Рішення № 88077447, 10.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2020 року Справа № 280/6475/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТ-СТРОЙ ГРУП" (69095, м.Запоріжжя, вул. Гоголя, 6.124, оф.3, код ЄДРПОУ 41074388)

до Головного управління ДПС України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945),

до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 43005393)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТ-СТРОЙ ГРУП" (далі - позивач) до Головного управління ДПС України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), до Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС України в Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстр податкових накладних або відмову в такій реєстрації : №1327592/41074388, №1327570/41074388, №1327575/41074388, №1327598/41074388, №1327594/41074388, №1327573/41074388, №1327583/41074388, №1327572/41074388, №1327577/41074388, №1327613/41074388, №1327574/41074388, №1327601/41074388 та №1327579/41074388 від 12.11.2019;

зобов`язати Державної податкової служби України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 01.10.2019, №2 від 01.10.2019, № 3 від 01.10.2019, №4 від 01.10.2019, №5 від 01.10.2019, №6 від 11.10.2019, №7 від 11.10.2019, №8 від 11.10.2019, №9 від 11.10.2019, №10 від 11.10.2019, №11 від 11.10.2019, №12 від 15.10.2019 та №13 від 15.10.2019.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання вимог чинного законодавства позивач намагався зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних проте, позивачем було отримано квитанції, згідно яких податкові накладні прийняті, але їх реєстрація зупинена. Підставою зупинення реєстрації є: відповідність ПН/РК вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Крім того, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач скористався наданим йому правом та подав письмові пояснення щодо господарських операцій, які стали передумовою для складення податкових накладних №1 від 01.10.2019, №2 від 01.10.2019, № 3 від 01.10.2019, №4 від 01.10.2019, №5 від 01.10.2019, №6 від 11.10.2019, №7 від 11.10.2019, №8 від 11.10.2019, №9 від 11.10.2019, №10 від 11.10.2019, №11 від 11.10.2019, №12 від 15.10.2019 та №13 від 15.10.2019, та копії документів на їх підтвердження, відповідно до переліку визначеного п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018. Однак, незважаючи на подання всіх необхідних документів позивачем отримано рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН. Позивач вважає прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН необгрунтованим, протиправним та таким, що суперечать вимогам чинного законодавства України, тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 02.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 03.02.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

21.01.2020 від представника відповідачів до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3160), в якому просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог та зазначив, що пунктом 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Комісією ГУ ДПС в Запорізькій області були прийняті Рішення від 12.11.2019: №1327592/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 01.10.2019; №1327570/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 01.10.2019; №1327575/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 01.10.2019; №1327598/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 01.10.2019; №1327594/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 01.10.2019; № 1327573/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 11.10.2019; №1327583/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 11.10.2019; №1327572/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 11.10.2019; №1327577/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 11.10.2019; № 1327613/41074388 про відмову про у реєстрації податкової накладної № 10 від 11.10.2019; №1327574/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної №11 від 11.10.2019; №1327601/41074388 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 25.10.2019; №1327579/4107488 про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 15.10.2019. За висновком комісії підставами відмови у реєстрації вищезазначених податкових накладних при опрацюванні пакетів документів було: ненадання платником податку копій документів: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Додаткова інформація: ненадання платником податку складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури. Вказує, що Комісія ГУ ДПС у Запорізькій області приймала Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної тільки на підставі тих, документів, які надавались на розгляд Комісії. Вважає, що рішення Комісії ГУ ДПС у Запорізькій області є такими, що не можуть бути скасованими, в тому числі було прийняті виключно в межах діючого законодавства, а тому є правомірними.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТ-СТРОЙ ГРУП" 10.01.2017 року зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач у вересні-жовтні 2019 року мав господарські відносини з Приватне акціонерне товариство «КИЇВСТАР» (ЄДРПОУ 21673832) (далі - ПрАТ «КИЇВСТАР»). Господарські операції між позивачем (Виконавець) та ПрАТ «КИЇВСТАР» (Замовник) відбувались на підставі Договору технічного обслуговування та будівництва широкосмугової мережі доступу фіксованого зв`язку №315693 під 29.06.2017 (далі - Договір), предметом якого є виконання робіт з технічного обслуговування та аварійного відновлення об`єктів МДФЗ (мережа доступу фіксованого зв`язку), робіт з проектування та будівництва об`єктів МДФС, модернізації об`єктів МДФЗ, капітальних ремонтів об`єктів МДФЗ, будівництво внутрішньо-будинкових стояків слабих струмів, будівництво ліній колективного доступу, якість та вартість яких визначається в цьому Договорі та Додаткових угодах до нього.

