Рішення № 88095838, 14.02.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6075/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі – Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.02.2012 відповідач отримав кредит в розмірі 8500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.4 договору для АТ КБ «Приватбанк» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору.

На підставі п. 1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань заданим договором.

Згідно з п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 договору.

Також вказує, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Між тим, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та норм ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Крім того, відповідач зобов`язався на підставі п. 2.1.1.5.5 договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов`язань за договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6. на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.12.1 договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговим зобов`язаннями.

На підставі п. 2.1.1.12.2 договору, сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Якщо на дату нарахування процентів клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Крім того, згідно з п. 2.1.1.12.2 договору, в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. 00 коп. (в еквіваленті 500 грн. 00 коп. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач, станом на 01.07.2019 має заборгованість 49037 грн. 93 коп., з яких: заборгованості за тілом кредиту – 19568 грн. 58 коп.; заборгованості за простроченим тілом кредиту – 13239 грн. 72 коп.; нарахованої пені за прострочене зобов`язання – 13218 грн. 30 коп.; нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 200 грн. 00 коп.; штрафу (фіксована частина) – 500 грн.; штрафу (процентна складова) – 2311 грн. 33 коп.

Пунктом 1.1.7.43. договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».

Пунктом 1.1.7.11 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.02.2012 в розмірі 49037 грн. 93 коп., а також судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 29.08.2019 року по справі відкрито провадження та призначене судове засідання. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

Відповідачем ОСОБА_1 до суду подано відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що даний позов безпідставним, 21.02.2012 року ним була підписана анкета-заява, а позивачем була видана картка з встановленим кредитним лімітом. Банківською випискою за період з 01.01.2000 по 05.11.2019 було отримано кредит (оплата частинами) у сумі 8376,29 грн. Даний кредит сплачувався рівними частинами з процентами за умовами отримання кредиту. Ним були здійснені відповідні платежі, що в результаті призвело до переплати за отриманим від позивача кредитом за всіма картами в сумі 7323,10 грн. Вказує, що у зв`язку з тим, що сплачені ним кошти позивач списував на погашення не тіла кредиту, а на погашення неустойки, яка не передбачена умовами договору, позивач і до цього часу обліковує заборгованість за кредитом, що є безпідставним. Крім того, зазначає, що у його анкеті-заяві від 21.02.2012 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Але, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (яке він вважає повністю сплаченим), стягнути пеню і штрафи, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посиланням на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». При цьому, позивач не надає доказів, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов він розумів, ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у таких розмірах і порядках нарахування, як зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви. Даний факт категорично заперечує, стверджує, що його з цими документами не ознайомлювали, а було роз`яснено лише умови кредиту «оплата частинами». Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору. Тож вважає, що у нього виникло лише зобов`язання щодо повернення суми коштів, які було отримано від позивача. Банківською випискою підтверджує, що тіла кредиту ним було повернуто більше, ніж отримано від позивача. Тому, вимоги позивача про стягнення тіла кредиту є безпідставними. Також, безпідставними є і інші вимоги (пеня та штрафи), оскільки підписуючи анкету-заяву, він не погоджувався на застосування до нього таких штрафних санкцій. Таким чином, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник АТ КБ «Приватбанк» Гаренко Н.В. надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що кошти, внесені в рахунок погашення кредиту розподіляються у відповідності до умов кредитного договору. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку – договорі банківського обслуговування в цілому. Крім того, додають до відповіді на відзив виписку з карткового рахунку відповідача, з якого вбачається, що відповідач користувався грошима та здійснював різні операції,тож отримав картку, оскільки проведення вказаних операцій без її наявності не є можливим. Також із вказаної виписки прослідковується, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором, а також містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача. Тож вважає цю виписку належним та допустимим доказом по справі. Крім того, зауважили, що підрахунки, які здійснив відповідач не є належним доказом, оскільки він не має спеціальних знань для здійснення такого розрахунку. А тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «Приватбанк» за довіреністю – Чепіга Д.О. не з`явився. До початку судового засідання подав клопотання з проханням проводити розгляд справи без його участі, підтримав заявлені вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, до початку надав заяву від 02.02.2020, в якій просив справу розглядати за його відсутності. Крім того, надані письмові пояснення по суті справи.

Враховуючи думку представника позивача, думку відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 21.02.2012 між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого, останній отримав кредит в розмірі 8500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З виписки по картці вбачається, що кредитний ліміт до 8500грн. був збільшений банком 13.07.2013 року.

