Рішення № 88091703, 25.02.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/16580/18

Провадження № 2/947/1314/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши в м.Одесі в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Макаркіна Андрія Костянтиновича, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії у вигляді зобов`язання останньогоусунути їй перешкоди у користуванні садовим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, загальною площею 48,62 м2, просторове місце розташування якої визначено у каталозі координат кутів будівлі «будівля № 1», що наведено у дослідницькій частині висновку судової земельно – технічної експертизи № 18-6361 від 20.05.2019, проведеної Одеським науково – дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та яка примикає з двох сторін до садового будинку ОСОБА_3 , знаходиться на заході від садового будинку АДРЕСА_2 , по АДРЕСА_3 тасамочинно зведеної одноповерхової споруди (будівлі) прямокутної в плані форми, яка розташована на земельній ділянці, загальною площею 18,03 м2, просторове місце розташування якої визначено у каталозі координат кутів будівлі «будівля № 4», що наведено у дослідницькій частині висновку судової земельно – технічної експертизи № 18-6361 від 20.05.2019, проведеної Одеським науково – дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та яка елементами покрівлі примикає до садового будинку Маширіної по АДРЕСА_3 .

Позивач обґрунтувала позов тим, що вона є власником садового будинку, загальною площею 49,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та за весь час володіння, будь-яких реконструкцій та перепланувань вказаного садового будинку, не проводила.Земельна ділянка, на якій розташований її садовий будинок, межує із земельною ділянкою, яка передана Бродському.

З травня 2018 року ОСОБА_4 незаконно здійснює будівництво об`єкта нерухомості і зведення одноповерхової споруди прямокутної в плані форми, яка виготовлена з металевих конструкцій, які зварені між собою на вказаній земельній ділянці, що перешкоджають обслуговуванню її садового будинку. Зазначає, що ОСОБА_4 самовільно демонтував огорожу позивача, та прибудував будинок, до її будинку,що негативно впливає на цілісність її будинку, оскільки їй закрито доступ до частини будинку, самочинне будівництво об`єкту нерухомості та споруди закрило вікна будинку позивача та, крім того, самочинно збудований будинок прибудовано без жодних відстаней. Також, вказаним самочинним будівництвом порушено інсоляцію садового будинку, належного їй.Такими діями ОСОБА_4 порушено її права в частині володіння вищевказаним садовим будинком і користування останнім.

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача та відповідач проти задоволення позову заперечували, зазначили, що земельну ділянку та садовий будинок відповідач отримав у спадок, нового будинку він не забудовував, а робив реконструкцію старого будинку, вважають, що ОСОБА_4 не порушував права ОСОБА_3 , а навпаки, вони порушує його права, оскільки захопила частину земельної ділянки.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником садового будинку, загальною площею 49,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 , від 24 грудня 2001 року, виданим Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради, на підставі технічного паспорту від 2001 року, довідки СТ «Зелений мис» про виплату паю від 18.12.2001 року, розпорядження УЗР Одеської міської ради, зареєстрованого в ОМБТІ та РОН за №1099-стр93 кн17С, 21.01.2002 року.

Земельна ділянка позивача межує земельною ділянкою відповідача за адресою АДРЕСА_3 , яка передана йому рішенням № 55 від 22.08.1999 року Товариства садівників «Зелений мис» Київського району м. Одеси «Про передачу садової ділянки`Бродському. Вказаним Рішенням також прийнято Бродськогов члени товариства садоводів «Зелений мис».

Відповідач починаючи з 2018р. самовільно демонтував огорожу позивача, та прибудував будинок впритул до будинку позивача, закривши останній доступ до частини її будинку. Це самочинне будівництво об`єкту нерухомості та споруди закрило вікна будинку позивача. Також, вказаним самочинним будівництвом порушено інсоляцію садового будинку, належного позивачці. Зазначені обставини підтверджуються висновком будівельно-технічного експертного дослідження № 015/1/2018 від 21.09.2018 року. Також експерт у ньому робить висновок про відсутність у відповідача будь-яких дозвільних документів на проведення відповідачем реконструкції будинку та відсутність протипожежної відстані між будинком позивача та новозбудованої будівлі відповідача (т.1 а.с.18).

