Рішення № 88078055, 10.03.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 р. № 400/4113/19

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАД", вул. Київська, буд.26-А, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2019 р. № 00006073201, № 00006083201, № 00006093201, від 19.11.2019 р. № 00006813201, № 00006823201, № 00006833201,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влад" звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2019 р. № 00006073201, № 00006083201, № 00006093201, від 19.11.2019 р. № 00006813201, № 00006823201, № 00006833201.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено порядок проведення фактичних перевірок, оскільки не пред`явлено службові посвідчення. Позивач не допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірок. Порушення порядку проведення перевірки нівелює її результати та позбавляє законної сили прийняті за її наслідками податкові повідомлення-рішення.

20.01.2020 р. відповідач подав відзив на позов (а. с. 33-46), в якому вказав на виявлення в ході перевірок АЗС позивача фактів реалізації пального без наявності ліцензії. Висновок позивача щодо нівелювання результатів перевірки порушенням порядку її проведення відповідач вважає хибним. На кожній АЗС операторам пред`явлено копію наказу на проведення перевірки, направлення та довідки про приналежність до посадових осіб органів ДПС. Посадовими особами відповідача складено акти про відмову від підписання направлень на перевірку по двом АЗС. По решті АЗС головний бухгалтер підписала направлення на перевірку, що, на думку відповідача, свідчить про допуск перевіряючих до проведення перевірки. Звернення позивача про недопуск до проведення перевірок надійшло до ГУ ДПС вже після того, як перевірки розпочалися. Використання перевіряючими довідок замість службових посвідчень відповідач пояснив відсутністю нових службових посвідчень після реорганізації органів ДФС. З посиланням на наказ ДФС України від 23.10.2014 р. № 207 відповідач обґрунтував можливість використання довідок з паспортом до отримання нових посвідчень.

07.02.2020 р. позивач подав відповідь на відзив, де вказав, що чинне законодавство не передбачає, які саме дії повинен вчинити платник податків для недопущення посадових осіб ДПС до перевірки, у зв`язку з чим свої дії щодо направлення відповідного повідомлення на адресу відповідача позивач вважає правомірними. Відповідачем не складено акти відмови в допуску до перевірок. Підпис бухгалтера на направленнях позивач не вважає допуском до перевірок. В актах перевірок вказана лише інформація, яка і так наявна у контролюючого органу, будь-яких пояснень чи документів відповідач у позивача не отримував, що свідчить про відсутність факту проведення фактичних перевірок. Посилання відповідача на наказ ДФС України від 23.10.2014 р. № 207 позивач вважає недоречним, оскільки наказ стосується ДФС, а не ДПС. Крім того, Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить безальтернативну вимогу про наявність службових посвідчень, а тому наказ ДФС у цій частині не відповідає ПК України.

За клопотанням представника позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

15.10.2019 р. відповідачем видано накази № 428, № 429, № 430, № 431, № 432, № 433 про проведення 16.10.2019 р. фактичних перевірок на АЗС позивача по вул. Київській, 26-Д, 148-А, 248-А, вул. Одеській, 80 м. Вознесенська, вул. Київській, 110-А м. Первомайська та вул. Г.Подзігуна, 251 смт. Олександрівки Вознесенського району. До кожного наказу видано направлення на перевірку (а. с. 49-51, 75-77, 95-96, 113-114, 142-143, 167-168).

Ревізори, які прибули на проведення фактичних перевірок, пред`явили лише копії наказів та направлення на проведення перевірок. Службові посвідчення вони не пред`явили, надали довідки про приналежність до посадових осіб органів ДПС.

За двома адресами АЗС відповідачем складено акти відмови від підписання направлень на перевірку (а. с. 52, 78), решта направлень на перевірку підписані головним бухгалтером Бєлкіною Л.А.

Уповноважені особи позивача заявили про недопуск перевіряючих до проведення перевірок та 16.10.2019 р. і 17.10.2019 р. направили відповідачу відповідні листи (зареєстровані ГУ ДПС 17.10.2019 р. та 18.10.2019 р. відповідно) із зазначенням причини недопуску (а. с. 24-25).

По всім АЗС відповідачем складено акти про результати фактичної перевірки, в яких зафіксовано, що в період з 01.07.2019 р. по 09.07.2019 р. позивачем здійснювалась реалізація пального без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (а. с. 53-54, 79-80, 97-99, 115-118, 144-146,169-171).

12.11.2019 р. відповідачем складено податкові повідомлення-рішення № 00006073201, № 00006083201, № 00006093201, а 19.11.2019 р. - № 00006813201, № 00006823201, № 00006833201, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 250000,00 грн по кожній АЗС (а. с. 9-14).

Досліджуючи обставини, викладені позивачем у позові, суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75 ПК України).

Згідно з п. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (п. 80.2. ст. 80 ПК України).

Згідно з п. 80.5. ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У свою чергу, п. 81.1. ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 81.2. ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Пред`явлення службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, є обов`язковим. Відтак, непред`явлення службового посвідчення є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Відповідач не заперечив факт відсутності службових посвідчень осіб, яким надано направлення на фактичні перевірки. Посилання відповідача на наказ ДФС України від 23.10.2014 р. № 207 суд відхиляє, оскільки наказ стосується посадових осіб ДФС, а не ДПС, а норми ПК України мають вищу юридичну силу, ніж вказаний наказ. Пред`явлення замість службових посвідчень довідок ПК України не передбачено.

Висновок відповідача, що підписання направлень на проведення перевірки є допуском до перевірки суд також вважає хибним. З аналізу п. 81.1. ст. 81 ПК України вбачається, що підписання направлення на проведення перевірки є визнанням факту його пред`явлення, що позивачем і не заперечується. Алгоритм дій платника податків у випадку непред`явлення саме службового посвідчення ПК України не встановлює. Відтак, заявлення повноважним представником платника податків про недопуск до перевірки за місцем її проведення, а також направлення того ж дня відповідних листів до ГУ ДПС суд вважає достатнім для висловлення про недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Всупереч п. 81.2. ст. 81 ПК України посадовими особами відповідача не складено актів, що засвідчують факт відмови у допуску до проведення перевірки.

У постанові від 21.02.2020 р. по справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на те, що ПК України містить таку безальтернативну підставу для проведення перевірки, як пред`явлення службового посвідчення посадової особи контролюючого органу, невиконання відповідачем такої умови свідчить про порушення порядку проведення фактичних перевірок на АЗС позивача. У свою чергу, порушення порядку проведення перевірки призводить до незаконності прийнятих за її результатами рішень.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 19210,00 грн (а. с. 4), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Влад" (вул. Київська, 26-А, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 20908084) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2019 р. № 00006073201, № 00006083201, № 00006093201, від 19.12.2019 р. № 00006813201, № 00006823201, № 00006833201 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12.11.2019 р. № 00006073201, № 00006083201, № 00006093201, від 19.12.2019 р. № 00006813201, № 00006823201, № 00006833201.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) судовий збір у сумі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн 00 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Влад" (вул. Київська, 26-А, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 20908084).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 10.03.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська