Рішення № 8807806, 25.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.10                                                                                           Справа№ 9/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Арда», м. Дніпропетровськ,

До відповідача: Приватного підприємства «Компанія АРТ-БІЗ», м. Львів,

Про стягнення 2445,78 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Богуцький Й.Д., довіреність у справі,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз»яснино права та обов”язки сторін передбачені ст. 22 ГПК України, підстави відводу судді ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник подав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Арда», м. Дніпропетровськ, до Приватного підприємства «Компанія АРТ-БІЗ», м. Львів, про стягнення 2445,78 грн., в т.ч. 2018,86 грн. - основного боргу, 3% річних в сумі 41,65 грн., 92,43 грн. - інфляційних втрат, 292,85 грн. - неустойки у формі пені та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.02.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 04.03.2010р., про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, рекомендованою поштою: Позивач –02.03.2010р. за № 5089257 від 02.03.2010р., Відповідач, 01.03.2010р. за № 5689281 від 01.03.2010р. (оригінали повідомлень про вручення –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 04.03.2010р. розгляд справи відкладено на 25.03.2010р., про що сторони були повідомлені в порядку визначеному п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві, подав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (їх копії –у справі), просить стягнути з відповідача на свою користь 2 445 грн. 78 коп. заборгованості, в т.ч. 2018 грн. 86 коп. - основного боргу, 92 грн.43 коп. - інфляційних витрат, 41 грн. 65 коп. –3% річних, 292 грн.85 коп. - неустойки та судові витрати.

Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неприбуття в судове засідання, суд належним чином не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про день, час, місце розгляду справи, під розписку, 01.03.2010р. рекомендованою поштою за № 5689281 від 01.03.2010р., повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позов не подав (не надіслав).

Суд, оглянув докази подані сторонами, прийшов до висновку, розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Арда», м. Дніпропетровськ (Постачальник) та відповідачем –Приватним підприємством «Компанія АРТ-БІЗ», м. Львів (Покупець), 05.05.2009 року був укладений договір поставки № 902-ЛЬВ (далі за текстом – договір).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами сторін за договором, їх підписи засвідчені печатками двох сторін договору, в силу ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208, та ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник зобов»язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід»ємною частиною цього Договору.

Асортимент, кількість та якість товару визначена у розділі 3 договору, ціна договору та порядок здійснення розрахунків –в розділі 4 договору.

Так, в п.4.1 договору сторони визначили, що ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід»ємною частиною цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що Покупець зобов»язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати їх поставки.

Умови та строки поставки, прийом Товару –визначено у розділі 5 договору, відповідальність сторін визначили сторони у розділі 6 договору.

Так, в п. 6.5 договору, сторони передбачили, що у випадку порушення Покупцем строків п. 4.2 договору, Покупцем оплачує Постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення Покупцем строків вказаних в п.4.2 Договору нараховується та сплачується за весь період виконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов»язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Форс-мажорні обставини сторони передбачили у розділі 7 договору.

Строк дії договору у розділі 8 договору, вирішення спорів - розділ 9 договору.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3236,24 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8807059 від 07.05.2009р., з відмітками про отримання відповідачем продукції (оригінал видаткової накладної оглянуто в судовому засіданні – копія в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов»язання за даним договором виконав належним чином.

Відповідач за поставлений товар згідно видаткової накладної № 8807059 від 07.05.2009р. розрахувався частково в сумі 1217,38 грн.

Заборгованість за поставлений товар складає 2018 грн. 86 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 28.01.2010р. (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 ст. 174 ГК України.

          Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Згідно ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку у формі пені в розмірі 292 грн. 85 коп., яка нарахована відповідно до п. 6.5. договору, від суми основного боргу 2018,86 грн. за 251 день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 6.5 договору, у випадку порушення Покупцем строків п. 4.2 договору, Покупцем оплачує Постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення Покупцем строків вказаних в п. 4.2 Договору нараховується та сплачується за весь період виконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов»язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи із наведеного, друге речення п. 6.5. договору в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України, суперечить ч. 6 статті 232 ГК України.

Ставка НБУ у період за який нараховується пеня складала, станом на 22.05.09р. по 14.06.09р. –12% (Лист НБУ від 16.02.09р. № 14-011/778-2395), з 15.06.09р. по 11.08.09р. –11% (Постанова НБУ від 12.06.2009р. № 343), з 12.08.09р. по 21.11.09р.–10,25% (постанова НБУ від 10.08.09р. № 468).

Розрахунок пені: право на нарахування пені у позивача виникло з наступного дня, після спливу 14 календарних днів передбачених п. 4.2. договору для оплати, тобто з 22.05.2009р., шість місяців = 183 днів, за період з 22.05.09р. по 14.06.09р. = 24 дні прострочення платежу, ставка НБУ –12%, подвійна –24%, основний борг = 2018, 86 грн. : 365 середньостатистична кількість днів року х 0,24 (12% х 2 = 24% : 100%) х 24 дні прострочення = 31,86 грн. З 15.06.09р. по 11.08.09р. = 57 днів прострочення платежу, ставка НБУ = 11%, подвійна –22%, сума боргу = 2018,86 грн. : 365 х 0,22 х 57 днів прострочення = 69,36 грн. 24 дні + 57 днів = 81 день, 183 дні –81 день = 102 дні.

З 12.08.09р. ставка НБУ = 10,25%, подвійна –20,50%; 2018,86 грн. –сума основного боргу : 365 х 0,205 х 102 дні прострочення платежу = 115,66 грн.

Загальний розмір пені = 216,88 грн. ( 31,86 + 69,36 + 115,66).

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 92 грн. 43 коп. та 41 грн. 65 коп. відсотків річних, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Розрахунок інфляційних втрат проведено за період: червень 2009р. - грудень 2009р. включно.

Величини індексів інфляції у 2009р. за даними Державного комітету статистики України (Інформаційно-аналітичний центр «Ліга») складали: за червень 09р. - 101,1%, за липень 09р. –99,9%, за серпень 09р. –99,8%, за вересень 09р. –100,8%, за жовтень 09р. –100,9%, за листопад 09р. - 101,1%, за грудень 09р. –100,9%), (101,1% х 99,9% х 99,8% х 100,8% х 100,9% х 101,1% х 100,9% = 104,58%); (2018,86 грн. –основний борг х 104,58%) : 100% = 2111,32 грн. - 2018,86 = 92,43 грн.

Розрахунок процентів річних: 2018,86 грн. –основний борг х 3% : 100% = 60,57 х 251 день прострочення платежу = 15203,07 : 365 = 41,65 грн.

Оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: 2018,86 грн. –основного боргу, 216, 88 грн. –пені, 92,43 грн. - інфляційних втрат, 3% річних –41 грн. 65коп.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якою передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 43 –47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 82 –85, 116 –117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Компанія АРТ-БІЗ»(79049, м. Львів, вул. Вернадського, буд. 6, кв. 31, код ЄДРПОУ 35897653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Арда»(49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232867) 2018 грн. 86 коп. –основного боргу, 216 грн. 88 коп. –пені, 92 грн.43 коп. –інфляційних втрат, 41 грн. 65 коп. –3 відсотки річних, державного мита 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

За згодою представника, 25.03.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана 30.03.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 –93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя