Рішення № 88090441, 06.02.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.02.2020

Справа № 334/5261/19

Провадження № 2/334/940/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

06 лютого 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу виплат, пов`язаних з регламентною виплатою, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу виплат, пов`язаних з регламентною виплатою, обґрунтування якого зазначив, що 21.10.2017 року в м. Запоріжжі з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль «MERCEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2017 року.

На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, тому власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.

Відповідно до висновку №177 від 14.11.2017 року, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля «MERCEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 склала 50593,42 грн.

Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на момент ДТП, МТСБУ 27.03.2018 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 45644,23 грн.

У зв`язку з тим, що чинним законодавством України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, позивач просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму сплаченого відшкодування у розмірі 45644,23 грн., а також витрати за проведення оцінки розміру збитків та збір документів у розмірі 64,00 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти проголошення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заперечення та відзив на позов суду не надав, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно, належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, відзив на позовну заяву суду не надав, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК).

Положеннями ч.4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.2.1 ст.2 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.04 р. (надалі - Закон № 1961-IV), відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Пунктом 9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 6 Закону № 1961-IV встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що 21.10.2017 року о 14.30 год. на перехресті вул. Братської та Дніпропетровське шосе в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «MERCEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля АЗЛК 21401, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , якого на підставі постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2017 року (справа № 334/7106/17) визнано винним у порушенні п. 16.11 ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо винуватості ОСОБА_1 не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили 20.12.2016 року.

Згідно з ст.1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники наземних транспортних засобів зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.22 Закону України» Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пп. «а» п.41.1 ст.41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті13.1 статті 13 цього Закону.

Транспортний засіб АЗЛК 2140, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , на час скоєння ДТП не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

12.12.2017 року, власниця транспортного засобу «MERCEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату їй страхового відшкодування - матеріальної шкоди, спричиненої в результаті зазначеного ДТП.

Згідно звіту №177 від 14.11.2017 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу «MERCEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті ДТП складає 50593,42 грн., в той час як вартість відновлювального ремонту авто складає 115551,53 грн.

Згідно долученої до позову Ремонтної калькуляції № 110/17 від 18.12.2017 року, загальна вартість ремонту пошкодженого автомобіля «MERCEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 склала 115551,53 грн.

Задля встановлення розміру спричиненої шкоди, МТСБУ звернулося до ФОП ОСОБА_4 , у зв`язку з чим на підставі акту виконаних робіт від 17.02.2018 року сплатило останньому вартість його послуг у розмірі 640,00 грн.

Як вбачається з Платіжного доручення №903155 від 27.03.2018 року МТСБУ на виконання Наказу №2821 від 26.03.2018 року здійснило виплату ОСОБА_3 по справі №45429 у розмірі 45644,23 грн.

З`ясувавши обставини справи, сукупність наданих позивачем доказів у їх взаємозв`язку, достатності, належності та допустимості, суд вважає встановленим та доведеним, що в результаті ДТП, яка сталася з вини відповідача була спричинена матеріальна шкода, яка відшкодована МТСБУ у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП не була застрахована. Сплативши страхове відшкодування матеріальної шкоди потерпілій особі в сумі 12627 грн. 55 коп., МТСБУ відповідно до ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» набуло право зворотної (регресної) вимоги до відповідача, оскільки саме він визнаний винуватим в даному ДТП.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача МТСБУ сплачену ним суму страхового відшкодування в розмірі 45644,23 грн., а також витрати, понесені з проведенням оцінки розміру відшкодування у сумі 640,00 грн., задовольнивши позов повністю.

Згідно ст.141 ЦПК України,суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу виплат, пов`язаних з регламентною виплатою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бул. 8, код ЄДПРОУ 21647131, в ВАТ «Укрксімбанк», МФО 322313) в порядку регресу матеріальну шкоду в розмірі 46284,23 грн. (сорок шість тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 23 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бул. 8, код ЄДПРОУ 21647131, в ВАТ «Укрксімбанк», МФО 322313) витрати на оплату судового збору 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.