Рішення № 88090707, 25.02.2020, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/225/19

Провадження № 2/327/5/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2020 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Завіновської А.П.,

при секретарі судового засідання – Літвіновій Т.А.

за участю відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ (ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

26.06.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із наведеним вище позовом, в обґрунтування якого зазначав наступне.

24.02.2017 року АТ КБ «ПриватБанк» (раніше – ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, уклали договір № б/н (далі - Договір), згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 43,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (в подальшому кредитний ліміт та відсоткова ставка змінювалися) з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (05/22).

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, але останній порушив умови Договору, внаслідок чого має прострочену заборгованість станом на 11.04.2019 року на загальну суму 41 621, 09 грн., яка склалася із заборгованості за тілом кредиту – 22 306, 87 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту – 5 420, 51 грн., пені – 11 435, 56 грн., штрафу (фіксованої частини) – 500 грн., штрафу (процентної складової) – 1 958, 15 грн.

ОСОБА_1 в добровільному порядку не вжив заходів щодо погашення заборгованості, а тому АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищевказаним позовом.

З огляду на вказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену вище суму заборгованості за кредитним договором, а також суму понесених судових витрат у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 07.08.2019 року у вказаній справі було відкрито провадження та її призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 08 год. 00 хв. 28.08.2019 року (а.с. 59).

14.08.2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просив постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 66).

Ухвалою суду від 28.08.2019 року за заявою відповідача ОСОБА_1 , судом здійснено перехід з розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного провадження, до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 17.09.2019 року, яке в подальшому було відкладено на 08 год. 00 хв. 02.10.2019 року (а.с. 81, 92).

Ухвалою суду від 02.10.2019 року у даній цивільній справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 12 год. 00 хв. 22.10.2019 року (а.с. 118). В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався в останній раз на 13 год. 00 хв. 25.02.2020 року.

У відзиві на позовну заяву (з урахуванням заперечень та додаткових пояснень) відповідач ОСОБА_1 , частково заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що він не був ознайомлений та не підписував Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку, а тому не був обізнаний про необхідність сплати неустойки (штрафу, пені), у разі порушення будь-якого грошового зобов`язання за вказаним договором, враховуючи при цьому відсутність посилання на неустойку і у анкеті-заяві, а тому вважав, що вони не можуть бути складовою частиною кредитного договору. Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту саме в розмірі 22 306, 87 грн., вказував, що відповідно до банківської виписки та роздрукованої ним виписки з його електронного кабінету розміщеного на сайті позивача, він фактично отримав кошти від банку за період з моменту утворення заборгованості з 27.05.2018 року по 14.08.2019 року у розмірі 37 497, 70 грн., розмір коштів які він повернув банку за той же період становить 26 717, 66 грн., а отже сума не повернутих коштів складає 10 781, 04 грн., що і є насправді тілом кредиту, та відповідає наданому йому кредитному ліміту в розмірі 15 000, 00 грн. Стосовно ж посилань представника позивача щодо збільшення тіла кредиту внаслідок овердрафту на підставі п. 2.1.1.12.6 Умов та Правил, зазначав, що по-перше останні не підписані ним, а по-друге, що виписка по картрахунку не містить даних про перерахування Банком суми понад встановлений кредитний ліміт. Водночас у даній виписці міститься дані щодо зняття щомісячно Банком з його рахунку коштів за послугу «Миттєва розстрочка», яка жодним чином не стосується даного кредитного договору (а.с. 67-77, 85, 142, 155).

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 Н ОСОБА_3 В. вказувала, що під час підписання кредитного договору відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у заяві, а тому відповідач був обізнаний про умови договору стосовно нарахування пені та штрафів за порушення грошових зобов`язань за цим договором. Окрім цього, зазначала, що збільшення тіла кредиту відбулося у зв`язку із наданням відповідачу короткострокового кредиту – овердрафту, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов Договору (а.с. 95-102).

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що ухвалою суду від 18.11.2019 року його участь у судовому засіданні була визнана обов`язковою. Про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, крім того, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, повідомивши, зокрема про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 7, 127, 152-153).

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , підтримав раніше подані ним відзив, заперечення та додаткові пояснення, з урахуванням яких просив позовні вимоги Банку задовольнити частково лише в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 10 780, 04 грн., а в іншій частині позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.02.2017 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 підписали анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої останній отримав кредит у розмірі 500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 43, 2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (в подальшому кредитний ліміт та відсоткова ставка змінювались) з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки – останній день травня 2022 року (а.с. 11, 41, 42).

При цьому в анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладання та згоден з його умовами, примірник договору погоджується отримати самостійно шляхом роздруківки з сайту Банка. Крім того, вказано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному веб-сайті ПриватБанка (www. privatbank.ua.), з якими відповідач погоджується регулярно ознайомлюватися (а.с. 11).

