Ухвала суду № 88078986, 10.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 р. № 520/1657/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про стягнення суми ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 39004 (тридцять дев`ять тисяч чотири) гривні 00 копійок матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, у вигляді недоотриманої пенсії, утриманої з ОСОБА_1 у період з 01.06.2014 року по 31.07.2016 року як податок на доходи фізичних осіб та військового збору;

- стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків; НОМЕР_1 . зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 15270, 35 (п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок - інфляційних збитків та 4023,28 (чотири тисячі двадцять три) гривні 28 (двадцять вісім) копійок - трьох процентів річних від простроченої суми, а всього розмірі - 19293,63 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яності три) гривні 63 (шістдесят три) копійок.

Ухвалою судді від 17.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням змісту позовних вимог до другого відповідача з викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначенням ідентифікаційного коду третьої особи або вірного найменування третьої особи по справі, а також заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих та поважних причин його пропуску. Зазначену позовну заяву з усунутими недоліками надати разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи.

Позивач 04.03.2020 року на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 17.02.2020 року, надав до суду, серед іншого, заяву, в якій просив суд поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

В обґрунтування заяви зазначив, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу, та доходу в цілому, до якого належить пенсія, посилаючись на приписи ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 39004,00 грн. матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, у вигляді недоотриманої пенсії, утриманої з ОСОБА_1 у період з 01.06.2014 року по 31.07.2016 року як податок на доходи фізичних осіб та військового збору та стягення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 15270,35 грн. інфляційних збитків та 4023,28 грн. - трьох процентів річних від простроченої суми, а всього розмірі - 19293,63 грн.

До суду із вказаним позовом звернувся 10.02.2020, посилаючись на те, що він звертався до Київського районного суду м. Харкова з вимогами до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, однак ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2019 р. провадження у справі закрито та роз`яснено право звернутись з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, про порушення своїх прав, а саме, про те, що державою йому була спричинена шкода законом в розмірі 39004,00 грн. у вигляді недоотриманої пенсії, утриманої з ОСОБА_1 у період з 01.06.2014 р. по 31.07.2016 р., він дізнався після прийняття Рішення Конституційним Судом України №1-р/2018 від 27.02.2018 р., яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу 1 п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Положеннями статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов`язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку ст. 123 КАС України.

Визначення початку або встановлення такого строку виходить з того, що такий початок починає своє обчислення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В цьому випадку, законодавцем встановлена альтернативність такого обчислення, при чому в одному випадку це день об`єктивно достовірної та беззаперечної обізнаності такої особи, в іншому випадку таке обчислення повинно здійснюватися із можливості бути обізнаним про ті чи інші обставини, що можуть впливати на порушення прав, свобод чи інтересів (умовно), тобто встановлена так би мовити можлива обов`язковість бути обізнаним про ті обставини, що впливають або мають безпосередній вплив на відповідне порушення прав.

При чому, суд зауважує, що законодавець пов`язує початок обчислення строку з не з тим, коли особа суб`єктивно з`ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об`єктивно повинна була дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Суд також звертає увагу, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Суд зазначає, що поновлення строку звернення до суду може здійснюватися з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або хибна помилка про не пропуск строку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи, що позивач дізнався про порушення своїх прав після прийняття Рішення Конституційним Судом України №1-р/2018 від 27.02.2018 р., яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу 1 п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, позивач звернувшись в серпні 2019 року до Київського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, також пропустив строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звертаючись до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 17.02.2020 року, позивач зазначив, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу, та доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вважає їх безпідставними, оскільки вказана стаття застосовується при подачі позову щодо виплати нарахованих сум пенсії, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

З поданої позовної заяви та заявлених позовних вимог судом не вбачається вимог позивача про виплату нарахованих сум пенсії, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, натомість позивачем заявлені вимоги щодо відшкодування шкоди, у вигляді коштів, утриманих з ОСОБА_1 у період з 01.06.2014 року по 31.07.2016 року як податок на доходи фізичних осіб та військового збору та стягнення на його користь 15270,35 грн. - інфляційних збитків та 4023,28 грн. - трьох процентів річних від простроченої суми, а всього розмірі - 19293,63 грн., тому, при обчисленні строку звернення до суду з даним позовом положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не застосовуються.

При цьому, вимоги щодо невиплати пенсії можуть бути заявлені до органу, що призначає і виплачує пенсію, зазначені матеріали таких виплат не містять.

Враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, тому, отримуючи на думку позивача її в меншому розмірі, ніж передбачено законом, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися після прийняття Рішення Конституційним Судом України №1-р/2018 від 27.02.2018 р., отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Позивач, звернувшись до суду 10.02.2020 року з даним позовом про відшкодування коштів, утриманих з ОСОБА_1 у період з 01.06.2014 року по 31.07.2016 року, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку, що також не спростовано змістом заяви позивача від 03.03.2020 року на виконання ухвали суду від 17.02.2020 року.

Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві від 03.03.2020 року, позивачем до суду не надано, відповідно судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені позивачем в заяві від 03.03.2020 року підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.

Керуючись статтями 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про стягнення суми - повернути позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Д.А. Волошин