Ухвала суду № 88087248, 10.03.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3480/20

Провадження № 1-кс/344/1436/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., з участю секретаря Бухвкак І.С., прокурора Рудого О.Б., слідчого Борейчук І.А., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Стрипа І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019090000000300 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що починаючи із березня 2020 року, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою на даний час особою, порушуючи суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканості її кордонів, вчинив переправлення через державний кордон України особи, якій судом тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел на отримання незаконного прибутку, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час особою, при невстановлених обставинах познайомились на території Івано-Франківської області з ОСОБА_2 , у якого згідно ухвали Тисменицького районного суду Івано-Франківської області №352/1460/17 від 27.05.2019 наявне тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у зв`язку із чим останній не може перетнути держаний кордон України у встановленому законом порядку.

04 березня 2020 року, приблизно о 14 год 00 хв, ОСОБА_1 , з метою реалізації спільного із невстановленою на даний час особою умислу на вчинення незаконного переправлення особи через державний кордон України, з корисливих мотивів, прибув на автомобілі марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 до залізничного вокзалу, що по вул. Привокзальній в м. Івано-Франківську, де зустрівся із ОСОБА_2 , який при зустрічі передав йому грошові кошти в сумі 500 доларів США, за його незаконне переправлення через державний кордон України. Після чого ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 на вказаному автомобілі марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поїхали в сторону до лінії державного кордону України, що у м. Ужгород, Закарпатської області.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення ОСОБА_2 в автодорожньому пункті пропуску через словацько-український кордон без дозволу відповідних органів державної влади, ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік пункту пропуску заховав ОСОБА_2 до спеціального сховища, вмонтованого під сидіння автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою недопущення виявлення ОСОБА_2 працівниками прикордонної служби.

Цього ж дня, а саме 04.03.2020, приблизно о 19 год 00 хв, ОСОБА_1 вказаним автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер

НОМЕР_1 перетнув митний пост «Ужгород» ділянка «Виїзд з України», що за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 224, Закарпатської області, при цьому незаконно переправив ОСОБА_2 в пункті пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів державної влади.

У подальшому, автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням

ОСОБА_1 був зупинений працівниками правоохоронних органів та під час проведення обшуку вказаного автомобіля у спеціальному сховищі під пасажирським сидінням виявлено ОСОБА_2

05 березня 2020 року о 01 годині 58 хвилин на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на митному пості «Ужгород» ділянка виїзд з України, що за адресою: м. Ужгород Закарпатської області, вул. Собранецька, 224, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - дев`ять років позбавлення волі.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: заявою про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 , показами свідка ОСОБА_2 , показами свідка ОСОБА_3 , протоколом проведеного обшуку автомобіля марки

«Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- пунктом 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Даний ризик є реальним, оскільки, ОСОБА_1 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- пунктом 3 - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування, стануть відомі повні анкетні дані осіб, згідно показів яких було встановлено причетність останнього до злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, після чого він, шляхом вмовлянь, погроз зможе впливати на їх покази, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування.

- пунктом 5 вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_1 офіційного та постійного джерела прибутку не має, а тому, є підстави вважати, що він, продовжить вчиняти кримінальні правопорушення з метою одержання доходів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечив щодо задоволення даного клопотання, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а саме: заявою про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 , показами свідка ОСОБА_2 , показами свідка ОСОБА_3 , протоколом проведеного обшуку автомобіля марки

«Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім цього, прокурором частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі; незаконно впливати на потерпілого та свідків, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором та слідчим доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_1 участь у кримінальному правопорушенні, неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Вирішуючи питання щодо визначення чи не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, наявність соціальних зв`язків.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 84 080 (вісімдесят чотири тисячі ) гривень 80 коп., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави -в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 02 травня 2020 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 84 080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з свідками;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Івано-Франківської Рудого О.Б.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Г.В. Домбровська

Повний текст ухвали складено і підписано 10.03.2020 року.