Ухвала суду № 88090021, 06.03.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/173/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Дністрян О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурорів Фоміна Г.В., Власова І.О.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

представника потерпілих Пшеничного І.А.,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

захисників Горб Ю.В.,

Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

Тертишної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду Запорізької області клопотання захисників ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_3 - адвокатів Тертишної Катерини Олександрівни, Горб Юлії Вікторівни, захисника ОСОБА_6 - адвоката Козлова Олександра Юрійовича, захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвоката Сивової Яни Віталіївни, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Плотниченка Миколи Миколайовича про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588,

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Під час судового розгляду захисниками обвинувачених Кузнєцова Р .А., Мовчана Т.А., Зеленкіна Д.Д., Смирнова С.С., Власюка В.В. адвокатами Тертишною К.О., Горб Ю.В. було заявлено клопотання про скасування арешту та повернення майна, яке вони мотивували наступним. Судом були досліджені письмові матеріали кримінального провадження, в тому числі - ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла та автомобіль, протоколи обшуку, постанова про визнання речовими доказами, ухвала слідчого судді про арешт майна. Сторона захисту вважає, що арешт на майно підзахисних, яке було вилучено під час обшуків, накладено слідчим суддею безпідставно, незаконно та необґрунтовано. Ухвалами про надання дозволу на обшук обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 судом було надано дозвіл на виявлення та вилучення грошових коштів, ювелірних виробів, електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, флеш-накопичувачів, а також речей, які знаходяться в незаконному обігу. Згідно постанови про визнання та приєднання речових доказів до кримінального провадження від 30 серпня 2018 року слідчим було визнано речовими доказами частину вилучених у обвинувачених речей. Інші постанови про визнання речовими доказами в матеріалах провадження відсутні, стороні захисту та обвинуваченим в порядку ст. 290 КПК України стороною обвинувачення не відкривалось. Є незрозумілим, з яких підстав постановлено ухвалу про арешт майна, яке не підпадає під ознаки того майна, дозвіл на вилучення якого надавався судом при обшуку, а також майна, яке не визнано речовими доказами. Вилучене у обвинувачених майно в розумінні ст. 98 КПК України не має жодного доказового значення, оскільки досудове розслідування завершено, будь-яких слідчих та/або процесуальних дій з майном органом досудового розслідування вчинено не було, тому у відповідності зі ст. 174 КПК України в арешті вказаного майна відпала потреба. Просили скасувати арешт, накладений на речі ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , а також вирішити питання щодо повернення арештованого майна адвокатам Горб Ю.В. та Тергишній К.О.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат Козлов О.Ю. просив скасувати арешт майна, належного ОСОБА_13, який був накладений на підставі ухвали слідчого судді від 02 серпня 2018 року, вилученого 31 липня 2018 року в ході затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України. Захисником було зазначено, що в обґрунтування ухвали про накладення арешту слідчим суддею вказано, що арешт на майно обвинуваченого накладено з метою збереження речових доказів. Під час дослідження судом матеріалів кримінального провадження було встановлено, що з частиною вилученого майна жодні слідчі дії не проводились, вказане майно не є речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України, тому відсутня потреба в подальшому його арешті і, як наслідок, позбавлення власника права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відносно мобільного телефону, належного обвинуваченому, проведені всі необхідні на думку сторони обвинувачення дії, результати їх проведення надані суду та досліджені в судовому засіданні, а тому необхідність в подальшому застосуванні такого заходу, як арешт мобільного телефону, також відпала.

Крім того, захисник обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвокат Сивова Я.В. заявила клопотання про скасування арешту майна, належного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , виявленого та вилученого у них в ході особистого обшуку під час затримання 31 липня 2018 року в порядку ст. 208 КПК України, та на яке ухвалами слідчого судді від 02 серпня 2018 року було накладено арешт з метою збереження речових доказів. Під час дослідження матеріалів кримінального провадження було встановлено, що зазначене в клопотанні майно обвинувачених не є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України. Оскільки вилучене майно не має доказового значення у даному кримінальному провадженні, то відсутня потреба в подальшому арешті цього майна. З метою захисту права власності, з урахуванням усталеної практики Європейського суду просила скасувати арешт майна своїх підзахисних.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_2 адвокатом Плотниченком М.М. було заявлено клопотання про скасування арешту майна, належного ОСОБА_2 , вилученого у останнього 05 грудня 2018 року під час затримання в порядку ст. 208 КПК України. Вказане клопотання захисник обґрунтував тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 КК України, а така правова кваліфікація не передбачає спеціальну конфіскацію особистого майна. Також органом досудового розслідування вилучене у обвинуваченого майно не визнано речовими доказами. Оскільки вилучене у ОСОБА_2 під час затримання майно не має відношення до кримінального провадження, не є доказами, санкція інкримінованого правопорушення не передбачає обов`язкову конфіскацію, арешт на вказане майно накладено безпідставно і необґрунтовано. Подальше застосування арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження, призведе до необґрунтованого втручання та обмеження права власності, що є неприпустимим. Просив його клопотання задовольнити, а також зобов`язати прокурора та слідчого вилучене майно повернути ОСОБА_2 або його представнику.

Обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 підтримали клопотання своїх захисників. Крім зазначеного, ОСОБА_2 пояснив, що йому відомий обов`язок, встановлений ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року про обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, про необхідність здачі на зберігання до відповідних органів державної влади паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Прокурори Фомін Г.В., Власов І.О., потерпіла ОСОБА_1 , її представник Бубнов Д.Ю. та представник потерпілих Пшеничний І.А. просили в задоволенні клопотань відмовити, оскільки зазначене в клопотаннях майно може бути об`єктом можливої конфіскації та має значення для вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Інші учасники кримінального провадження не заперечували проти задоволення клопотання.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, колегією суддів було встановлено наступне.

П. 2 ч. 5 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави застосування арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалами слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року було накладено арешт на майно, вилучене у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , виявленого та вилученого у них в ході особистого обшуку під час затримання 31 липня 2018 року в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно із зазначеними ухвалами речі, вилучені у обвинувачених під час обшуку в ході затримання мають істотне значення для проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, оскільки можуть зберігати на собі сліди скоєння кримінального правопорушення, можуть являтися речовими доказами у кримінальному провадженні, відповідно необхідні для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року накладено арешт на майно ОСОБА_2 , вилучене у останнього 05 грудня 2018 року під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України. Арешт на майно обвинуваченого у відповідності з даною ухвалою було накладено також з метою збереження речових доказів.

У відповідності з реєстром матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженню постанови про визнання речовими доказами майна, на яке було накладено арешт у відповідності з вищезазначеними ухвалами, органом досудового розслідування не приймались, під час дослідження матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором, встановлено, що експертизи по ним не проводились, відносно телефонів обвинувачених проведені всі необхідні на думку сторони обвинувачення слідчі дії, результати їх проведення надані суду та наразі досліджені.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Ст.ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-П). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А № 98).

У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Відповідно доп. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. При цьому даний захід забезпечення кримінального провадження може застосовуватися згідно з п. 2 ч. З ст. 132 КПК України лише у разі, якщо слідчий, прокурор доведе потреби досудового розслідування у такому ступені втручання у права особи розпоряджатися своєю власністю.

Оскільки майно, зазначене в клопотаннях захисників Козлова О.Ю., Сивової Я.В., Плотниченка М.М., на яке накладено арешт ухвалами слідчих суддів від 02 серпня 2019 року, 21 лютого 2019 року, речовими доказами не визнавалось, потреба в забезпеченні кримінального провадження шляхом арешту на майно, накладеного з метою збереження речових доказів, на даний час відпала.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування арештів майна, накладених зазначеними ухвалами слідчих суддів.

Згідно з постановою про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 30 серпня 2018 року вилучені у обвинуваченого ОСОБА_10 куртку чорного кольору, кітель чорного кольору, два комплекти форми чорного кольору, п`ять кепок «безбока», два бронежилета бежевого кольору, фотоальбом, три блокноти з чорновими записами, чотири сумки чорного кольору, диктофон сірого кольору марки «Сони», жгут (турнекет), муляж пістолету чорного кольору, компас жовтого кольору, утримувач під ліхтарик, балончик зі змазкою оружейною, три емблеми кокарди, шість зимових шапок, оптичний пристрій, лазерний приціл в чорному чохлі, радіостанцію «Хітера», два зарядних пристрої, дві футболки камуфльовані, ремінь чорного кольору, ремінь зеленого кольору, підсумки під магазин три штуки, три пари перчаток, п`ять шевронів «Україна», три шеврони «Поліція», бінокль в чорному чохлі; у обвинуваченого ОСОБА_3 військовий костюм темно-зеленого кольору; у ОСОБА_5 два тактичні костюми, пару перчаток, шеврони, бінокль, рукоятку переносу вогню, кобуру, ключ, кобуру, ніж, чотири ключі, два металевих стержня, ніж, чохол для ножа, лазерний цілевказівник; у ОСОБА_11 флісову куртку та штани чорного кольору, два комплекти форми патрульної поліції, камуфляжну куртку, два тактичних ременя і портупею, сумку для сбросу магазина було визнано речовими доказами.

Інші речі, вилучені під час обшуку, проведеного 30 серпня 2018 року у вказаних обвинувачених, а також у обвинуваченого ОСОБА_12 , речовими доказами не визнавались (постанови про визнання інших вилучених речей речовими доказами не надавались).

