Постанова № 88093629, 10.03.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №577/5300/19

Номер провадження 1-кп/573/27/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року колегія суддів Білопільського районного суду Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

суддів Свиргуненко Ю.М., Черкашиної М.С.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

прокурора Свинаренка В.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників Сапіча В.М., Островського В.І, Калініна С.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Білопільського районного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 10 березня 2020 року прокурор Свинаренко В.Ю. заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілих і свідків, може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, що їй загрожує в разі доведеності вини у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Також вона може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, бо кримінальні правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України вона вчинила в той час, коли мала статус обвинуваченої у кримінальному провадженні, що розглядається Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В цій частині клопотання мотивоване тим, що обвинувачена ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення проти власності, бо немає легальних засобів для існування, не працює. Також може перешкоджати криінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_3 , на думку прокурора, може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує при доведеності вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник Островський В.І. заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити його на домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Сапіч В.М. вирішення цього питання залишили на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Калінін С.К. заперечували проти застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту і просили відмовити прокурору в його задоволенні.

Захисник заявив своє клопотання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання з носінням електронного браслету, оскільки останній має сталі соціальні зв`язки, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на даний час має бажає працювати і займатися перевезеннями, але не може цього робити з-за домашнього арешту.

Прокурор проти зазначеного клопотання захисника заперечував.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 3 статті 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до підпункту «с» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену, зокрема, у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Відповідно до ч. ч, 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених КПК України, строк, на який їх покладено.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п. 1, п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Обвинуваченій ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 14 березня 2020 року.

Є обґрунтованими заявлені у клопотанні прокурора ризики, зокрема ОСОБА_2 із-за тяжкості покарання, що їй загрожує в разі визнання її винуватою у злочинах, у вчиненні яких вона обвинувачується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченої, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачена може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно з правовою позицією ЄСПЛ небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи та інше.

Також є обґрунтованим ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілих, які ще судом не допитані.

Однак, прокурор у своєму клопотанні не зазначив мотивів, які саме обставини об`єктивно свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора, хоча з урахуванням наданих стороною обвинувачення доказів під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом і встановлені обставини, які свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_2 підозри на цьому етапі та про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК.

Як вбачається з матеріалів клопотання прокурора, останній вдався лише до загальних фраз про неможливість застосування до ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, прокурором не наведено жодних реальних обставин, які б свідчили про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема не вказано конкретних дій обвинуваченої ОСОБА_2 , які вона вчиняла з цією метою, і в матеріалах кримінального провадження також відсутні такі дані.

Окрім того, прокурором не обґрунтована необхідність продовження саме ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в той час як за ідентичні дії ОСОБА_1 останній він просив продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Поряд із цим, колегія суддів відповідно вимог ст. 178 КПК та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів враховує і оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною злочину, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання її винуватою у злочинах, у вчиненні яких вона обвинувачується, вік та стан здоров`я ОСОБА_2 , міцність її соціальних зв`язків, оскільки вона має батьків та млолітню доньку, які на думку колегії суддів, дають підстави та можливість застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який в повній мірі відповідатиме фактичним обставинам даного кримінального провадження.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 194 КПК, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 і 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачених п. 3 ч. 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті.

Суд також вважає, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження необхідність продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту, враховуючи, що на даний час продовжують існувати ризик, що вони можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків, чим перешкоджати кримінальному провадженню, можуть вчиняти інші злочини, тим самим не припинять своєї злочинної діяльності, можуть переховуватися від суду, що не забезпечить належної поведінки останніх під час судового розгляду провадження. Саме такий запобіжний захід забезпечить виконання покладених на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обов`язків.

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 обвинувачуються в скоєнні кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання на строк понад 10 років позбавлення волі, і сама тяжкість такого покарання може істотно впливати на психологічний стан обвинувачених, що в підсумку може привести до ситуації ухилення обвинувачених від правосуддя.

Обвинуваченому ОСОБА_3 домашній арешт визначений у нічний час з 21 год. до 07:00 год. наступного дня і при бажанні працювати у нього для цього є достатньо часу.

Тому колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню і ОСОБА_1 та ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту відповідно з 17:00 год. до 08:00 год. наступного дня та з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня на строк 2 місяці із застосуванням засобу елетронного контролю (браслету).

А в задоволенні клопотання захисника щодо зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369-372 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання захисника Калініна С.К. про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання відмовити.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 запобіжних заходів задовольнити.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Конотоп Сумської області, запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 2 місяці до 09 травня 2020 року включно із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, за виключенням необхідності з`явитись до суду.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_2 електронний засіб контрою шляхом закріплення на тілі пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати її місцезнаходження.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися за межі м. Конотоп Сумської області без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (навчання);

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Продовжити щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю (браслету) на строк 2 місяці до 09 травня 2020 року включно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) не залишати місце постійного проживання, а саме: будинок АДРЕСА_2 Суми з 17:00 год. до 08:00 год. наступного дня без дозволу суду;

2) прибувати до суду за першою вимогою;

3) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками, обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Продовжити щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Суми, мешканця АДРЕСА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю (браслету) на строк 2 місяці до 09 травня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) не залишати місце постійного проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_4 з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу суду;

2) прибувати до суду за першою вимогою;

3) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками, обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали покласти на прокурора.

Головуючий суддя

Судді