Рішення № 88089857, 06.03.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5695/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участі секретаря судового засідання Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересованих осіб - Луганський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою про встановлення факту, що має юридичне значення

встановив:

22.05.2019 заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проходження ним військової служби у Луганському ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в період з 28 серпня 1996 року по 02 липня 1997 року та Львівському ліцею з посиленою з військово-фізичною підготовкою в період з 01 вересня 1997 року по 18 червня 1999 року.

Заява мотивована тим, що на момент прийняття і набрання чинності Законом України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», в редакції від 25.03.1992, він навчався та закінчив навчання у вищевказаних закладах, що прирівнюється до військової служби, а встановлення вказаного факту впливатиме на його подальше пенсійне забезпечення такого.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив його вимоги про встановлення факту перебування його на військовій службі задовольнити.

У судове засідання представник заінтересованої особи, а саме Луганського та Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою не з`явилися, про час і місце розгляду справи були неодноразово належним чином повідомлені. Окрім цього, їм здійснювалася телефонограма з повідомленням про наявність в провадженні суду розглядуваної заяви, щодо встановлення розглядуваного факту не заперечували.

Приймаючи до уваги позицію сторін, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність спору про право, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до витягу з наказу № 81 від 28 серпня 1996 року, ОСОБА_1 був зарахований для навчання до Луганського ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою (а.с. 5)

Відповідно до наказу № 55 від 02 липня 1997 року, на підставі розпорядження начальника Головного Управління військової освіти Олійника А.В. було виключено зі списків складу ліцею та направлено для подальшого навчання у Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою (а.с.6)

Відповідно до наказу начальника Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою від 26 серпня 1997 року № 148 ОСОБА_1 було зараховано для продовження навчання на другий курс з 01 вересня 1997 року. (а.с.7).

Відповідно до наказу начальника Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою від 18 червня 1999 року № 142 ОСОБА_1 закінчив навчання та отримав атестат про середню освіту (а.с. 8) та відповідно до наказу від 30 червня 1999 року № 150 ОСОБА_1 було направлено для навчання до Національної академії Прикордонних військ ім. Б.Хмельницького (а.с. 9).

Окрім цього заявник зазначає, що припис військового комісаріату для вступу до ліцею не зберігся, тому встановлення факту проходження ним військової служби можливе лише за довідками та атестатами.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено перелік фактів, що розглядаються судом.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення

З врахуванням вимог ст.58 Конституції України суд приходить до висновку, що під дію спірних правовідносин підпадає Закон України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» в редакції Закону від 25 березня 1992 року.

Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до практики тлумачення Конституційним Судом України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (Рішення від 5 квітня 2001 року у справі № 1-16/2001 та Рішення від 2 липня 2002 року у справі № 1- 8/2002 тощо) дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9.02.1999 року № 1- рп/99 , до події,факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт,під час дії якого вони настали або мали місце.

Стаття 5 Цивільного кодексу України встановлює, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» в редакції, що діяла на час вступу заявника до Київського військового ліцею та всього періоду навчання у ньому, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військового навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов`язаних. За приписом ст.25, що діяла на момент спірних правовідносин громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.

У роз`ясненнях Міністерства юстиції України від 04.04.2006 року зазначається, що при нарахуванні вислуги років військовослужбовцям, які в період з 25 березня 1992 року по 31 липня 1999 року навчались у військових ліцеях, необхідно керуватись нормами Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» в редакції Закону від 25 березня 1992 року

Відповідно до Тимчасового положення про проходження військової служби громадянами України, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року №174/93, що діяло на час вступу заявника до вищевказаних ліцеїв, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом - для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.

Проте, як зазначає заявник, припис військового комісаріату для вступу до ліцею не зберігся. Тому, суд може встановити факт, про який просить заявник, з огляду на дати вказані в наказах про зарахування його до Луганського та Львівського ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

При розгляді даної справи судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 дійсно навчався в Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною та Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою в період з 28.08.1996 по 02.07.1997 та в період з 01.09.1997 по 18.06.1999, а відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» в редакції, що діяла на час вступу заявника, проходження ним навчання та його завершення у вищевказаних закладах, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військового навчального закладу (військового ліцею).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявник довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, а тому заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 293, 315-316, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Встановити факт проходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 військової служби в період навчання в Луганському ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою з 28 серпня 1996 року по 02 липня 1997 року та в Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 01 вересня 1997 року по 18 червня 1999 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов