Рішення № 88077512, 10.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2020 року Справа № 280/6032/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01.03.2017 по теперішній час протиправними;

зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії позивачу згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, з 01.03.2017 по теперішній час без обмежень граничного розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1988 року отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації, обчислену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення». З урахуванням положень п. 7 Порядку призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713), відповідачем з 01.03.2017, з 01.03.2018, з 01.03.2019 проведено перерахунок пенсії позивача. Разом із тим, виплата пенсії за вказаний період здійснювалася у меншому розмірі, виходячи із десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки дане обмеження не поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 09.12.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 280/6032/19.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 09.01.2020 №1078), в якому пояснив, що виплата пенсії позивачу обмежена на підставі ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1778-ХІІ, відповідно до яких максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, вказує на пропущення позивачем строку звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позову.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 31.10.1988 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про державній пенсії», яку з 01.01.1992 перераховано відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1778-ХІІ, як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації.

Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (далі - Порядок № 418).

Пунктом сьомим Порядку №418 встановлено, що пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Максимальний розмір пенсій за вислугу років працівників льотно-випробного складу не може перевищувати 85 процентів заробітку.

Відповідно до пп. «в» п. 7 Порядку № 418 у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

У зв`язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, розпорядженням УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя (правонаступниками якого є Правобережне ОУПФУ м. Запоріжжя та, в подальшому, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) від 20.03.2017 №102732 позивачу з 01.03.2017 перераховано пенсію та визначено розмір пенсії у сумі 10 917,64 грн., проте розмір пенсії до виплати склав 10 740,00 грн.

Розпорядженням Правобережного ОУПФУ м. Запоріжжя (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) від 16.04.2018 №102732 позивачу з 01.03.2018 перераховано пенсію та визначено розмір пенсії у сумі 14 964,81 грн., проте розмір пенсії до виплати склав 13 730,00 грн.

Рішенням Правобережного ОУПФУ м. Запоріжжя (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) від 17.04.2019 №923300102732 позивачу з 01.03.2019 перераховано пенсію та визначено розмір пенсії у сумі 18 674,14 грн., проте розмір пенсії до виплати склав 14 970,00 грн.

На звернення позивача стосовно обмеження розміру пенсії відповідач надав відповідь від 15.11.2019 №48/К-4, якою повідомив, що пенсія призначена і виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Як вбачається із матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , позивачу призначено пенсію за вислугу років з 31.10.1988 на підставі Закону СРСР «Про державні пенсії».

Разом із тим, постановою Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-XII введено в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1778-ХІІ, у відповідності із нормами якого у 1992 році позивачу перераховано пенсію.

При цьому, у 1992 році, ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1778-ХІІ мала наступну редакцію: «Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від прописки», тобто будь-які обмеження граничного розміру пенсії законодавцем не встановлювались.

В редакції Закону від 08.07.2011 № 3668-VI частину третю ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1778-ХІІ викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, обмежуючи розмір пенсії позивача, відповідач не взяв до уваги норми п. 2 р. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до яких обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Враховуючи, що пенсію позивачу призначено у 1988 році, а перерахунок у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» проведено у 1992 році, дане обмеження на нього не розповсюджуються; вказане узгоджується і з нормами Конституції України, зокрема із такими.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України N7-рп/2004 від 17.03.2004, N 20-рп/2004 від 01.12.2004, N 8-рп/99 від 06.07.1999, N 5-рп/2002 від 20.03.2002, N 20-рп/2004 від 01.12.2004).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд доходить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.

При цьому, стосовно посилань відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду слід зазначити про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки судом встановлено, що застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01.03.2017 є протиправними діями суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватись дана умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Аналогічну правову позицію щодо строків висловив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.

Відповідно до частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо застосування з 01.03.2017 обмежень граничного розміру при виплаті пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, з 01.03.2017 без обмежень граничного розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат.

4. Судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248959).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 10.03.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко