Рішення № 8807675, 10.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.10                                                                                           Справа№ 6/25

За позовом: Державного підприємства “Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівські автобусні заводи”, м.Львів

про: стягнення 47046грн. 80коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Демкович І.М.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Державним підприємством “Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи” про стягнення 36900грн. 00коп. основного боргу, 595грн. 63коп. 3 % річних та 6850грн. 80коп.інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 13.02.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідач в судове засідання не з”явився, письмового пояснення на позов не подав, причин невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та неявки в судове засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.02.2010р. №5167185.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

25.04.2008р. між Державним підприємством “Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи” (замовник) укладено договір №21-17-08 на створення (передачу) науково-технічної продукції.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язувався виконати науково-технічну розробку: “Проведення комплексних приймальних випробувань тролейбуса Е-30Ш1-01 (кузов 098), на якому застосоване тягове електрообладнання виробництва Китаю, на відповідність технічним умовам та чинним стандартам”, а відповідач зобов'язувався оплатити вартість продукції передбачену договором та визначену протоколом про договірну ціну у розмірі 39600 грн. 00коп.

25.06.2008р. сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою сторонами було внесено зміни до п.6.1 договору та викладено його в наступній редакції” термін дії договору: початок –ІІ кварталу 2008р., закінчення –Ш квартал 2008р.

Виконання робіт оформляється актом здачі-приймання робіт за підписами замовника та виконавця (п.3.2. договору).

Пунктом 2.3 договору вказано, що в подальшому оплата за виконані роботи проводиться замовником (відповідачем) на підставі двосторонніх актів здачі-приймання продукції поетапно, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після отримання всіх звітних матеріалів, передбачених календарним планом робіт.

Позивачем виконано свої зобов”язання належним чином в повному обсязі повністю, що підтверджується підписаним сторонами актом від 30.09.2008р. №66 здачі-прийняття науково-технічної продукції за договором №21-17-08 від 25.04.2008р.

Однак, відповідач своїх зобов”язань за договором в частині здійснення оплати за виконані роботи не виконав, станом на час звернення з позовом до суду його заборгованість становить 39600грн. 00коп.

05.03.2009р. позивачем направлено відповідачу претензію (вихідний № 01-40-90) з вимогою оплатити виконані роботи, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 595грн. 63коп. 3 % річних за період з 01.10.2008р. по 01.04.2009р. та 6850грн. 80коп. інфляційних втрат за період з 01.10.2008р. по 25.12.2009р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівські автобусні заводи”, м.Львів, вул.Стрийська, 45 (ідентифікаційний код 33894928) на користь Державного підприємства “Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства”, м.Київ, вул.Урицького, 35 ( ідентифікаційний код 03363588) 36900грн. 00коп. основного боргу, 595грн. 63коп. 3 % річних, 6850грн. 80коп. інфляційних втрат, 470грн. 46коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Гоменюк З.П.