Рішення № 88078255, 10.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/823/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2020 року Міністерство внутрішніх справ України /надалі - позивач, МВС України/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України /надалі - відповідач, Департамент ДВС МЮУ/ про визнання протиправною та скасування постанови від 20 січня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн у виконавчому провадженні №59063574.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова винесена у межах виконавчого провадження №59063574, відкритого відповідачем 17 травня 2019 року з примусового виконання виконавчого листа №1640/2697/18, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 16 квітня 2019 року. Позивач виконав рішення суду у справі №1640/2697/18 ще 24 вересня 2019 року, однак 20 січня 2020 року державний виконавець протиправно виніс постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. А відтак, оскаржувані дії та постанова не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

02 березня 2020 року Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову у справі №440/823/20 шляхом зупинення стягнення на підставі постанови державного виконавця Сіренка С.В. від 20 січня 2020 року про стягнення з боржника Міністерства внутрішніх справ України виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн у виконавчому провадженні №59063574, відкритого на виконання виконавчого листа №1640/2697/18 від 16 квітня 2019 року, виданого Полтавським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року Міністерству внутрішніх справ України у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

05.03.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, у якому відповідач позов не визнав та посилався на те, що спірна постанова винесена державним виконавцем на підставі частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", яка має імперативний припис, що зобов`язує державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору, якщо виконавчий збір не стягнуто. Оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 17 травня 2019 року залишилася невиконаною у зв`язку із закінченням тримісячного строку, визначеного частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі №1640/2697/18, що набрало законної сили 18.12.2018, позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення, викладене у Листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №15/2-2080 від 08 червня 2018 року Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції"; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України та Управління МВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області вчинити дії щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції"; в решті позову відмовлено.

18.12.2018 постановою Другого апеляційного адміністративного суду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 по справі №1640/2697/18 апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 по справі №1640/2697/18 залишено без змін.

16.04.2019 з метою виконання вказаного судового рішення Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №1640/2697/18, яким зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України та Управління МВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області вчинити дії щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

24.09.2019 директором ДФОП МВС України Шевніним С.М. затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 по справі №1640/2697/18 у розмірі 275600,00 грн.

17.05.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59063574 з примусового виконання виконавчого листа від 16.04.2019 №1640/2697/18.

Того ж дня 17.05.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн.

13.06.2019 за вих. №12/6-2833 МВС України направлено головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденку В.В. заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Також МВС України вказано, що у зв`язку виконанням рішення у добровільному порядку, підстави для стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59063574 відсутні.

15.07.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, оскільки боржником не надано документів, які підтверджували фактичне виконання рішення суду згідно з виконавчим документом.

25.11.2019 за вих. №12/6-5465 МВС України направлено головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденку В.В. заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

20.01.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням боржником у повному обсязі рішення суду згідно виконавчого документа.

Того ж дня 20.01.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 18892,00 грн.

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом /пункт 1 частини другої цієї статті/.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої цієї статті за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною четвертою цієї ж статті встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналогічні положення містяться в пункті 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432.

Так, пунктом 8 визначено, що виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи наведені положення суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59063574 з примусового виконання виконавчого листа від 16.04.2019 №1640/2697/18. Того ж дня 17.05.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн.

Судом встановлено, що 25.11.2019 за вих. №12/6-5465 МВС України направлено головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденку В.В. заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Вимогами статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною другою статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження в день фактичного виконання в повному обсязі рішення суду або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 25.11.2019 за вих. №12/6-5465 (зареєстрованого за вх. №27269-26-19 від 29.11.2019) МВС України направлено головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденку В.В. заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто, державному виконавцю стало відомо про фактичне виконання рішення суду в повному обсязі 29.11.2019.

Виходячи з аналізу вимог частини другої статті 38 Закону №1404-VIII, державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження саме 29.11.2019, тобто в день коли державному виконавцю стало відомо про фактичне виконання рішення суду в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. постанову про закінчення виконавчого провадження винесено з порушенням, передбаченого частиною другою статті 39 Закону №1404-VIII терміну, а саме - 20.01.2020.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

В межах виконавчого провадження, що є предметом дослідження в цій справі, виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, про що зазначено в постанові про закінчення виконавчого провадження від 20.01.2020, тобто, Закон вимагає від державного виконавця у такому випадку (з урахуванням того, що кошти в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, що підлягала стягненню в межах виконавчого провадження, не стягнуті) винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Крім того, позивачем на підтвердження доводів протиправності постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 20.01.2020 зазначено, що в одному виконавчому провадженні фактично наявні дві постанови про стягнення виконавчого збору, а загальна сума стягнення становить 35584,00 грн, що перевищує чотири мінімальні розміри заробітної плати.

Як встановлено судом, виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

Разом з тим, судом під час розгляду справи встановлено, що з примусового виконання виконавчого листа від 16.04.2019 №1640/2697/18 у виконавчому провадженні №59063574 17.05.2019 відповідач виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 16692,00 грн, а також відповідач виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору вже на суму 18892,00 грн, тобто постанову про стягнення виконавчого збору винесено повторно.

Вказане суперечить вимогам статті 27 Закону №1404-VIII, оскільки в межах будь-якого виконавчого провадження може бути лише одна постанова про стягнення виконавчого збору.

Суд звертає увагу на те, що порушення державним виконавцем правил визначених статтею 27 Закону №1404-VIII може обумовити стягнення виконавчого збору в подвійному розмірі.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 20.01.2020 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 20.01.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59063574 з примусового виконання виконавчого листа від 16.04.2019 №1640/2697/18 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи сплату позивачем судового збору в розмірі 2102 грн, зазначена сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 00032684) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 20 січня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні нуль копійок) у виконавчому провадженні №59063574.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) на користь Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 00032684) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя К.І. Клочко