Рішення № 88086279, 04.03.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7542/18

№ 2/183/336/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бісєрової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» про поновлення на роботі, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» про поновлення на роботі, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що з 24.07.2014 р. по 31.10.18 р. вона працювала в Комунальному підприємстві «Новомосковськ водоканал» на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 .

31.08.2018р. вона була письмово повідомлена про своє майбутнє звільнення з посади з 01.11.2018 p. у зв`язку із скороченням чисельності (штату ) працівників (вих. № 929 від 31.08.18р.).

Наказом № 284-К від 31.10.2018 р. вона була звільнена з посади у зв`язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу № 59-ОД від 31.08.2018р. про внесення змін до штатного розкладу.

ОСОБА_1 зазначила в заяві, що своє звільнення вважає незаконним з огляду на наступне.

Згідно з п.1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Така правова позиція міститься, зокрема, в Постанові Верховного суду України від 18.10.2017 р. по справі № 6-1723цс17.

В повідомленні про її звільнення (вих. № 929 від 31.08.18р.), їй була запропонована тільки вакантна посада контролера водопровідного господарства, від якої вона відмовилася, так як впродовж восьми років працювала головним бухгалтером приватного підприємства, чотири роки була заступником головного бухгалтера на Комунальному підприємстві «Новомосковськ водоканал», була секретарем тендерного комітету Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» і посада контролера водопровідного господарства зовсім не відповідає її професії та досвіду роботи, який вона має.

Крім того, їй відомо що на Комунальному підприємстві «Новомосковськ водоканал» як на момент повідомлення її про звільнення 31.08.18 р. так і впродовж двох місяців роботи на підприємстві з 01.09.18 р. по 31.10.18 р. були і інші не зайняті посади, які більш підходили їй за фахом: це посада бухгалтера відділу збуту 1 категорії, посада інженера-лаборанта бактеріологічного аналізу (вона має освіту інженера-хіміка-технолога), та інші посади, але відповідач не запропонував їй зазначені посади, чим порушив норми статті 492 КЗпП України.

В зв`язку з наведеним, позивач ОСОБА_1 просила суд:

-поновити її на роботі на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами на Комунальному підприємстві «Новомосковськ водоканал»;

-стягнути з Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2018 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позов, посилалася на підстави звернення до суду викладені в заяві, просили суд задовольнити вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача - Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал», позов не визнав, посилався на те, що звільнення позивача проведене з дотриманням вимог законодавства України, просив суд відмовити в задоволенні позову, в той же час, погодився з тим, що на момент винесення наказу про звільнення позивача в підприємстві були вакантні посади, зокрема: майстер служби водопровідних мереж і споруд на них; обхідник водопроводно-каналізаційної мережі; обхідник водопровідної мережі; оператор хлораторної установки; контролер водопровідного господарства; оператор на решітці.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані письмові докази, суд приходить до нижченаведеного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.07.2014 р. працювала на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал», що підтверджується трудовою книжкою (а.с.508, т.1).

У відповідності до ст. 43 Конституції України, ст. 5-1 КЗпП, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи. Право громадян на працю забезпечується тим, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України визначені підстави припинення трудового договору, якими є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

В свою чергу, статтею 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

На підставі ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Таким чином, Комунальне підприємство «Новомосковськ водоканал», як суб`єкт господарювання має право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, в тому числі проводити скорочення чисельності працівників.

Штатний розпис є документом, який встановлює на підприємстві, в установі, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назву посад, чисельність працівників і оклади по кожній посаді» (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27 червня 2007 року № 162/06/187-07).

Хоча штатний розпис, з огляду на норми законодавства, не є обов`язковим документом, однак він необхідний у роботі з персоналом. Саме на підставі штатного розпису, а також керуючись правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовими (робочими) інструкціями, роботодавець приймає рішення з персоналу, зокрема про прийняття, переведення працівників на іншу роботу, встановлення посадового окладу, тарифної ставки (окладу) конкретному працівникові відповідно до посади, яку він посідає (кваліфікації), а служба персоналу здійснює добір персоналу, оформляє відповідні документи, у т. ч. накази, аналізує якісний склад працівників, вносить роботодавцеві пропозиції щодо поліпшення складу працівників, оформляє в установленому порядку облікову та інформаційно-довідкову документацію, готує відповідну статистичну звітність.

Наявність штатного розпису є запорукою уникнення непорозумінь з представниками органів контролю за виконанням законодавства про працю, податкових органів, а також можливих трудових спорів з працівниками.

21.08.2018 р. Комунальне підприємство «Новомосковськ водоканал» звернулося з поданням до профспілкового комітету Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» щодо скорочення посад, у тому числі посади заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами у кількості 1 штатної одиниці. (а.с. 33, т.3).

Встановлено, що відповідно до виписки з протоколу № 8/2 від 31.08.2018 р., профспілковий комітет Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» розглянув подання підприємства щодо скорочення посад, надав згоду на скорочення посад, у тому числі посади заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами у кількості 1 штатної одиниці. (а.с.232, т.2)

31.08.2018 р. Комунальним підприємством «Новомосковськ водоканал» видано наказ № 59-ОД «Про внесення змін до штатного розкладу», відповідно до якого, у зв`язку з погіршенням фінансового стану підприємства (зростання дебіторської та кредиторської заборгованостей, неспроможність підприємства в повному обсязі шанувати рахунки за придбану воду, оплачувати рахунки на необхідні матеріали для здійснення господарської діяльності підприємства та своєчасну виплату заробітної плати), також підприємство не спроможне перераховувати кошти на спецрахунок для виконання інвестиційної програми 2017 р. та 2018 р., з 01.11.2018р. в штатному розкладі «Керівників, професіоналів, фахівців» скоротити (вивести із штату): у «Бухгалтерії» посаду «заступник головного бухгалтера по роботі з абонентами» у кількості 1 штатної одиниці з посадовим окладом 13369 грн. (а.с.233, т.2).

