906/18, поновити порушене право АТ «Українська залізниця» шляхом зобов`язання Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про повернення виконавчого листа Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.10.2019 про примусове виконання рішення суду по вказаній справі стягувачці відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2019 року з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по сплаті середньомісячного заробітку в сумі 185500,13грн та 1855 грн витрат по сплаті судового збору, а всього стягнуто 187355,13 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15.10.2019 рішення по вказаній справі залишено без змін.

21.10.2019 на виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29.07.2019 видано виконавчий лист, який пред`явлено до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.01.2020 відкрито виконавче провадження ВП №60959356 з виконання вказаного виконавчого листа.

Зазначає, що вчинення всіх дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та спрямованих на примусове виконання рішень про стягнення з АТ «Українська залізниця», заборонено Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

До додатку 2 «Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство «Українська залізниця».

У зв`язку з тим, що вказаним Законом встановлено заборону на вчинення виконавчих дій, а отже і заборону на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник скаржника АТ «Українська залізниця» - адвокат Корсун Ю.Ю. в судовому засіданні вимоги скарги підтримала із зазначених в ній підстав.

Представник Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ( далі – Відділ) в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заперечення, в яких скаргу не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Справу просить розглядати без участі їхнього представника. В запереченні зазначає, що на виконанні в Печерському РВДВС в м.Києві перебуває зведене виконавче провадження №53314543, боржником за яким виступає АТ «Укрзалізниця». 13.01.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі №740\3906/18 від 21.10.2019, яке набрало законної сили. Рішення суду є обов`язковим до виконання.

Відділ не погоджується з тим, як позивач на власний розсуд та хибно трактує норми законодавства щодо встановленої тимчасової заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій, а саме щодо тлумачення приписів п.3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Так, грошові кошти не можуть бути предметом застави, а тому вказані приписи не передбачають заборону (більше того містять пряму вказівку на можливість) стягнення грошових коштів із об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, тобто із позивача.

Зазначає, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували дійсне порушення відповідачем його права. Факти, викладені в позовній заяві, ґрунтуються лише на суб`єктивному трактуванні позивачем норм законодавства.

Державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону України «Про виконавче провадження», а визнання дій державного виконавця незаконними суперечить вимогам Закону.

Представник стягувача ОСОБА_1 – адвокат Івашко В.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги як необгрунтованої.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Судом встановлено, що 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до п.3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

До додатку 2 «Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Як вбачається з матеріалів скарги, стягувач ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про примусове виконання рішення.

Постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.01.2020 відкрито виконавче провадження № 60959356.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання ріш

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чижов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Окрім того, у п. 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що рішення у справі № 740/3906/16, яке постановою Чернігівського апеляційного суду залишено без змін та набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, має бути виконане.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З аналізу п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" можна дійти висновку, що забороняється вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" за винятком: стягнення грошових коштів та стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Згідно Закону України «Про заставу», що повністю узгоджується із положеннями визначеними Цивільним Кодексом України, застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

З дослідженого вбачається, що грошові кошти не є предметом застави, а стягнення грошових коштів не заборонено без розмежування їх призначення.

Так, рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 липня 2019 стягнуто саме грошові кошти - заборгованість по сплаті середньомісячного заробітку. Отже, заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не поширюється на виконання рішення у справі № 740/3906/18 про стягнення грошових коштів.

Крім того, судом враховано, що скаржником оскаржуються дії та постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2020, а винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не призводить до безпосереднього стягнення з боржника будь-яких грошових коштів.

Доказів вчинення державним виконавцем інших виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно або кошти АТ «Українська залізниця», або на відчуження майна боржника у виконавчому провадженні № 60959356, матеріали справи не містять.

Також слід зазначити, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Одним із основних критеріїв ідентифікації боржника є ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ідентифікаційним кодом боржника - Акціонерного товариства «Українська залізниця» є 40075815.

Скаржник посилається, як на підставу задоволення скарг, на заборону, що передбачена в Законі України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації ».

Посилання скаржника на додаток 2 «Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України « Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», до якого включено АТ «Українська залізниця», суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки у вказаному переліку відсутній ідентифікаційний код боржника - Акціонерного товариства « Українська залізниця », який є - 40075815, натомість зазначений код Акціонерного товариства « Українська залізниця » - 400758150, а тому заборона, яка встановлена Законом України « Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не поширюється на вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 60959356 щодо боржника - АТ «Українська залізниця».

За приписами ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а наведені скаржником обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду скарги, у зв`язку з чим слід відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Керуючись Конституцією України, ст. 1, 5, 13, 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст.3, 81, 447-453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Т.Г. Ковальова