Рішення № 88088250, 20.02.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2473/19

провадження №: 2/398/157/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" лютого 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Борозни Л.М., представника позивача Тригубенка Володимира Ілліча , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрія у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 74887,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно укладеного договору № SAMDN03000053959067 від 07.12.2011 року надав, а ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 30000, 00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 13 червня 2019 року становить 74887,93 грн., яка складається з 28676,94 грн. заборгованості за кредитом, 42168,71 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована складова), 3542,28 грн. - штраф (процентна складова). У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та судовий збір.

28 серпня 2019 року представник відповідача адвокат Дубинський І.В. подав до суду відзив, у якому просив застосувати строк позовної давності до вимог АТ КБ "ПриватБанк" щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за Договором №SAMDN03000053959067 від 07.12.2011 року. Також представник відповідача просить у задоволенні вказаного вище позову відмовити в повному обсязі. В обгрунтування відзиву зазначає, що нарахована сума заборгованості за кредитом не відповідає умовам договору, укладеного між позивачем та відповідачем, так як Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк", згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів позивачем не підписувались. Відповідач, підписуючи кредитний договір, не брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків у підвищеному розмірі, неустойки та штрафів в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Зазначені "Умови та Правила надання банківських послуг, додані позивачем до позовної заяви, не містять підпису Відповідача. Також у підписаному сторономи Договорі SAMDN03000053959067 від 07.12.2011 р., відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутнє посилання на відсоткову ставку в розмірі 26,40 %, на які посилається Позивач в позовній заяві. Також позивач просить стягнути з відповідача, крім тіла кредиту заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи (фіксована частина та процентна складова). Однак, позивачем не надано до позовної заяви жодних підтверджень того, що саме надану ним копію Витягу з "Умов та Правил надання банківських послуг" розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір №SAMDN03000053959067 від 07.12.2011 р., а також те, що вказаний документ, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містив умови зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), зокрема саме у зазначеному в цьому документі, що даний банком до позовної заяви, розмірах і порядок нарахування. Отже, представник відповідача вважає, що відсутні підстави, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, як встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами (в розмірі, зазначеному позивачем), а також відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відтак сума заборгованості, яку просить стягнути з відповідача позивач є необгрунтованою. Крім того, відповідач вважає, що позивач звернувся з позовом з пропуском строків позовної давності. Так, позивач звернувся до суду з позовом у червні 2019 року. Проте у позовній заяві зазначає, що строк дії кредитного ліміту (відповідно до п.п.1.1-1.3 Договору № SAMDN03000053959067 від 07.12.2011 р. ) становить один рік. Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання, отже, продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення не має.

16 вересня 2019 року від представника позивача Гаренко Н.В. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просить задовольнити позов повністю та обґрунтовує її наступним. Так, представник позивача вважає, що відповідач підписавши заяву про приєднання до Умов і Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення вказаного вище договору пройшло сім років, відповідач в Банк не звертався за фактом неправльного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про шо свідчить факт підписаного договору, користування грошовими коштами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Згідно Договору, який був підписаний відповідачем чітко вбачається, що відповідача встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,2 % (24,6 % на рік). Тобто при укладенні Договору сторонами були обговорені всі істотні умови. З розрахунку заборгованості відповідача, яка додана до відповіді на відзив, можна побачити, що відповідач активно користувався картою, в тому числі погашав заборгованість за кредитом. Відповідачем розрахунок не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Також представник позивача вважає, що Банком надані достатні докази, які підтверджують факт укладання договору між позивачем та відповідачем, зокрема копія кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорту відповідача та виписка по рахунку. Щодо нарахування штрафів представник позивача зазначає, що сторони за договором передбачено у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: 500 грн + 5% від заборгованості за кредитом. Штраф розраховується окремо та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Посилання представником відповідача у відзиві на постанову ВСУ за справою № 342/180/17 представник позивача вважає необґрунтованим, оскільки суду були надані документи, а саме: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджує надання до позовної заяви саме у тій редакції, що була чинна на момент підписання заяви відповідачем; довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; виписка по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій, що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту. Стосовно строку дії договору та кредитної картки представник позивача зазначає, що по даному Договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на карту, видано картку, а сума обов`язкового платежу мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. А отже, представник позивача вважає, що кредитний договір є чинним, а заперечення відповідача нічим не обгрунтовані. Щодо строків позовної давності представник позивача зазначає, що відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного ждня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 02.2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 13.07.2019 року до спливу строку позовної давності. Також представник позивача вважає, що немає підстави застосовувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки порушення зобов`язання триває.

