Рішення № 88078834, 10.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 березня 2020 р. № 520/359/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Військової частини А 1451 (м.Харків, вул. дерев`янка,3, ЄДРПОУ 08208941) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд:

визначити протиправною бездіяльність військової частини А1451 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 жовтня 2018 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 жовтня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в ВЧ А1451 та має статус учасника бойових дій. Проте, у спірний період позивачу дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, не надавались та компенсація не виплачувалась. У зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 13.01.2020 у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в порядку, визначеному ст.257 КАС України.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому зазначив, що у відповідності до п. 19 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям додаткової відпустки під час дії особливого періоду припиняється. Також вказує, що при звільненні позивач не заперечував проти розміру всіх основних та додаткових виплат, які він отримував за час проходження військової служби, зазначені в грошовому атестаті. У задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив, що позивач з 1998 по 2018 рік проходив військову службу у в/ч А 1451.

Відповідно до наказу командувача Повітряних Сил ЗС України від 21.09.2018 № 534 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що 04.09.2018 позивачем отримано посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Наказом командира військової частини А 1451 від 31.10.2018 № 225 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів грошового забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Індустріального РВК м Харкова.

Відповідно до наказу від 31.10.2018 №225 позивачу грошова компенсація за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій не виплачувалася. Доказів протилежного суду не надано та не заперечується відповідачем по справі.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, проте одержав відмову, оформлену листом від 17.12.2019 № 558фс.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Так, положеннями ст. 162 Закону України «Про відпустки» передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За змістом ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» передбачено використання учасниками бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає суду підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

У свою чергу Указом Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію» постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини з приводу отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням заявника виникли в особливий період.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до ч. 8 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені, насамперед, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як спеціальним актом права.

Так, відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відтак, суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у тому числі і в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення заявника зі списків особового складу, відповідачем протиправно не проведено із заявником усіх необхідних розрахунків з приводу нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період 2017-2018 років.

Суд також вважає, що припинення можливості фізичного використання особою відпустки на час особливого періоду не означає припинення права особи на відпустку як таку, котре (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) шляхом безпосереднього надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який не може тривати не визначений термін; 2) шляхом грошової компенсації невикористаної відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 р. по зразковій справі №620/4218/18

Суд не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що оскільки позивач не звертався з відповідним рапортом про надання відпустки або компенсації, він втратив право на наступну виплату компенсації.

Як вбачається зі змісту абз. 3 п. 14 статті 101 Закону №2011-ХІІ у разі невикористання військовослужбовцями до часу звільнення щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Таким чином, вказана норма передбачає не право «роботодавця» нарахувати або не нарахувати компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, а його обов`язок нарахувати і виплатити, а тому на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідачем не було проведено повного розрахунку в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої учасникам бойових дій.

Щодо посилання відповідача на відсутність підстав для виплати такої компенсації до надходження роз`яснень Управління правового забезпечення Генерального штабу Збройних сил України, викладених в листі № 248/7096 від 04.10.2019, то суд зазначає, що за своєю правовою природою вказане роз`яснення не є нормативно-правовим актом та джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України, а тому посилання відповідача на їх відсутність на момент виникнення спірних правовідносин не є обґрунтованим.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що право на додаткову пільгу, передбачену п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" військовослужбовець набуває з моменту набуття статусу учасника бойових дій.

Долученою до матеріалів справи копією посвідчення УБД підтверджено, що позивач набув вказаний статус з 04.09.218, отже саме з цієї дати позивач отримав право на відповідні пільги.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017 рік не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2018, отже позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.10.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1451 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік (з 04.09.2018), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31.10.2018.

Зобов`язати Військову частину А1451 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік (з 04.09.2018), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31.10.2018.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зоркіна Ю.В.