Судом встановлено, що 31.08.2018 р. ОСОБА_1 письмово повідомлена про звільнення з посади з 01.11.2018 p. у зв`язку із скороченням чисельності (штату ) працівників (вих. № 929 від 31.08.18р.). (а.с.10, т.1)

У відповідності до приписів ст. 43 КЗпПУ, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

12.09.2018 р. Комунальне підприємство «Новомосковськ водоканал» звернулося з поданням до профспілкового комітету Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» про надання згоди на звільнення заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами ОСОБА_1 (а.с. 50, т.3).

Встановлено, що профспілковим комітетом Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» подання про звільнення позивача фактично не розглянуте.

В той же час, суд приходить до висновку, що погодження надане, оскільки, як зазначалося вище, у відповідності до приписів ст. 43 КЗпПУ, якщо виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) не повідомив власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття, вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Наказом № 284-К від 31.10.2018 р. ОСОБА_1 звільнена з посади у зв`язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст.40 КЗпП України, підстава - наказ № 59-ОД від 31.08.2018р. про внесення змін до штатного розкладу. (а.с.9, т.1).

Згідно роз`яснень, які містяться в абз. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Суд приходить до переконання, що під час звільнення позивача відповідачем не було дотримано вимог ст. 49-2 КЗпПУ та не виконано належним чином його обов`язку щодо працевлаштування працівника, оскільки не було запропоновано наявні на підприємстві всі роботи (вакантні посади), та роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також всі інші вакантні роботи, яку позивач ОСОБА_1 могла би виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналізуючи надані відповідачем штатні розписи, посадові інструкції, судом встановлено, що станом на час звільнення позивача ( 31.11.2018 р.) на підприємстві були вакантні наступні посади, які могла виконувати ОСОБА_1 , але не були їй запропоновані, а саме: майстер служби водопровідних мереж і споруд на них; обхідник водопроводно-каналізаційної мережі; обхідник водопровідної мережі; оператор хлораторної установки; контролер водопровідного господарства; оператор на решітці, тощо..

Таким чином, відповідачем було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача, а саме - не виконано належним чином обов`язок щодо подальшого працевлаштування позивача та не запропоновано всіх наявних на підприємстві вакантних посад, не встановлено факту неможливості перевести працівника, за його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Також суд звертає увагу на те, що про майбутнє звільнення ОСОБА_1 була попереджена 31.08.2018 року, скорочення штату КП «Новомосковськ водоканал», відповідно до наказу № 59-ОД від 31.08.2018 року мало відбутися з 01.11.2018 року, однак позивач був звільнений з посади 31.10.2018 року, тобто з порушенням строків, визначених законом (2 місяці).

Крім того, Колективним договором між роботодавцем та профспілковим комітетом КП «Новомосковськ водоканал» на 2018-2019 року, а саме розділом VII (т.2 а.с. 27) передбачено обов`язок роботодавця завчасно, але не менше ніж за три місяці, надавати виборному профспілковому органу підприємства проекти наказів про скорочення чисельності та штату працівників, плани-графіки звільнення працівників з розбиттям по місяцям, список скоро чуваних посад і працівників, перелік вакансій , передбачувані варіанти працевлаштування.

Суду на подано належних доказів виконання такого обов`язку зі сторони роботодавця, в строки, визначені колективним договором

За таких обставин, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, ОСОБА_1 повинна бути поновленою на роботі.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки № 15 від 09.01.2018 Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал», ОСОБА_1 нарахована заробітна плата:

-за вересень 2018 р. - 8 689,85 грн. (за 13 робочих днів);

-за жовтень 2018 р. - 13 369,00 грн. (за 22 робочих дні).

Заробітна плата позивача за вересень та жовтень 2018 р. становить 22 058,85 грн. (8 689,85 грн. + 13 369,00 грн.), відпрацьовано робочих днів 35 р.д. (13 р.д. + 22 р.д.).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 630,25 грн. (22 058,85 грн. : 35 р.д.).

Кількість робочих днів за період з 01.11.2018 року по 04.03.2020 рік складає 335 робочих дні.

В зв`язку з наведеним, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2018 року по 04.03.2020 включно становить 211 133,75 грн. (630,25 грн. х 335 р.д.).

На підставі п. 2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку щодо негайного виконання рішення в частині стягнення з Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 13 369,00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2 111,33 грн.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268, 315 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» про поновлення на роботі, оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного бухгалтера по роботі з абонентами Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал».

Стягнути з Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2018 року по 04.03.2020 включно у розмірі 211 133,75 грн. (двісті одинадцять тисяч сто тридцять три грн. 75 коп.).

Стягнути з Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» на користь держави судові витрати в сумі 2 111,33 грн. (дві тисячі сто одинадцять грн. 33 коп.).

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Комунального підприємства «Новомосковськ водоканал» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 13 369,00 грн. (тринадцять тисяч триста шістдесят дев`ять грн. 00 коп.).

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: Комунальне підприємство «Новомосковськ водоканал», ЄДРПОУ 36615515, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 40;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 06 березня 2020 року.

Суддя Д.І. Городецький