У судовому засіданні представник позивача Тригубенко Володимир Ілліч підтримав позов із зазначених у ньому та у відповіді на відзив підстав.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві. ОСОБА_3 дійсно уклав договір, копія якого надана позивачем. Однак, він не погоджувався з тими Умовами і правилами, копію яких надав відповідач. Тому відповідач не погоджується із встановленими цими правилами правом банку збільшувати кредитний ліміт, оскільки з цими умовами при укладенні договору не погоджувався. Із цих же підстав позивач не погоджується зі зміною банком відсоткової ставки. Доказів ознайомлення відповідача із наданими позивачем Умовами і правилами позивач не надав. Також представник заявив про застосування строків позовної давності, оскільки строк дії картки, виданої на підставі поданого позивачем договору закінчився у 2012 році. Представник вважає, що перевипуск карти можливий лише за умови укладення нового договору.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини і дійшов таких висновків.

7 грудня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № SAMDN03000053959067 про відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної карти, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 30000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2% на місяць із розрахунку 360 днів на рік (26,40 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.2 зазначеного договору встановлено, що клієнт здійснює за допомогою карт операції по картковим рахункам, передбачені чинним законодавством і відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, Правил користуванн платіжними картами, які є невід`ємною частиною цього договору.

У п.1.2 та 1.3 зазначеного договору встановлено що строк дії карти становить 1 рік.

Відповідно до п.3 зазначеного договору банк випускає клієнту на умовах цього договору карти, відомості про видачу яких вносяться в журнал видачі карт.

Строк дії зазначеного договору у договорі не встановлений.

Договір також містить пункт, у якому зазначено, що позичальник згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами використання платіжної карти, а також тарифами банку, які були надані позичальнику для ознайомлення у письмовому вигляді.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконує, в зв`язку з чим станом на 13 червня 2019 року становить 74887,93 грн., яка складається з 28676,94 грн. заборгованості за кредитом, 42168,71 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована складова), 3542,28 грн. - штраф (процентна складова).

Наданий позивачем витяг з Умов і правил користування банківськими послугами не може бути застосований до правовідносин, що є предметом спору з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За статтями 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність угоди між сторонами підтверджується заявою позичальника.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наданої позивачем копії Договору №SAMDN03000053959067 від 07.12.2011 який був підписаний відповідачем чітко вбачається, що сторони узгодили процентну ставку у розмірі 2,2 % на місяць (24,6 % на рік).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ті Умови і правила надання банківських, витяг з яких наданий позивачем разом з позовом, були надані відповідачу при підписанні ним договору та що він з ними погодився.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у зазначеному вище Договорі домовленості сторін про сплату неустойки (пін або штрафу) за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - договорі від 07.12.2011, який безпосередньо підписаний позичальником, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такого ж висновку дійшла Велика палата Верховного суду у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 від 03 липня 2019 року.

Також судом встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за тілом кредиту становить 28676,94 грн. Обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача цієї сум заборгованості по тілу кредита підтверджується наданою суду випискою за ранком відповідача, який був відкритий на підставі зазначеного вище договору. Відповідач не надав доказів щодо погашення ним зазначеної заборгованості за тілом кредиту. Тому суд дійшов висновку про те, що позов у цій частині є обґрунтований і підлягає задоволенню.

Водночас з огляду на зазначене нижче обставини суд вважає необґрунтованою нараховану позивачем суму заборгованості відповідача за відсотками по кредиту. При встановленні суми заборгованості відповідача зі сплати відсотків суд враховує такі обставини та норми права.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Таке тлумачення норм права відповідає постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17 та постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №389/3409/16-ц.

Також, виходячи з приписів параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України, нарахування відсотків здійснюється виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту, тобто на суму кредиту фактично отриману позичальником. Зокрема, ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи зазначені норми права, суд при вирішенні справи виходить із того, що умови і правила надання банківських послуг, які встановлюють право кредитора змінювати процентну ставку в односторонньому порядку, а також ті, що встановлюють неустойку (пеню та штраф) мають бути підписані позичальником або ж суду мають бути надані інші докази того, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно взяв на себе зобов`язання зі сплати змінених в односторонньому порядку відсотків та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 та у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.

Відповідно до наданої позивачем копії Договору №SAMDN03000053959067 від 07.12.2011 який був підписаний відповідачем чітко вбачається, що сторони узгодили процентну ставку у розмірі 2,2 % на місяць (24,6 % на рік), строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом підтверджується, що процентна ставка 24,6 % на рік (2,2 % на місяць) була збільшена 03.04.2015 до 37,20% на рік, та з 04.10.2017 до 74,4 % на рік.