За результатами проведених господарських операцій позивачем на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України були складені та направлені на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні №1 від 01.10.2019, №2 від 01.10.2019, № 3 від 01.10.2019, №4 від 01.10.2019, №5 від 01.10.2019, №6 від 11.10.2019, №7 від 11.10.2019, №8 від 11.10.2019, №9 від 11.10.2019, №10 від 11.10.2019, №11 від 11.10.2019, №12 від 15.10.2019 та №13 від 15.10.2019 . Проте, згідно з отриманих квитанцій реєстрація вищевказаних податкових накладних була зупинена із зазначенням: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Підприємству пропонувалося надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідь позивачем надавалися пояснення та копії документів для підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним, однак відповідачем 1 було прийнято оскаржувані рішення №1327592/41074388, №1327570/41074388, №1327575/41074388, №1327598/41074388, №1327594/41074388, №1327573/41074388, №1327583/41074388, №1327572/41074388, №1327577/41074388, №1327613/41074388, №1327574/41074388, №1327601/41074388 та №1327579/41074388 від 12.11.2019 - було відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 від 01.10.2019, №2 від 01.10.2019, № 3 від 01.10.2019, №4 від 01.10.2019, №5 від 01.10.2019, №6 від 11.10.2019, №7 від 11.10.2019, №8 від 11.10.2019, №9 від 11.10.2019, №10 від 11.10.2019, №11 від 11.10.2019, №12 від 15.10.2019 та №13 від 15.10.2019, з підстав: ненадання платником податку копій документів, а саме: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; первині документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передачі товарів (робіт послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Додаткова інформація, у оскаржуваних рішеннях зазначено: ненадання платником податку складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури.

Позивач не погодившись із рішеннями комісії, в порядку передбаченому п.56.23. ст.56 ПК України, 22.11.2019 на адресу комісії Державної податкової служби України з питань розгляду скарг подав скарги на рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1327592/41074388, №1327570/41074388, №1327575/41074388, №1327598/41074388, №1327594/41074388, №1327573/41074388, №1327583/41074388, №1327572/41074388, №1327577/41074388, №1327613/41074388, №1327574/41074388, №1327601/41074388 та №1327579/41074388 від 12.11.2019.

Рішеннями комісії з питань розгляду скарг ДПС України від 26.11.2019 №42408/41074388/2, №42456/41074388/2, №42459/41074388/2, №42393/41074388/2, №42463/41074388/2, №42458/41074388/2, №42411/41074388/2, №42457/41074388/2, №42392/41074388/2, №42412/41074388/2, №42464/41074388/2, №42451/41074388/2, №42503/41074388/2 скарги позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних без змін.

Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, вважаючи їх необгрунтованим та протиправними звернувся із даним позовом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №204) (далі - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Положеннями пункту 5 Порядку №1246 визначено, що реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 в редакції, чинній на час складення вищевикладених податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів згідно п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість згідно п. 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування

Аналогічні норми містить пункт 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого ПКМ України від 21.02.2018 № 117 (надалі Порядок №117), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно п. 13 Порядку № 117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вбачається зі змісту поданих позивачем квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних реєстрація була зупинена із зазначенням: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Суд звертає увагу, що окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, натомість, на час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій визначались листом Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 № 1962/99-99-29-01-01 «Критерії ризиковості платника податку», хоча листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права. Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №822/1878/18.

За змістом пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: - керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; - платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); - платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; - платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; - платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); - в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній / розрахунку коригування.

Крім того, в Критеріях ризиковості зазначено, що у разі виявлення у платника податків ознак ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Тобто, контролюючий орган зобов`язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Також як вбачається з п. 5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з вимогами п. п. 6 та 7 Порядку № 177 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної - критеріям ризиковості здійснення операції.

Суд зазначає, що вимоги пп. 6 та 7 Порядку №177 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Натомість, реєстрацію поданих позивачем податкових накладних зупинено, як зазначено у квитанціях, через те, що ПН/РК відповідає певним вимогам «Критеріїв ризиковості платника податку», тобто контролюючим органом застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що реєстрацію накладної зупинено з підстав, які не передбачені Порядком № 117.

Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних контролюючий орган фактично застосував критерій ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до позивача, та до того ж, не навів жодного конкретного підкритерія, передбаченого пп. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості, якому б відповідав позивач станом на момент формування квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, як це передбачено пп. 3 п. 13 Порядку №117 та не вказав яких саме документів недостатньо.

Позивачем було направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування реєстрацію яких зупинено.

Зазначені документи описують процеси господарських операцій, на які було складено податкові накладні.

Проте, рішеннями №1327592/41074388, №1327570/41074388, №1327575/41074388, №1327598/41074388, №1327594/41074388, №1327573/41074388, №1327583/41074388, №1327572/41074388, №1327577/41074388, №1327613/41074388, №1327574/41074388, №1327601/41074388 та №1327579/41074388 від 12.11.2019 позивачу було відмовлено в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово у постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 24.09.2019 у справі № 940/1693/18 зазначав, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку, а відповідно і податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом, у постановах від 05.11.2019 у справі № 804/1571/15 , від 19.03.2019 у справі № 809/1718/15.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено та підлягають скасуванню.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому та третьому випадках податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили саме рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТ-СТРОЙ ГРУП" №1 від 01.10.2019, №2 від 01.10.2019, № 3 від 01.10.2019, №4 від 01.10.2019, №5 від 01.10.2019, №6 від 11.10.2019, №7 від 11.10.2019, №8 від 11.10.2019, №9 від 11.10.2019, №10 від 11.10.2019, №11 від 11.10.2019, №12 від 15.10.2019 та №13 від 15.10.2019, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в сумі 24973,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Представником відповідачів суду подано клопотання в якому представник просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі. В обґрунтування зазначеного клопотання представником зазначено, що представником позивача не надано суду достатніх доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, відповідно до вимог с. 134 КАС України.

