Рішення № 88077319, 02.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/12251/19

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Скорик С.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Трофімова А.В.,

представника відповідача - Олефіра О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Мельниченко Максим Анатолійович про визнання протиправним та скасування пунктів наказу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункти 1 і 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №873-к від 05.12.2019 про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що винесенню оскаржуваного наказу передувало порушення дисциплінарного провадження, підставою для якого є протокол виробничої наради з керівниками головних управлінь Держгеокадастру від 11.11.2019 та скарга директора філії Чернишова І.В. № 335 від 22.11.2019, в який останній повідомляв про затягування позивачем процесу проставляння відмітки про усунення зауважень у технічній документації щодо інвентаризації земель на території Коростенського району. Позивач вказує, що до її компетенції взагалі не входить проставляння таких відміток, крім того, наявність неусунутих зауважень у вказаній документації підтверджено листами від 26.11.2019 за підписом в.о. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Мельниченком М.А., тобто на момент порушення дисциплінарного провадження (05.12.2019) були відсутні будь-які підстави для цього. Також звертає увагу, що відсторонення від виконання посадових обов`язків можливе лише у випадках, що передбачені законодавством, в даному випадку ст.72 Закону України "Про державну службу", тоді як у оспорюваному наказі не наведено обставин та підстав для застосування такого заходу.

Ухвалою суду від 18.12.2019 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 27.12.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оспорюваний наказ прийнято із дотриманням вимог Закону України "Про державну службу". Звертає увагу, що на момент його винесення були наявні обставини для відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків, зокрема перевищення службових повноважень шляхом надання доручень структурним підрозділам та працівникам ЖРФ ДП "Центр ДЗК", що не є в підпорядкуванні даного державного службовця, зменшення площі проінвентаризованих земель державної власності сільського господарського призначення, гальмування процедури інвентаризації (а.с.85-91).

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.11.2019 відбулась виробнича нарада Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за участі керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і м.Києві під головуванням заступника голови Держгеокадастру Краснолуцького О.В., за результатами якої складено протокол від 11.11.2019 (а.с.13-15).

Крім того, до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшла скарга директора Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" Чернишова І.В. від 22.11.2019 №335 (а.с.17-19).

Враховуючи результати виробничої наради та скаргу директора Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області 05.12.2019 було винесено наказ №873-к, відповідно до п.1 якого вирішено порушити дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 . Пунктом 2 цього ж наказу було відсторонено Присяжнюк О.А. від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження (а.с.12).

Вважаючи зазначений наказ (п.1 та п.2) протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до статті 68 Закону № 889-VIII, дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення.

Частиною другою статті 68 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення;інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Положеннями частин першої та другої статті 69 Закону №889-VIII визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Приписами частин дев`ятої-одинадцятої статті 69 Закону №889-VIII визначено, що дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 71 Закону №889-VIII, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі.

Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

Разом з тим, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 73 Закону № 889-VIII, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону №889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Положеннями статті 78 Закону № 889-VIII визначено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду.

Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Тобто, зі змісту вказаних норм вбачається, що недотримання державним службовцем службової дисципліни має наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватись під час службового розслідування та оформлюватись відповідним рішенням.

Разом з тим, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Тобто, гарантоване статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються розгляду питання правомірності наказу відповідача про порушення дисциплінарного провадження відносно позивача.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Під час вирішення спору, суду слід пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Водночас, винесення наказу про порушення дисциплінарного провадження - це відповідні процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, якими розпочинається дисциплінарне провадження, а тому їх правомірність має бути предметом оцінки суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого дисциплінарного провадження.

За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Водночас, розгляд питання правомірності винесення наказу про порушення дисциплінарного провадження в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів такого дисциплінарного провадження та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за його результатами, у сукупності з іншими доказами не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №815/622/17 та від 12.02.2020 у справі №160/7402/18.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання п.1 оспорюваного наказу не підлягають задоволенню.

Щодо п.2 оскаржуваного наказу про відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.72 Закону №889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення (ч.1).

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:

наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;

впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;

перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку (ч.2).

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження (ч.3).

У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку (ч.4).

Під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження (ч.5).

Відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" (ч.6).

Як зазначалось, рішення про відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків прийнято керівником одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження, а тому суд має встановити, чи були наявні підстави, передбачені ч.2 ст.72 Закону №889-VIII.

У оспорюваному наказі не вказано з яких підстав було вжито даний захід.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав, що підставою для відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків було: перевищення службових повноважень шляхом надання доручень структурним підрозділам та працівникам ЖРФ ДП "Центр ДЗК", що не є в підпорядкуванні даного державного службовця, зменшення площі проінвентаризованих земель державної власності сільського господарського призначення, гальмування процедури інвентаризації.

Суд критично оцінює дане твердження, оскільки дані обставини могли бути встановлені тільки за результатами проведення дисциплінарного провадження, а не на момент його порушення.

Як зазначалось, підставою для винесення наказу були: протокол виробничої наради з керівниками головних управлінь Держгеокадастру від 11.11.2019 під головуванням заступника Голови Держгеокадастру Краснолуцького О.В . , скарга директора Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" Чернишова І.В. від 22.11.2019 №335.

Зокрема, у п.2 протоколу виробничої наради з керівниками головних управлінь Держгеокадастру від 11.11.2019 доручено, серед інших, Керівнику головного управління Держгеокадастру у Житомирській області взяти під особистий контроль питання щодо прискорення передачі у повному обсязі вихідних даних для проведення робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, та виконання топографо-геодезичних робіт (а.с.13).

У скарзі директора Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" Чернишова І.В. від 22.11.2019 №335 вказано, що ДП "Центр ДЗК ЖРФ" було розроблено та подано на обов`язкову державну землевпорядну експертизу в центральний апарат Держгеокадастру України технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Коростенського району загальною площею 1659,3686 га. Після отримання позитивного висновку необхідно було виправити вказані зауваження, а контроль за усуненням було покладено на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, а саме Управління державної експертизи, ринку та оцінки земель, керівником якого є ОСОБА_1 . Відповідна документація неодноразово подавалась спеціалістами ДЗК на виправлення зауважень до відділу експертизи із сподіванням, що ОСОБА_1 , знаючи про важливість та нагальність виконання робіт з інвентаризації проставить відмітку про виправлення зауважень у якомога коротший термін, однак по даний час відмітка не проставлена. При цьому зауваження вказані в висновку державної землевпорядної експертизи були фактично усунені, про що свідчить селекторна нарада проведена за участю представників центрального апарату Держгеокадстру (а.с.18).

Як зазначив позивач та його представник в судовому засіданні, до компетенції Присяжнюк О.А . не віднесено проставляння відміток про виправлення зауважень. Крім того, вказана технічна документація поверталась до ДП "Центр ДЗК ЖРФ" з об`єктивних причин, а саме у зв`язку із не усуненням раніше зазначених зауважень.

Дані пояснення підтверджено листами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.11.2019, адресованими Житомирській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", якими було повернуто вищевказану технічну документацію як таку, що не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам з наступних причин: зауваження 1,2,5 не враховані (а.с.20-22). Слід зазначити, що дані листи підписано в.о. начальника М.Мельниченком, тобто керівник управління підтвердив наявність підстав для повернення зазначеної документації.

Отже, у протоколі виробничої наради з керівниками головних управлінь Держгеокадастру від 11.11.2019 під головуванням заступника Голови Держгеокадастру Краснолуцького О.В. та скарзі директора Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" Чернишова І.В. від 22.11.2019 №335 не вказано про наявність обставин, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи необхідність відсторонення позивача від виконання обов`язків.

Суд також не встановив наявності обставин, що дають підстави вважати, що позивач може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження чи здійснює вплив на працівників державного органу та інших осіб або перешкоджає в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено існування на момент прийняття оспорюваного наказу обставин, передбачених ч.2 ст.72 Закону №889-VIII для прийняття рішення про відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків, а тому п.2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №873-к від 05.12.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність оспорюваного рішення в частині відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Розподіл судових витрат проведено відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №873-к від 05.12.2019.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002. РНОКПП / ЄДРПОУ: 39765513) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП / ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 10 березня 2020 року