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2018 року, оскільки майно, вилучене у обвинувачених, є основним речовим доказом у кримінальному провадженні, яке зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також містить відомості, які будуть використані, як доказ факту чи обставин, під час розслідування кримінального провадження, з метою забезпечення кримінального провадження, на вилучене у ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , в тому числі - на майно, яке речовими доказами не визнавалось, було накладено арешт.

Колегія суддів приходить до висновку, що клопотання захисників Горб Ю.В., Тертишної К.О. про скасування арешту та повернення майна підлягає частковому задоволенню.

Оскільки частину майна було визнано речовими доказами, питання про їх долю повинно бути вирішено судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в порядку ст. 100 КПК України.

Крім зазначеного, ч. 7 ст. 236 КПК України визначає, що предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Аналогічні положення містить ст. 237 КПК України.

Отже, зазначеними нормами прямо передбачено, що предмети, які вилучені законом з обігу не є тимчасово вилученим майном, а мають спеціальний статус.

Таким чином, колегія суддів вважає, що скасування арешту, накладеного на майно, що вилучене законом з обігу, також наразі є передчасним.

Враховуючи наведене, скасуванню підлягає арешт, накладений на майно ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , окрім майна, яке визнано речовими доказами, та майна, що вилучене законом з обігу.

Клопотання адвокатів Горб Ю.В., Тертишної К.О., Плотниченка М.М. в частині вирішення питанні щодо повернення арештованого майна та зобов`язання передати арештоване майно захисникам не підлягають задоволенню, оскільки вирішення даного питання не регулюються нормами КПК України.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 173, 174, 369-372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання захисників ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_3 - адвокатів Тертишної Катерини Олександрівни, Горб Юлії Вікторівни задовольнити частково.

Скасувати арешт на майно, вилучене у ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 30 серпня 2018 року під час обшуків, проведених у останніх, накладений на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2018 року, за виключенням майна, вилученого:

у ОСОБА_5 - двох тактичних костюмів, пари перчаток, шевронів, бінокля, рукоятки переносу вогню, кобури, ключа, кобури, ножа, чотирьох ключів, двох металевих стержнів, ножа, чохла для ножа, лазерного цілевказівника, згортку фольги з речовиною рослинного походження зеленого кольору;

у ОСОБА_10 - куртки чорного кольору, кітеля чорного кольору, двох комплектів форми чорного кольору, п`яти кепок «безбока», двох бронежилетів бежевого кольору, фотоальбому, трьох блокнотів з чорновими записами, чотирьох сумок чорного кольору, диктофону сірого кольору марки «Сони», жгуту (турнекету), муляжу пістолету чорного кольору, компасу жовтого кольору, утримувача під ліхтарик, балончика зі змазкою оружейною, трьох емблем кокарди, шести зимових шапок, оптичного пристрою, лазерного прицілу в чорному чохлі, радіостанції «Хітера», двох зарядних пристроїв, двох футболок камуфльованих, ременя чорного кольору, ременя зеленого кольору, підсумків під магазин три штуки, трьох пар перчаток, п`яти шевронів «Україна», трьох шеврони «Поліція», бінокля в чорному чохлі;

у ОСОБА_11 - флісової куртки та штанів чорного кольору, двох комплектів форми патрульної поліції, камуфляжної куртки, двох тактичних ременів і портупеї, сумки для сбросу магазина, автомату марки «norinco» № НОМЕР_1 з каліматорним прицілом та магазином, 90 патронів для автомата REM 223;

у ОСОБА_3 - військового костюму темно-зеленого кольору, паперового згортку з речовиною рослинного походження, мисливських набоїв у кількості 54 шт., 1 патрону калібру 9 мм РА, мисливських набоїв 12 шт. 12 калібру, набоїв у кількості 11 шт. 45 калібру, патронів мисливських в кількості 15 шт. 12 калібру, патронів калібру 9х21.

Клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката Козлова Олександра Юрійовича про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт на майно, належне Матюшину Артему Вадимовичу, накладений на підставі ухвали слідчого судді від 02 серпня 2018 року, вилучене 31 липня 2018 року в ході затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України.

Клопотання захисника ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвоката Сивової Яни Віталіївни про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт на майно, вилучене 31 липня 2018 року в ході особистого обшуку під час затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , накладений на підставі ухвал слідчого судді від 02 серпня 2018 року.

Клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката Плотниченка Миколи Миколайовича про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року на особисте майно ОСОБА_2 , вилучене у останнього 05 грудня 2018 року під час затримання в порядку ст. 280 КПК України.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.М. Вірченко

Л.В. Богомолова

О.М. Дністрян