Постановою № 504/18 по справі про адміністративне правопорушення від 07.08.2018р., складеної заступником начальника Управління-начальником інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_5 , ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за здійснення зазначеного самочинного будівництва.

Однак, не дивлячись на це, відповідач продовжив самочинне будівництво, і, державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Макаркіним прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 43781058 від 31.10.2018р. на підставі якого 25.10.2018 року зареєстровано право власності за Бродським на садовий будинок, загальною площею 75,9кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1680979651101, номер запису про право власності: 28669505, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно№ 174767095 від 23.07.2019 року.

Підставою виникнення у відповідача права власності на садовий будинок, загальною площею 75,9 кв.м., житловою площею 12,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , виявився технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 07.09.2018р., видавник: ТОВ «БЮРО КОНСАЛТ СЕРВІС» та заява відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (т.2 а.с.27).

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ч.1 ст.319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд вважає, що діями відповідача позивачка обмежена у здійсненні свого права власності, що виразилося у неможливості вільного доступу до свого майна з усіх сторін, а також у тому, що самовільне будівництво здійснене відповідачем, закрило вікна в будинку позивачки, внаслідок чого до будинку не потрапляє денне світло та свіже повітря.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи приписи ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Пунктом 5 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України» зазначено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Пунктом 17 цієї Постанови, передбачено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У даному випадку, позивач має право та законні підстави, звернутись до суду за захистом своїх прав, шляхом усунення перешкод в користуванні майном, шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна та зведеної одноповерхової споруди, враховуючи, що права позивача грубо порушені, що підтверджується також Висновком експерта № 015/1/2018 будівельно-технічного експертного дослідження, складеного 21.09.2018 року експертом ОСОБА_6 .

Згідно висновку судової земельно–технічної експертизи № 18-6361 від 20.05.2019р.проведеної експертами ОНДІСУ МЮ України, визначено місце знаходження, конфігурацію, поміри та площу земельної ділянки (пляму забудови), на якій розташована самовільно збудована нерухомість та зведена одноповерхова споруда, що примикають до садового будинку ОСОБА_3 .

Експертизою встановлено, що земельна ділянка (пляма забудови), на якій розташована самовільно збудована нерухомість, примикає з двох сторін до садового будинку ОСОБА_3 , знаходиться на заході від садового будинку АДРЕСА_2 , по АДРЕСА_3 , просторове місце розташування земельної ділянки зайнятої будівлею, що примикає до садового будинку ОСОБА_3 , визначено у каталозі координат кутів будівлі «будівля №1», що наведено у дослідницькій частині висновку.Земельна ділянка, під забудовою, має ОСОБА_7 -образну форму багатокутника, межі проходять по прямим лініям з наступними довжинами (м.): 6,12+1,41+1,18+6,49+1,77+4,72+9,79.Фактична площа, земельної ділянки (пляма забудови), на якій розташована самовільно забудована нерухомість, яка примикає з двох сторін до садового будинку ОСОБА_3 , складає 48,62 м2.

Також, в ході досліджень встановлено наявність іншої будівлі, що елементами покрівлі також примикає до садового будинку ОСОБА_3 та яка розташована зі сторони узбережжя. На плані будівля №4 (Додаток №2 довисновку).

Просторове місце розташування земельної ділянки зайнятої будівлею №4, що також примикає до садового будинку ОСОБА_3 , елементами покрівлі, визначено у каталозі координат кутів будівлі «будівля №4», що наведено у дослідницькій частині висновку.Будівля в плані має форму чотирикутника, межі проходять по прямим лініям з наступними довжинами (м.): складає 3,97+4,42+4,19+4,41. Площа її забудови складає 18,03 м2. (т.1 а.с.91).

Частиною 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно п.2 зазначеної Постанови, відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема, про знесення самочинно збудованого нерухомого майна;про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову.

Пунктом 4 вищевказаної Постанови, передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Судом також встановлено, що оскільки вищевказане будівництво проведено відповідачем без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, взагалі без проекту, то таке будівництво є самочинним.

Враховуючи такий істотний факт як відсутність жодної проектної та дозвільної документації, проведення перебудови, або приведення до первинного стану будинку, тобто стану, який існував до порушення прав позивача, в даному випадку є - неможливим, а тому суд вважає обраний позивачем спосіб захисту дієвим.