На підтвердження укладення даного кредитного договору позивач додав до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Виходячи з позовних вимог Банк просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 11.04.2019 року на загальну суму 41 621, 09 грн., яка склалася із тіла кредиту – 22 306, 87 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту – 5 420, 51 грн., пені – 11 435, 56 грн., штрафу (фіксованої частини) – 500 грн., штрафу (процентної складової) – 1 958, 15 грн.

Вирішуючи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 306, 87 грн., та заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 5 420, 51 грн., яка утворилася за вказаним кредитним договором, суд виходить з такого.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , останньому 05.05.2017 року було встановлено кредитний ліміт на кредитну карту в розмірі 500, 00 грн., який в подальшому, а саме 10.06.2018 року збільшено до 15 000 грн. (а.с. 41).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним договором та наданої відповідачем виписки роздрукованої з особистого електронного кабінету, розміщеного на сайті позивача, вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами та здійснював відповідні платежі. Водночас внаслідок несвоєчасного внесення платежів у відповідача утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором, яка повністю була погашена останнім 27.05.2018 року. В подальшому у зв`язку із використанням відповідачем кредитних коштів у останнього знову почала утворюватися заборгованість.

При цьому, виходячи з наведених доказів, за період з 27.05.2018 року по 11.04.2019 року, Банк надав відповідачу кредитні кошти (з урахуванням нарахованих комісій) на загальну суму 37 497, 69 грн., а останній на погашення заборгованості за вказаним кредитом сплатив Банку кредитні кошти (з урахуванням автоматичного погашення простроченої заборгованості) на загальну суму 26 918, 10 грн., а тому фактично заборгованість за тілом кредиту складає 10 579, 59 грн., а не як помилково зазначено відповідачем 10 780, 04 грн. (а.с. 8-10, 70-77).

Розглядаючи доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив, стосовно наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 306, 87 грн., та заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 5 420, 51 грн., внаслідок збільшення тіла кредиту, яке відбулося у зв`язку із наданням останньому короткострокового кредиту – овердрафту, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов Договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1.1.63 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, овердрафт це – короткостроковий кредит, який банк надає клієнту у разі, якщо сума операції за платіжною карткою перевищує суму залишку коштів на його рахунку, в розмірі ліміту кредитування. Використання клієнтом грошових коштів понад залишок на рахунку або встановлений Банком ліміт овердрафту є несанкціонованим овердрафтом (а.с. 13 зв. ст.).

Разом з тим, виходячи з виписок по картрахунку відповідача наданих сторонами вбачається, що останньому у вказаний період, окрім кредитних коштів, було надано грошові кошти за послугою «Миттєва розстрочка» у вигляді щомісячного платежу в розмірі 402, 48 грн., а всього на загальну суму 10 866, 96 грн., що, на думку суду, не може свідчити про наявність надання відповідачу банківських послуг у виді овердрафту, в рамках даного кредитного договору (а.с. 70-77, 104-107).

Окрім цього, між сторонами, на переконання суду, під час укладення даного договору не було досягнуто домовленості щодо надання відповідачу послуги у виді овердрафту, яка передбачена Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, про що буде зазначено нижче.

Отже, суд доходить висновку, що дійсна заборгованість відповідача ОСОБА_1 за спірним договором за кредитом складає 10 579, 59 грн., яка і підлягає стягненню з останнього на користь Банку, враховуючи при цьому, що умовами кредитного договору не передбачено такого окремого виду зобов`язання відповідача як прострочене тіло кредиту.

Вирішуючи позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача пені та штрафів, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків конструкцію договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24 лютого 2017 року, відповідальність за порушення зобов`язань у вигляді пені та штрафів не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, а саме пеню та два виду штрафів (фіксовану частину та процентну складову).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24 лютого 2017 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з ресурсу: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на веб-сайті (https://privatbank.ua/terms/), як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з ресурсу: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на веб-сайт (https://privatbank.ua/terms/), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки у виді пені та штрафів за порушення грошових зобов`язань за вказаним договором.

Крім того, роздруківка із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті позивача (https://privatbank.ua/terms/) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 лютого 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26 червня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язань за вказаним кредитним договором, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (викладені на банківському веб-сайті: https://privatbank.ua/terms/), які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 лютого 2017 року шляхом підписання анкети - заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати неустойки у виді пені та штрафів за порушення грошових зобов`язань за кредитним договором (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

З урахуванням наведеного, суд також відхиляє доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив щодо надання відповідачу банківських послуг у виді овердрафту, які визначені в Умовах та Правилах надання банківських послуг.

Отже, суд доходить висновку про часткову доведеність тих обставин, на які посилався АТ КБ «ПриватБанк», як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_1 , а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24.02.2017 року, яка склалася із тіла кредиту в розмірі 10 579, 59 грн. В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 в сумі виходячи з розрахунку: 10 579, 59 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 1921, 00 грн. (розмір судових витрат) / 41 621, 09 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 488, 29 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 211, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 «Д», ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 24.02.2017 року, яка склалася із заборгованості за кредитом в розмірі 10 579, 59 грн., а також суму понесених судових витрат в розмірі 488, 29 грн.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 березня 2020 року.

Суддя: А.П. Завіновська