Рішення № 88079093, 26.02.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 р. м. Чернівці справа № 824/23/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Кіщук О.І.

учасників справи:

представника позивача - Стратія М.В.

відповідач - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора прав на нерухоме майно Вижницької районної державної адміністрації Шутак Параски Юріївни

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду через свого представника з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 48869242 прийняте державним реєстратором на нерухоме майно Вижницької РДА Чернівецької області Шутак Параскою Юріївною про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 26.09.2019 р.;

- зобов`язати Шутак Параску Юріївну - державного реєстратора на нерухоме майно Вижницької РДА Чернівецької області розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію прав та їх обтяжень прийняту 23.09.2019 р. за реєстраційним номером 36048119.

В обґрунтування позову позивач вказував, що відмовляючи в реєстрації права на нерухоме майно, відповідач діяв протиправно, тобто в супереч вимогам ст.19 Конституції, України, ст.ст. 2, 24, 27, 27-1, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував та не прийняв до уваги, що право власності у позивача виникло на частину будівельних матеріалів вкладені в нерухоме майно, і саме такі будівельні матеріали в об`єкті незавершеного будівництва житлового будинку можливо було зареєструвати як право на нерухоме майно.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Вижницької районної державної адміністрації Шутак Параска Юріївна (далі - відповідач) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у повному обсязі позивачу у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на її користь судові витрати (витрати на правничу допомогу) у сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач зазначав, що за результатами розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обмежень було прийнято рішення № 48869242 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 26.09.2019 р., оскільки заявлене речове право не підлягало державній реєстрації. Зокрема, на переконання відповідача, державна реєстрація права власності на Ѕ ідеальної частки будівельних матеріалів та обладнання, використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва може бути проведена тільки після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, на подання до суду відповіді на відзив.

У судове засідання призначена на 26.02.2020 р. відповідач не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 194 КАС України, суд вважає, що відсутні перешкоди для розгляду справи за відсутності відповідача.

Заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області у цивільній справі № 713/1955/17 (провадження № 2/713/7/19), яке набрало законної сили 25.02.2019 р., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на 1/2 ідеальну частку вартості будівельних матеріалів та обладнання, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 ідеальну частку майна подружжя, - позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано будівельні матеріали та обладнання, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, а саме, житлового будинку по плану забудови під літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, а саме, житлового будинку по плану забудови під літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_3 , - задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, а саме, житлового будинку по плану забудови під літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 6- 11).

23.03.2019 р. позивач подав через Центр надання адміністративних послуг Вижницької районної державної адміністрації заяву про державну реєстрацію прав та їх обмежень для проведення державної реєстрації права власності на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, а саме, житлового будинку по плану забудови під літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 66).

Разом із заявою для проведення державної реєстрації позивачем були подані наступні документи: рішення Вижницького районного суду Чернівецької області у цивільній справі № 713/1955/17 (провадження № 2/713/7/19), яке набрало законної сили 25.02.2019 р.; технічний паспорт б/н від 28.11.2017 р. на незавершений будівництвом житловий будинок, який виданий КП «Вижницьке районне бюро технічної інвентаризації»; паспорт громадянина України, код РНОКПП; квитанцію про сплату адміністративного збору (а.с. 69, 72-77, 78 - 84).

Вказана заява отримана адміністратором Центру надання адміністративних послуг Вижницької районної державної адміністрації Андрюк Г.Г. 23.09.2019 р. за реєстраційним номером 360487119, що підтверджується карткою прийому заяви від 23.09.2019 р. № 181953215 (а.с. 67).

26.09.2019 р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Вижницької районної державної адміністрації Шутак П.Ю. розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 23.09.2019 за реєстраційним номером № 36048119, яку подано позивачем через фронт офіс.

За результатами розгляду заяви, 26.09.2019 р. відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 48869242, яким відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, а саме, житлового будинку по плану забудови під літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 68).

Вказане рішення отримано позивачем 26.09.2019 р. та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи по суті.

Вважаючи відмову у державній реєстрації прав протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності; обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV).

Підстави для державної реєстрації прав визначено ст. 27 Закону № 1952-IV, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Порядок та підстави державної реєстрації права власності на об`єкти незавершеного будівництва врегульовано ст. 27-1 Закону № 1952-IV. Так, ч. 1 цієї статті Закону встановлено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів);

3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду, що набрало законної сили, проводиться за правилами, визначеними частинами першою - третьою цієї статті (ч. 4 ст. 27-1 Закону № 1952-IV).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (далі - Порядок № 1127, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 10-1 Порядку № 1127 передбачено, що під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, утворений у результаті нового будівництва чи реконструкції, на об`єкт незавершеного будівництва автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів) про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, або у разі проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1127 у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

За наявності зареєстрованих речових прав на такий об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб`єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

Згідно із п. 67 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, право власності на яке визнається на підставі рішення суду, подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені пунктом 68 цього Порядку.

У відповідності до п. 68 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; 3) технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

Враховуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до переконання, що державній реєстрації прав підлягає також право власності на об`єкт незавершеного будівництва для проведення якої не вимагається прийняття такого об`єкту в експлуатацію.

