Рішення № 8808016, 18.03.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2010 р. Справа № 3/5/10

за позовом: Приватного підприємства «Баядера»

84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2

адреса для листування: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 89

До відповідача:Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

АДРЕСА_1, 54001

про стягнення заборгованості в сумі 3550,51 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Гриненко І.І., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 3436,42 грн. основного боргу, 87,26 грн. збитків від інфляції та 26,83 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі видаткових накладних, норм цивільного й Господарського законодавства України, та мотивовані відсутністю оплати прийнятого товару відповідачем.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду не скерував, свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки канцелярії суду на зворотній стороні ухвал.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд

встановив:

За приписами п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За правилами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3436,42 грн. за наступними видатковими накладними:

№ 235877 від 20.05.2009 р. на суму 30,22 грн.;

№ 236778 від 27.05.2009 р. на суму 13,56 грн.;

№ 236779 від 27.05.2009 р. на суму 1619,82 грн.;

№ 237702 від 03.06.2009 р. на суму 24,18 грн.;

№ 237704 від 03.06.2009 р. на суму 1748,64 грн.

Відповідач же оплату за поставлений товар не провів. Отже, загальна заборгованість відповідача за розрахунком позивача станом на час звернення останнього до суду обґрунтовано складає 3436,42 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів.

За змістом п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, між сторонами мала місце усна угода то строк оплати отриманої продукції не був обумовлений.

28.09.2009 р. позивач скерував відповідачу письмову вимогу № 28/09 про сплату боргу в сумі 3436,42 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в семиденний строк від дня предявлення вимоги відповідач свій обовязок щодо погашення боргу не виконав.

За приписами п.1 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи розмір основного боргу відповідача, позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення: збитки від інфляції в розмірі 87,26 грн. та 3% річних в сумі 26,83 грн.

Оскільки, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54001, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Баядера»(84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код ЄДРПОУ 34928643) 3436,42 грн. основного боргу, 87,26 грн. збитків від інфляції, 26,83 грн. 3% річних, 102, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя