Постанова № 8809296, 31.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2010                                                                                           № 21/101

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           Моторного О.А.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Кочерга Д.О., дов. №2494 від 15.04.2008

від відповідача 1:Мироненко С.М., дов. б/н від 26.08.2008

від відповідача 2: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірнього підприємства „Імідж Холдінг” Акціонерної компанії „Імідж Холдінг АпС” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Горобина”

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010

у справі № 21/101 ( – головуючий, Прокопенко Л.В., Бойко Р.В.)

за позовом                               Дочірнього підприємства „Імідж Холдінг” Акціонерної компанії „Імідж Холдінг АпС”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина"

                                                  Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання недійсним патенту України № 10872

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства „Імідж Холдінг” Акціонерної компанії „Імідж Холдінг” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Горобина” (далі-відповідач 1) та Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України (далі-відповідач 2) про визнання недійсним патенту України №10872 та зобов’язання відповідача 2 опублікувати в офіційному бюлетені відомості про визнання недійсним патенту України на промисловий зразок №10872 від 15.09.2005 зареєстрованого на ім’я відповідача 1. та внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсним патенту України на вказаний промисловий зразок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 у справі №21/101 позовні вимоги задоволено повністю. Крім того, судом задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, заборонено відповідачеві 1 передавати будь-яким особам право власності на промисловий зразок за патентом України №10872 та надавати будь-яким особам дозвіл на використання промислового зразка за патентом України №10872; заборонено відповідачеві 2 вносити зміни до державного реєстру патентів України на промислові зразки та здійснювати офіційні публікації стосовно власника патенту України №10872 на промисловий зразок.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на доведеності факту видачі патенту на промисловий зразок №10872 з порушенням прав третіх осіб, а саме з порушенням прав власника (ліцензіата) торгової марки, яка охороняється за свідоцтвом №60463 та обґрунтованості вимог про зобов’язання відповідача 2 внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки стосовно визнання недійсним патенту України №10872. Витрати по оплаті судової експертизи судом позивачеві не відшкодовано, оскільки суду не надано доказів оплати судової експертизи саме ним, зокрема суду не надано платіжного доручення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач 1 звернулися з апеляційними скаргами, в яких позивач просив змінити рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 в частині відмови покладення витрат, понесених позивачем по оплаті судової експертизи на відповідача 1, та покласти зазначені витрати на відповідача 1, а відповідач 1 просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача обґрунтовано тим, що витрати по оплаті судової експертизи не є збитками у розумінні цивільного та господарського права України, розподіл цих витрат регламентується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України, яка не передбачає процесу доказування понесення цих витрат саме позивачем, а лише встановлює необхідність з’ясування сум, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи та їх розподіл. Згідно акту від 14.09.2009 №11055 здачі-приймання висновку судового експерта у даній справі сума експертизи становить 10039,20грн., а платником є саме позивач.

В обгрунтування своєї апеляційної скарги відповідач 1 посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування судом всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема відповідач 1 наполягає на відсутності представника відповідача 1 у судовому засіданні 18.02.2010, в той час коли у рішенні суду від 18.02.2010 зазначено про його присутність. Крім того, відповідач 1 наполягає на безпідставній відмові суду у задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у даній справі. Відповідач 1 також зазначив про відсутність доказів порушення прав інтелектуальної власності позивача у зв’язку з поданням відповідачем 1 заявки на патент України №10872 та відсутність правових підстав для визнання патенту недійсним.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О., Шапран В.В.) було порушено апеляційне провадження у даній справі, розгляд апеляційних скарг призначено на 31.03.2010.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/7 від 30.03.2010, у зв’язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Шапрана В.В. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді –Алданова С.О., Моторний О.А.

У судове засідання 31.03.2010 з’явилися представники позивача та відповідача 1. Представник позивача повністю підтримав доводи апеляційної скарги позивача та заперечив проти апеляційної скарги відповідача 1, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог. Представник відповідача 1 проти апеляційної скарги позивача заперечив та повністю підтримав апеляційну скаргу відповідача 1.

Відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте повноважного представника у судове засідання не направив, письмово та нормативно обґрунтованих пояснень по суті апеляційних скарг позивача та відповідача 1 суду не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників судового процесу у засідання апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія суду вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача 2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (відповідачем 2) 15.09.2005 було видано відповідачу 1 патент України №10872 на промисловий зразок „Комплект етикеток для алкогольного напою „МЕДОВУХА ВИШНІВКА”, за результатами розгляду заявки від 06.07.2005.

Компанія ГСХ Трейдмаркс Лімітед є власником ряду знаків для товарів і послуг, зокрема і власником свідоцтва України №60463 на знак для товарів і послуг „Медовуха”, який зареєстрований для товарів і послуг 33, 35, 43 класів МКТП.

Позивачем 21.09.2007 було укладено з компанією ГСХ Трейдмаркс Лімітед ліцензійний договір №0109-03, відповідно до умов якого позивач має виключні права на використання, зокрема і товарного знаку, захищеного свідоцтвом №60463.

Посилаючись на те, що промисловий зразок за патентом України №10872 не відповідає умовам надання правової охорони, встановленим статтями 5, 6 Закону України „Про охорону прав промислові зразки”, а саме не є новим, а також порушує права позивача як особи, яка має виключну ліцензію на використання товарного знаку, який використано в оскаржуваному промисловому зразку, та використовує вказаний товарний знак „МЕДОВУХА” для маркування товарів ідентичних (тотожних) тим, для яких зареєстровано оскаржуваний патент, позивач звернувся з даним позовом до суду.

В процесі розгляду справи, місцевим господарським судом було призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності на вирішення якої було поставлено питання - чи включений до промислового зразка за патентом України № 10872 об'єкт інтелектуальної власності у вигляді позначення, що тотожне з позначенням, що охороняється за свідоцтвом на знак для товарів та послуг №60463?

В результаті дослідження поставленого питання у висновку №11055 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 14.09.2009 експертом було вказано, що до складу промислового зразку за патентом України №10872 включено позначення „МЕДОВУХА”, що не є тотожним, проте є схожим до ступеня змішування з позначенням „МЕДОВУХА”, що охороняється за свідоцтвом на знак для товарів та послуг №60463 та є об'єктом інтелектуальної власності. Крім того, зазначеним висновком встановлено, що промисловий зразок за патентом України №10872, призначений для використання стосовно визначеного товару - алкогольних напоїв, що входить до числа товарів 33 класу МКТП, для маркування яких призначена й торговельна марка за свідоцтвом України №60463, а тому товари для яких використовуються конкуруючи об'єкти інтелектуальної власності є спорідненими.

Відповідно до частини 1 статті 154 Господарського кодексу України (далі-ГК України) відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (частина 2 статті 154 ГК України).

Частиною 1 статті 418 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до частини 3 статті 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до частини 1 статті 155 ГК України, зокрема, належать промислові зразки.

Згідно частини першої статті 469 ЦК України права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до підпункту „в” пункту 1 статті 25 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки” патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Частиною 1 статті 5 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено, що правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в оскаржуваному патенті використано об'єкт інтелектуальної власності (торгівельну марку), права на використання якої належать позивачеві.

Судом також встановлено, що заявку на торгівельну марку, захищену свідоцтвом України на знак для товарів та послуг №60463 подано 01.02.2005, а заявку на реєстрацію оскаржуваного патенту відповідачем 1 подано 06.07.2005 (дата реєстрації по спрощеній процедурі 15.09.2005), тобто на момент подачі заявки ( та реєстрації) оскаржуваного патенту вже було подано заявку на реєстрацію знаку для товарів та послуг, право на використання якого належить позивачеві.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що оскаржуваний патент порушує права інтелектуальної власності позивача на використання товарного знаку за свідоцтвом №60463.

За таких обставин, промисловий зразок за патентом України №10872 не відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим Законом України „Про охорону прав на промислові зразки”, оскільки його видано з порушенням прав третіх осіб, а саме з порушенням прав власника (ліцензіата) торгової марки, яка охороняється за свідоцтвом №60463.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, до складу промислового зразку за патентом України №10872 включено позначення „МЕДОВУХА”, що не є тотожним, проте є схожим до ступеня змішування з позначенням „МЕДОВУХА”, що охороняється за свідоцтвом на знак для товарів та послуг №60463 та є об'єктом інтелектуальної власності.

Відповідно до пункту 1 частини І статті 463 ЦК України до майнових прав на промисловий зразок належить право на використання промислового зразку, а згідно з частини 2 цієї статті майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання недійсним патенту України №10872 на промисловий зразок та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача 1 на відсутність у позивача права на звернення до суду, оскільки позивач звернувся з позовною заявою на захист своїх інтересів, які полягають у недопущенні змішування споживачами власної продукції з продукцією відповідача 1.

Відповідно до пункту 3 статті 25 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки” при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 №290, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, зокрема, відомості щодо визнання патенту недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки стосовно визнання недійсним патенту України №10872, а також здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені „Промислова власність” також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з заходом до забезпечення позову, про вжиття якого заявлено.

Враховуючи те, що відповідач 1 має право відчужити оскаржуваний патент на користь третім особам, такі дії можуть привести до утруднення виконання рішення по справі, а також факт знаходження в провадженні Господарського суду міста Києва справи №12/150, №12/151, №12/152, №18/232, №18/233 за позовами позивача про визнання недійсним патентів України на промислові зразки №12815, №12818, №12819, №12817, №12816 у зв'язку з використанням у зазначених промислових зразках торговельної марки „Медовуха”, по яким відповідачем 1 вчинено дії по перереєстрації оскаржуваних промислових зразків фізичним особам, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

За результатом розгляду даної справи, місцевим господарським судом було відмовлено позивачеві у відшкодуванні витрат, пов’язаних з оплатою судовою експертизи у зв’язку з відсутністю доказів сплати зазначених витрат саме позивачем.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним та вважає, що витрати по оплаті судової експертизи слід покласти на відповідача 1 виходячи з наступного.

Відповідно до статті 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2008 у даній справі було призначено судову експертизу, витрати по проведенню якої покладено на позивача.

За результатом проведеної експертизи було надано висновок судової експертизи №11055 від 14.09.2009, а згідно акту від 14.09.2009 №11055 здачі-приймання висновку судового експерта у даній справі сума експертизи становить 10039,20грн., платником є саме позивач. 21.01.2010 позивач звернувся до суду з клопотанням про відшкодування йому витрат пов’язаних з проведенням судової експертизи.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що позивачеві було безпідставно відмовлено у відшкодуванні витрат пов’язаних з проведенням судової експертизи, а отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні в частині розподілу судових витрат.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, надані сторонами у справі, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 в частині задоволення позовних вимог прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача 1 спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача 1 задоволенню не підлягає.

При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача 1, як на підставу порушення судом норм процесуального права, на відсутність представника відповідача 1 у судовому засіданні 18.02.2010, в той час коли у рішенні суду від 18.02.2010 зазначено про його присутність. Зі змісту протоколу судового засідання від 18.02.2010 вбачається, що представник відповідача 1 у судовому засіданні 18.02.2010 був відсутній, і саме на тому наполягає відповідач 1 в апеляційній скарзі, а тому судова колегія дійшла висновку, що зазначивши у вступній частині рішення представника відповідача 1, місцевий господарський суд допустив технічну описку, що не може бути підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита за розгляд даної справи в апеляційному порядку покладаються на відповідача 1.

У зв’язку з викладеним та керуючись ст.ст.33, 34, 49, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Імідж Холдінг” Акціонерної компанії „Імідж Холдінг АпС” задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Горобина” відмовити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 у справі №21/101 в частині розподілу судових витрат змінити. Пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 викласти у наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Горобина” (вул.Петропавлівська, 121, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 31162928, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Дочірнього підприємства „Імідж Холдинг” Акціонерної компанії „Імідж Холдинг АпС” ( вул. Первомайська. 2-Б, с. Нове Запоріжжя, Запорізької області, 70420) 85(вісімдесят п'ять)грн.00коп. державного мита, 118(сто вісімнадцять)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 10039(десять тисяч тридцять дев’ять)грн.20коп. витрат по оплаті судової експертизи.”

          3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 у справі №21/101 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Горобина” (вул.Петропавлівська, 121, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 31162928, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Дочірнього підприємства „Імідж Холдинг” Акціонерної компанії „Імідж Холдинг АпС” ( вул. Первомайська. 2-Б, с. Нове Запоріжжя, Запорізької області, 70420) 42(сорок дві)грн.50коп. – державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №21/101 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Моторний О.А.