З матеріалів справи видно, що 23.03.2019 р. позивач подав через Центр надання адміністративних послуг Вижницької районної державної адміністрації заяву про державну реєстрацію прав та їх обмежень для проведення державної реєстрації права власності на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, а саме, житлового будинку по плану забудови під літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 66).

Для проведення державної реєстрації позивачем було подано, в т.ч. рішення Вижницького районного суду Чернівецької області у цивільній справі № 713/1955/17 (провадження № 2/713/7/19), яке набрало законної сили 25.02.2019 р.

26.09.2019 р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Вижницької районної державної адміністрації Шутак П.Ю. розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 23.09.2019 за реєстраційним номером № 36048119, яку подано позивачем через фронт офіс.

За результатами розгляду заяви, керуючись ст. 24 Закону № 1952-IV, п. 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, 26.09.2019 р. відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 48869242, яким відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, а саме, житлового будинку по плану забудови під літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що заявлене речове право не підлягало державній реєстрації. Зокрема, на переконання відповідача, державна реєстрація права власності на Ѕ ідеальної частки будівельних матеріалів та обладнання, використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва може бути проведена тільки після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

У відзиві відповідач зазначав, що для проведення реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, позивачу необхідно було звернутися в ДАБІ у Чернівецькій області із заявою та рішенням суду, документом, що посвідчує речове право на земельну ділянку для здачі даного об`єкта в експлуатацію. Після проведення процедури введення об`єкта незавершеного будівництва в експлуатацію та отримання Декларації про здачу об`єкта в експлуатацію, позивач може звернутися з новою заявою про державну реєстрацію речових прав до суб`єкта державної реєстрації.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 24 Закону № 1952-IV наведено перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, а саме:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена. (ч. 3, 5 ст. 24 Закону № 1952-IV).

Відповідно до п. 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Згідно із п. 24 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації (крім заяви, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, інших заяв, що подавалися суб`єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, та документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав), видає витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій формі (у разі його формування у паперовій формі) чи у разі відмови у проведенні державної реєстрації прав - рішення державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації прав у паперовій формі (за бажанням заявника).

Судом встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач відмовив у державній реєстрації прав на незавершене будівництво, оскільки заявлене речове право не підлягає державній реєстрації.

Суд вважає відмову у державній реєстрації прав на незавершене будівництво протиправною, оскільки право власності на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, згідно з ст. 27-1 Закону № 1952-IV може бути зареєстроване як об`єкт незавершеного будівництва.

Суд звертає увагу, що позивач не звертався із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке завершене будівництвом.

У спірних правовідносинах, позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що передбачено ст. 27-1 Закону № 1952-IV).

Положеннями ст. 27-1 Закону № 1952-IV не вимагається для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подавати документи про прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб, що передбачений чинним законодавством України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. ст. 74 та 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваного рішення. З огляду на наведене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а осаржуване рішення - скасуванню.

Доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваного рішення суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

У спірних правовідносинах відповідач здійснював управлінські функції згідно з Законом № 1952-IV, тому при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв як суб`єкт владних повноважень у розумінні КАС України, а прийняте ним рішення підлягає оскарженню до адміністративного суду. Під час розгляду справи по суті сторонами не заперечувалося поширення юрисдикції адміністративного суду на вказаний спір.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень прийняту 23.09.2019 р. за реєстраційним номером 36048119, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Як видно зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням необхідно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та протиправність оскаржуваного рішення, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 23.09.2019 р. за реєстраційним номером 36048119.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяви позивача про реєстрацію прав та їх обтяжень, він зобов`язаний розглянути вказану заяву, враховуючи правовий висновок суду, наведений у даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2310,60 грн, що підтверджується квитанціями від 17.01.2020 р. № 0.0.1584659661.1 та № 0.0.1585143610.1.

Оскільки позов задоволено повністю, а відповідачем по справі вступала посадова особа Вижницької районної державної адміністрації - державний реєстратора прав на нерухоме майно Вижницької районної державної адміністрації Шутак П.Ю., що підтверджується матеріалами справи, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вижницької районної державної адміністрації судові витрати (судовий збір) в сумі 2310,60 грн (а.с. 70, 71).

За наведених обставин клопотання відповідача щодо розподілу судових витрат понесених на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, не підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 72 - 77, 139, 194, 241, 245 та 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Шутак Параски Юріївни, Вижницька районна державна адміністрація, Чернівецька область, про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 48869242 від 26.09.2019 р.

3. Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Вижницької районної державної адміністрації Шутак Параску Юріївну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 23.09.2019 р. за реєстраційним номером 36048119.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вижницької районної державної адміністрації (вул. Українська, 88-А, м. Вижниця, Чернівецька область, код ЄРПОУ 04062086) судові витрати (судовий збір) в сумі 2310,60 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 березня 2020 р. (враховуючи вихідні та святкові дні).

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (с. Мигове, Вижницький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Вижницької районної державної адміністрації Шутак Параска Юріївна (вул. Українська, 88-А, м. Вижниця, Чернівецька область, 59200).

Суддя В.К. Левицький