Рішення № 8808337, 17.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2010 р.Справа № 15/147-2303

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Баядєра" вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, 84601 в особі Бази приватного підприємства "Баядєра" в місті Тернополі, вул. Промислова, 20/440, м. Тернопіль, 46000

до Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 24.318,58 грн. основного боргу, 900,97 грн. пені, 440,79 грн. 10% річних 7.295,57 грн. штрафу.

за участю представників сторін:

позивача: представник Добрянська Світлана Володимирівна, довіреність № б/н від 31.12.09р.;

відповідача :не з'явився.

Суть справи:

Приватне підприємство "Баядєра" вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, звернулося з позовом в особі Бази приватного підприємства "Баядєра" в місті Тернополі, вул. Промислова, 20/440, м. Тернопіль, до Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, про стягнення 24.318,58 грн. основного боргу, 900,97 грн. пені, 440,79 грн. 10% річних 7.295,57 грн. штрафу.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 17.12.2009р., 20.01.2010р., 10.02.2010р., 24.02.2010р. та 03.03.2010р. матеріалів не подав, від проведення звірки розрахунків ухилився, повноважний представник в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Приватне підприємство "Баядєра" вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, є юридичною особою, що підтверджується довідкою № 03-78-278 від 04.07.2006р. Відділу статистики у місті Горлівці Головного управління статистики у Донецькій області, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Баядєра" вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Покупець), 10.12.2007 року укладено договір поставки № 231, відповідно до якого сторони взяли на себе зобовязання:

- Постачальник зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених у цьому договорі (п. 1.1 Договорів). Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару (п. 1.2. договору).

Ціна кожної одиниці товару визначається Постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється. (п. 2.2. договору).

Згідно п. 2.3. договору, загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

Пунктом 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007р., а відносно грошових зобовязань до повного їх виконання. Даний договір вважається автоматично пролонгованим строком на 1 (один) рік на тих самих умовах при відсутності письмового повідомлення про його припинення, направленого однією стороною іншій.

Позивач на виконання взятих зобовязань по вищезазначеному договору відпустив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності на суму 124.995,07 грн., що підтверджується видатковими накладними № 214201 від 09.09.2009р., № 214200 від 09.09.2009р., № 215060 від 18.09.2009р. та № 215061 від 18.09.2009р., товарно-транспортними та податковими накладними, які підписані представниками сторін без заперечень.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобовязання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема згідно п. 4.1. розрахунки за договором здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати Покупцем вартості партії товару протягом 21 днів з дня поставки такої партії.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобовязання по договору поставки № 231 від 10.12.2007р. в повному обсязі не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 24.318,58 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (24.318,58 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 7.2.1. договору, сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець додатково сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10 % річних від суми заборгованості.

У звязку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 900,97 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських зобов'язань зобовязаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пунктом 7.2.2 договору № 231 від 10.12.2007р. сторони погодили, що у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 15 днів з дати її виникнення, Покупець зобовязаний сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 30 % від суми поставки, строк розрахунків по якій пропущено.

Враховуючи обставини справи, позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 7.295,57 грн. штрафу.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобовязань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобовязань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 440,79 грн. 10 % річних такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства "Баядєра" вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, в особі Бази приватного підприємства "Баядєра" в місті Тернополі, вул. Промислова, 20/440, м. Тернопіль, щодо стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 24.318,58 грн. основного боргу, 900,97 грн. пені, 440,79 грн. 10% річних 7.295,57 грн. штрафу обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства "Баядєра" вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, в особі Бази приватного підприємства "Баядєра" в місті Тернополі, вул. Промислова, 20/440, м. Тернопіль, код 13491057 247.594,74 грн. заборгованості за поставлений товар, 24.318,58 грн. основного боргу, 900,97 грн. пені, 440,79 грн. 10% річних 7.295,57 грн. штрафу, 329,56 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "31" березня 2010 року через місцевий господарський суд.

СуддяГ.Б. Бучинська