Доказів письмової згоди відповідача на збільшення позивачем в односторонньому порядку відсоткової ставки, позивачем не надано. Також позивач не надав доказів того, що саме надані суду Умови і правила надання банківських послуг, які передбачають право кредитора змінити процентну ставку в односторонньому порядку, а також сплату штрафу є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, оскільки вони не підписані позичальником та позивач не надав суду інших доказів того. що саме на ці умови щодо одностороннього збільшення відсоткової ставки і пені погоджувався позичальник. Тому відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України така одностороння зміна відсоткової ставки до 37,20% на рік є нікчемною та не може бути врахована при розрахунку заборгованості. Із цих же підстав незаконним є застосування у розрахунку заборгованості відсоткової ставки 74,4 % на рік.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором (постанова ВСУ 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15).

З урахуванням викладеного, наданий позивачем розрахунок в частині розміру відсотків за користування кредитом, розрахованих за збільшеною відсотковою ставкою, зміненою позивачем в односторонньому порядку, суперечить вимогам ЦК України та не може бути прийнятий судом як достатній доказ розміру заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом.

Суд приходить до висновку, що розмір відсотків за користування кредитом слід розрахувати таким чином. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідач ОСОБА_3 регулярно користуватися кредитною картою та систематично брав гроші у кредит та повертав їх. Станом на 22 лютого 2017 року Журавльов не мав простроченої заборгованості за кредитом, але у подальшому у період з 22 лютого 2017 року 31 грудня 2017 (кінець строку дії останньої виданої відповідачу за зазначеним договором картки, що підтверджується випискою по рахунку і довідкою про видачу карт) утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 28676,94 грн. Погоджена сторонами у договорі ставка відсотків складає 2,2% на місяць. Зазначений період, протягом якого востаннє на рахунку відповідча утворилась заборгованість становить 10 місяців. Строк кредитування, протягом якого можуть бути нараховані відсотки, відповідно до умов зазначеного договору та правової позиції, викладеної ту постанові постанова Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 обмежується строком дії картки. Строк дії останньої виданої відповідачу за зазначеним договором карти відповідно до наданої банком довідки та виписки по рахунку відповідача становить 21.12.2017. Таким чином розраховувати відсотки по заборгованості за кредитом слід таким чином: 28676,94 грн. (тіло кредиту) х 2.2% (встановлена у договорі ставка відсотків за користування кредитом) х 10 місяці (період заборгованості за кредитом відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості з лютого 2017 року по грудень 2017 року) = 6308,72 грн. Саме у цьому розмірі суд вважає обґрунтованим вимоги позивача про стягнення відсотків за кредитом.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 3542,28 грн. штраф (процентна складова) суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У Договорі, який був підписаний позичальником відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.12.2017 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такого висновку дійшла Велика палата Верховного суду у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 від 03 липня 2019 року.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що сума невиконаного зобов`язання складає 28676,94 грн. (залишок простроченої заборгованості по кредиту) + 6308,72 грн. (заборгованість за процентами за користування кредитом) = 34985,66 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що за зазначеним вище договором була видана лише одна кредитна карта. Так укладений сторонами договір не містить строку його дії, а отже є таким, що укладений на невизначений строк. Водночас протягом усього строку дії договору панк випускає, а позивальний має право отримувати передбачені договором кредитної картки із визначеним строком їх дії 1 рік. Позивач надав суду докази (довідка і виписка по рахунку відповідача), які підтверджують, що відповідач неодноразово відповідно до умов укладеного з банком договору отримував кредитні картки, строк дії останньої з яких визначено до 31.12.2017 року.

Також суд відхиляє заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності. На підставі наданих суду доказів, зокрема виписки по рахунку відповідача, який був відкритий відповідно до зазначеного вище договору, відповідач ОСОБА_3 протягом усього періоду дії виданих йому за цим договором карток фактично користувався ними, зокрема систематично брав у кредит кошти та повністю або частково погасив заборгованість. У виписці зазначено, що 10 квітня 2017 року відповідач ОСОБА_3 вніс на рахунок кошти у розмірі 880 грн, які були зараховані банком на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч.1,3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, внесення ОСОБА_3 10 квітня 2017 року 880 грн на погашення заборгованості за кредитом є дією, яка свідчить про визнання ним свого боргу та перериває строк позовної давності. Позов поданий 16 липня 2019 року, тобто загальний трирічний строк позовної давності не порушено.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача пропорційно до задоволених вимог підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 897,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-273, 280, 289, ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, суд

вирішив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», 01011, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 50, заборгованість за кредитним договором від 07.12.2011 року у сумі 34985 грн 66 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 897 грн. 44 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 25 лютого 2020 року.

Суддя В.В. Орловський