Рішення № 88079777, 10.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року м. Київ № 640/7647/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак-СБ»ДоГоловного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправною та скасування постанови від 05.03.2019 р. № КВ394/611/НЛ/СП/ФС-164 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодіак-СБ» (далі-позивач/ТОВ«Зодіак-СБ») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 05.03.2019 р. № КВ394/611/НЛ/СП/ФС-164.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, встановив, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю спірної постанови, оскільки відсутність працівників за місцем реєстрації юридичної особи не може розцінюватись як створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваної постанови вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Держпраці у Київській області 11.01.2019 р. видано наказ «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «Зодіак-СБ» та складено направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.02.2019 р. № 394 на здійснення у період з 13.02.2019 р. по 26.02.2019 р. інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю ТОВ «Зодіак-СБ», за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 144-Б.

Під час відвідування підприємства інспектором складено акт неможливості проведення інспекційного відвідування від 13.02.2019 р. № КВ 394/611/НД та сформовано вимогу про надання документів від 13.02.2019 р. № 394 р.

05.03.2019 р. Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № КВ394/611/НЛ/СП/ФС-164, якою до позивача за вчинення дій, зазначених в аб. 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 12 519,00 грн.

Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011 (чинне на момент проведення інспекційного відвідування позивача), є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 3 Порядку №295 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

При цьому, порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики.

Вимогами пункту 8, 9 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Згідно пункту 16 Порядку № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Вимогами пункту 17, 18 Порядку №295 копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів.

При цьому, вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (пункт 12 Порядку №295).

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку про те, що підставою для накладення штрафу можуть бути лише акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

При цьому, аналіз пунктів 16 та 17 Порядку №295 свідчить про те, що у разі відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування) складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, копія якого надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Зазначений аналіз вказує на те, що акт про неможливість інспекційного відвідування може лише служити підставами для вжиття заходів до суб`єкта господарювання з усунення встановлених перешкод (відсутність його за місцезнаходженням) і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Разом з тим, судом встановлено, що інспектор держпраці не повідомляв позивача про інспекційне відвідування належним чином, оскільки матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з наказом про проведення інспекційного відвідування з відміткою про отримання позивачем.

Відтак, позивач не був обізнаний про проведення інспекційного відвідування.

З огляду на викладене, посилання відповідача на свідоме створення позивачем перешкод інспектору держпраці у проведенні інспекційного відвідування позивача є необґрунтованими та безпідставними, яке жодними доказами не підтверджується.

Відсутність посадових осіб за зареєстрованим місцезнаходженням пояснюється перебуванням працівників ТОВ «Зодіак-СБ» у відрядженнях, що підтверджується наказом товариства від 31.01.2019 р. № 02/1 «Про відрядження у зв`язку з виробничою потребою».

Отже, на момент проведення інспекційного відвідування, працівники підприємства знаходились у відрядженні та не могли фактично знаходитись за місцем реєстрації товариства з цієї підстави, а не з підстави відсутності підприємства за місцезнаходженням.

Окрім того, слід зазначити, що до повноважень територіального органу Держпраці, тобто відповідача, не віднесено повноваження щодо перевірки юридичних осіб за їх місцезнаходженням, такими повноваженнями наділені лише органи податкової служби у взаємодії з органами реєстраційних служб зі складанням відповідних установлених форм та повідомлень, які надсилаються суб`єкту господарювання та відповідним внесенням таких відомостей, у разі не підтвердження місцезнаходження юридичною особою, у відповідний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у встановленому законодавством порядку.

З огляду на наведене, посилання інспектора праці у акті про неможливість інспекційного відвідування на створення позивачем йому перешкод у проведенні інспекційного відвідування у вигляді відсутності позивача за його місцезнаходженням є безпідставними, оскільки вказані твердження не підтверджені жодними належними та обґрунтованими доказами, спростовуються дослідженими судом у ході судового розгляду справи документами та фактом того, що посадова особа позивача взагалі не була обізнана про проведення інспектування інспектором праці, а, відповідно, і відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що позивачем свідомо створювались перешкоди інспектору праці у інспекційному відвідуванні.