На думку суду, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що кредитний договір складається із анкети - заяви позичальника ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Тарифів банку, а також Умов і Правил надання банківських послуг.

В даному випадку, про отримання кредиту свідчать лише анкета - заява позичальника ОСОБА_1 від 21.02.2012р. та сам факт визнання відповідачем обставин про отримання ним кредитних коштів. При цьому, вважати, що відповідач погодився із Умовами та Правилами банківських послуг, Тарифами та Умовами і правилами надання банківських послуг, - неможливо, оскільки вони не підписані ОСОБА_1 та заперечуються, про що ним зазначено під час розгляду справи.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 17.01.2020р. ОСОБА_1 отримав кредитні картки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , останню № НОМЕР_6 , яка діє до 04.2022 року.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На час розгляду справи дані про те, що договір № б/н від 21.02.2012 визнаний недійсним, розірваний чи припинений відсутні.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розрахунку позивача, наданого станом на 01.07.2019, внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором б/н від 21.02.2012 та несвоєчасною сплатою належних платежів, за відповідачем утворилася заборгованість в сумі заборгованість 49037 грн. 93 коп., з яких: заборгованості за тілом кредиту – 19568 грн. 58 коп.; заборгованості за простроченим тілом кредиту – 13239 грн. 72 коп.; нарахованої пені за прострочене зобов`язання – 13218 грн. 30 коп.; нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 200 грн. 00 коп.; штрафу (фіксована частина) – 500 грн.; штрафу (процентна складова) – 2311 грн. 33 коп.

Що стосується позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 на користь банку заборгованості по пені та штрафам, що в цій частині у задоволенні вимог слід відмовити, оскільки відсутні в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а надані позивачем - банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, суд вважає, що позивачем не доведено факт доведення умов договору до відповідача; не підтверджено, що на час укладання договору діяли саме ті тарифи та умови, які долучені до позову; долучені витяг з Тарифів і роздруківка витягу з Умов та правил не є належними доказами щодо двостороннього волевиявлення сторін щодо визначення умов договору.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту 13239грн. 72коп., то в цій частині вимоги теж не підлягають до задоволення, оскільки жодними умовами договору, що викладені у анкеті-заяві позичальника, не передбачено такі нарахування та обов`язок позичальника його сплачувати.

За результатами розгляду справи, суд вважає, що АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами у розмірі 8500грн. 00коп. (збільшений до такого розміру 13.07.2013р.), але відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти, отримані ним, для погашення заборгованості за зобов`язанням, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, який досліджено в судовому засіданні станом на 31.05.2015р. Із розрахунку та по виписці вбачається, що з моменту отримання кредиту кошти на погашення боргу по кредиту відповідачем вносились не в повному обсязі та періодично. При цьому, слід зазначити, що позивачем не доведено обставини про більший розмір заборгованості по тілу кредиту, який він просить стягнути з відповідача (19568грн. 58коп). Відсутні дані вважати, що відповідач міг використовувати кредитні кошти у більшому розмірі, ніж встановлений банком 13.07.2013р. ліміт 8500грн.

Таким чином, на думку суду, відповідач зобов`язання за вказаним договором щодо повернення тіла кредиту в розмірі 8472грн. 44коп. належним чином не виконав, а тому такий розмір коштів підлягає до стягнення. В частині стягнення боргу у сумі 11096грн. 14коп. (19568,58– 8472,44) слід відмовити.

Крім того, суд вважає, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування його доводів про сплату у повному обсязі боргу по тілу кредиту. Його посилання на виписку по рахунку, як доказ повернення кредитних коштів – тіла кредиту, є безпідставним. Крім того, ОСОБА_1 не надано до суду підтверджень про те, що кредитні правовідносин між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» на час розгляду справи припинені, враховуючи норми ч.2 ст. 12 ЦПК України.

На думку суду, судове рішення, постановлене за результатами розгляду цієї цивільної справи, відповідає висновкам постанови ВП ВС від 03.07.2019р. у справі №342/180/17.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково на суму 8472грн. 44коп., що становить 17,29 % від заявлених вимог, то із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 332 грн. 15 коп.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,) заборгованість за договором №б/н від 21.02.2012 року: 8472 грн. 44 коп., а також судові витрати в розмірі 332 грн. 15 коп., а всього – 8804 грн. 59 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2020 року.

Головуючий: С. М. Позарецька