Положеннями частини третьої статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини першої та частини другої статті 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, належать: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За приписами частини першої статті 26 Закону № 5076 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 1 жовтня 1999 року (далі - Правила адвокатської етики), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення (обчислення) мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Вказані норми кореспондуються з частиною другою статті 30 Закон № 5076, при цьому, частиною третьою вказаної статті також визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, оформлених у встановленому порядку, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Отже, враховуючи викладене, допустимими і належними є лише ті документи на підтвердження оплати витрат на правову допомогу, які відповідають встановленим вимогам.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів застосовує частину п`яту статті 134 КАС України.

У контексті цієї справи суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС, в особі голови Семенова Максима Вячеславовича було укладено про надання правничої (правової) допомоги від 12.12.2019, за яким Адвокатське об`єднання в обсязі та на умовах цього Договору зобов`язується надати Клієнту, а Клієнт - прийняти та оплатити правничу (правову) допомогу щодо визнання протиправним та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №1327592/41074388, №1327570/41074388, №1327575/41074388, №1327598/41074388, №1327594/41074388, №1327573/41074388, №1327583/41074388, №1327572/41074388, №1327577/41074388, №1327613/41074388, №1327574/41074388, №1327601/41074388 та №1327579/41074388 від 12.11.2019 про відмову у реєстрації податкових накладних №1 від 01.10.2019, №2 від 01.10.2019, № 3 від 01.10.2019, №4 від 01.10.2019, №5 від 01.10.2019, №6 від 11.10.2019, №7 від 11.10.2019, №8 від 11.10.2019, №9 від 11.10.2019, №10 від 11.10.2019, №11 від 11.10.2019, №12 від 15.10.2019 та №13 від 15.10.2019 відповідно та зобов`язання вчинити певні дії. Під правничою (правовою) допомогою сторони домовились вважати: підготовку тексту позовної заяви; підготовку відповіді на відзив; представництво Клієнта в суді першої інстанції; підготовка апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу; представництво Клієнта в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження, витрат на правничу допомогу представником позивача будо подано до суду наступні документи: договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.12.2019, додаток 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.12.2019, акт виконаних робіт від 28.12.2019, рахунок №14/12, платіжне доручення від 15.01.2020 №3819 про сплату позивачем витрат, копію ордеру серії АР 1009018 від 23.12.2019 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20.04.004 №471.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" суд вважає, що її розмір обгрунтуваний та підтверджений належними документами, а тому такі витрати необхідно стягнути у повному розмірі.

Доводи відповідачів не приймаються судом до уваги оскільки, вони спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 132, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТ-СТРОЙ ГРУП" (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 6.124, оф.3, код ЄДРПОУ 41074388) до Головного управління ДПС України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.1.019 №1327592/41074388, №1327570/41074388, №1327575/41074388, №1327598/41074388, №1327594/41074388, №1327573/41074388, №1327583/41074388, №1327572/41074388, №1327577/41074388, №1327613/41074388, №1327574/41074388, №1327601/41074388 та №1327579/41074388, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "НЕТ-СТРОЙ ГРУП" відмовлено у реєстрації податкових накладних №22 №1 від 01.10.2019, №2 від 01.10.2019, № 3 від 01.10.2019, №4 від 01.10.2019, №5 від 01.10.2019, №6 від 11.10.2019, №7 від 11.10.2019, №8 від 11.10.2019, №9 від 11.10.2019, №10 від 11.10.2019, №11 від 11.10.2019, №12 від 15.10.2019 та №13 від 15.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 01.10.2019, №2 від 01.10.2019, № 3 від 01.10.2019, №4 від 01.10.2019, №5 від 01.10.2019, №6 від 11.10.2019, №7 від 11.10.2019, №8 від 11.10.2019, №9 від 11.10.2019, №10 від 11.10.2019, №11 від 11.10.2019, №12 від 15.10.2019 та №13 від 15.10.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТ-СТРОЙ ГРУП" (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 6.124, оф.3, код ЄДРПОУ 41074388) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати в сумі 12486,50 грн. та судові витрати зі сплати витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТ-СТРОЙ ГРУП" (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 6.124, оф.3, код ЄДРПОУ 41074388) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 43005393) судові витрати в сумі 12486,50 грн. та судові витрати зі сплати витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 10.03.2020.

Суддя А.В. Сіпака