Крім того суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» «для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок». При будівництві кам`яної споруди повинні виконуватись приписист.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 року № 466, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 року № 461 та інших нормативно-правових актів.

Зокрема, для здійснення будівництва відповідач був зобов`язаний подати повідомлення про початок виконання будівельних робіт, проводити будівництво з дотриманням будівельних та санітарних норм, що виконано не було.

Крім цього, будівництво безпосередньо з використанням в якості несучої конструкції стіни будинку позивача, який збудований позивачем та є її власністю, порушує права позивача як власника садового будинку в цілому, та стіни зокрема, відповідачем також порушено будівельні норми зазначені у вищевказаному експертному дослідженні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» передбачено, щодержавна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що окрім переліку документів, встановлених законодавцем у вказаній нормі (до якого не входить технічний паспорт) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться також на підставіінших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Отже технічний паспорт являється технічною документацією, а не правовстановлюючим документом та не може підтверджувати набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, а отже не може бути підставою виникнення права власності у відповідача на самочинно побудований садовий будинок, і, як результат, не може бути підставою для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщоподані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Державний реєстратор Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Макаркін, в даному випадку, повинен був прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав, оскільки ОСОБА_4 не надав жодного правовстановлюючого документу на садовий будинок, загальною площею 75,9кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який підтверджував його право власності.

Отже суд вважає, що вищевказане рішення державного реєстратора прийнято з грубим порушенням приписів чинного законодавства України, та відповідно державна реєстрація прав, проведена внаслідок прийняття даного рішення, - є незаконною.

Крім того, згідно п.40 Постанови КМУ від 25.12.2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Так, зокрема п.42 Постанови, передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

Тобто, враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, державний реєстратор міг провести державну реєстрацію прав, виключно за наявності документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Таким чином, суд вважає, що рішеннядержавного реєстраторапідлягає скасуванню.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Велика Палата Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №820/3534/17 дійшла висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Оскільки згідно змін до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним скасуванням цим рішенням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій чи відповідного судового рішення, зареєстрованих у базі даних заяв, суд на підставі ст.267ч.1 ЦПК України вважає за необхідне визначити наступний порядок виконання цього рішення, що у разі набрання ним законної сили, воно є підставою для припинення права власності,яке було зареєстровано 25.10.2018р. (номер запису 28669505) за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на самовільно побудоване майно, а саме садовий будинок, загальної площею 75,9 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_3 .

До доводів сторони відповідача про незгоду з висновком експерта та існування садового будинку АДРЕСА_3 суд ставиться критично, оскільки суду не надано жодних правовстановлюючих документів на садовий будинок за адресою АДРЕСА_3 у певних розмірах, а інші доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Макаркіна Андрія Костянтиновича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №43781058 від 31.10.2018р., на підставі якого 25.10.2018р. було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на самовільно побудоване майно, а саме садовий будинок, загальної площею 75,9 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_3 .

Зобов`язати ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) усунути перешкоди ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) у користуванні належним їй на підставі приватної власності садовим будинком за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власний рахунок:

-самочинно збудованого нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, загальною площею 48,62 кв.м., просторове місце розташування якого визначено у каталозі координат кутів будівлі «будівля №1», що наведено у дослідницькій частині висновку судової земельно-технічної експертизи №18-6361 від 20.05.2019р., проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, та яка примикає з двох сторін до садового будинку ОСОБА_1 , знаходиться на заході від садового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ;

-самочинно зведеної одноповерхової споруди (будівлі) прямокутної в плані форми, яка розташована на земельній ділянці, загальної площею 18,03 кв.м., просторове місце розташування якої визначено у каталозі координат кутів будівлі «будівля №1», що наведено у дослідницькій частині висновку судової земельно-технічної експертизи №18-6361 від 20.05.2019р., проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, та яка елементами покрівлі примикає до садового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 .

На підставі ст.267 ч.1 ЦПК України визначити наступний порядок виконання цього рішення, що у разі набрання ним законної сили, воно є підставою для припинення права власності,яке було зареєстровано 25.10.2018р. (номер запису 28669505) за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на самовільно побудоване майно, а саме садовий будинок, загальної площею 75,9 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд області через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.