Також слід зазначити, що судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що за п.16 Порядку №295 під поняттям створення об`єктом відвідування перешкод інспектору праці серед інших перешкод передбачено і перешкоди у вигляді відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за своїм місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування, з огляду на те, що вказаний нормативно-правовий акт є підзаконним нормативним правовим актом, який не може визначати додаткові підстави для відповідальності, тоді як ст.265 Кодексу законів про працю України не відносить до підстав для відповідальності - відсутність суб`єкта господарювання за своїм місцезнаходженням до обставин, що створюють перешкоди у інспекційному відвідуванню інспектору праці.

Так, з аналізу змісту абзаців 6 та 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України видно, що за абз.6 вказаної норми до створення перешкод у проведенні перевірки віднесено активні дії суб`єкта господарювання, які направлені на недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, що є підставами для застосування до такого суб`єкта господарювання штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення, в той же час зі змісту абзацу 7 вказаної норми передбачено, що вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї статті, уже при проведенні перевірки з питань виявлених порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - є підставою для застосування штрафу у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що застосування штрафу можливе лише за умови створення перешкод суб`єктом господарювання, яке полягає у недопущенні до проведення перевірки інспектора праці уже в ході проведення такої перевірки.

Проте, як встановлено судом з наданих документів, інспектор праці до проведення перевірки (інспекційного відвідування) взагалі не приступав через відсутність позивача та уповноваженої особи позивача за місцезнаходженням підприємства через необізнаність позивача про таке інспекційне відвідування, а отже, застосування штрафу до позивача на підставі абзацу 6 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України є неспіврозмірним та необґрунтованим з урахуванням того, що норми ст. 265 Кодексу законів про працю України не передбачають накладення штрафу на позивача органами держпраці у разі відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

За таких обставин та виходячи з того, що норми ст.265 Кодексу законів про працю України носять вищу юридичну силу та мають пріоритетність у застосуванні штрафу, не містять таких підстав для застосування штрафу як створення перешкод у вигляді відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, необґрунтоване визначення у п.16 Порядку №295 під поняттям створення перешкод інспектору держпраці у вигляді відсутності за місцезнаходженням об`єкта відвідування, яке не відповідає приписам ст. 265 Кодексу законів про працю України, а відповідно, суд зобов`язаний застосувати у такому випадку правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто норми ст.265 Кодексу законів про працю України, виходячи з вимог ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом при прийняті рішення у даній справі враховується і те, що за абз.2 п.2 Порядку №509 передбачено застосування штрафу лише на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, тобто за наслідками проведеної перевірки, а застосування штрафу на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування не передбачено ні Порядком №295, ні Порядком №509, ні нормами ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, виходячи з того, що тлумачення поняття створення перешкод у проведенні перевірки чи інспекційного відвідування, що визначені п.16 Порядку №295, поняття створення перешкод, яке визначене у статті 265 Кодексу законів про працю України, застосування штрафу до суб`єктів господарювання чи до об`єктів відвідування лише на підставі акту перевірки згідно Порядку №509 свідчить про неоднозначність (множинність) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю), суд доходить висновку, що за таких обставин застосування до позивача штрафу за оспорюваною постановою не відповідає вимогам абзаців 6 та 7 частини 2 ст.265 Кодексу законів про працю України (оскільки відсутня така підстава для застосування штрафу як створення перешкод у вигляді відсутності об`єкта відвідування за місцезнаходженням), а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних рішень. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак-СБ» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-Б, код ЄДРПОУ 39299260) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 05.03.2019 р. № КВ394/611/НЛ/СП/ФС-164.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодіак-СБ» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-Б, код ЄДРПОУ 39299260) судові витрати в сумі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко