Рішення № 8807655, 01.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.10                                                                                 Справа № 1/22н

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Старобільський елеватор", м. Старобільськ Луганської області

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ

про визнання недійсним рішення

С у д д я Зюбанова Н.М.

          П р е д с т а в н и к и:

від позивача - Русінова О.М., дов. від 16.12.09 № 890; Попова Н.І., дов. від 20.01.10 № 42; Безкровная Л.І., дов. від 20.01.10 № 43;

від відповідача –не прибув;

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні, яке відбулось 30.03.10, було оголошено перерву до 01.04.10, 11-50.

Суть спору: про визнання недійсним рішення Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.11.09 № 01-29/63 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" /з урахуванням прохальної частини позовних вимог за листом від 10.0310. № 198/.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з частиною другою статті 4 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. В свою чергу, статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.11.01 № 2210 /далі –Закону України від 11.11.01 № 2210/ встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. Отже, спір у даній справі підвідомчий господарським судам та має бути розглянутий за правилами ГПК України.

Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, вислухавши представників позивача, суд дійшов до наступного.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву за листом від 09.02.10 № 06-10/184 проти задоволення позову заперечує з підстав пропуску встановленого законодавством двохмісячного строку для оскарження рішення з дня його одержання.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване рішення позивач одержав 18.11.09 згідно його відмітки на супровідному листі з вх. № 238, а за даними штемпелю пошти на поштовому конверті звернувся з позовом до господарського суду 15.01.10, тобто з дотриманням двохмісячного строку для оскарження рішення.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.02.10, було розглянуте клопотання позивача про зупинення виконання рішення Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.11.09 № 01-29/63 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на час розгляду справи, яке обгрунтоване посиланням на норми ст. 48, ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

          Так, у відповідності до ст. 60 вказаного Закону, яка визначає порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, передбачено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті, зокрема, у разі прийняття рішення згідно з частиною 1 статті 48 цього Закону, зупиняє його виконання, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

          З оспорюваного позивачем рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення від 09.11.09 № 01-29/63, яке обгрунтоване у т.ч. посиланням на ст. 48 Закону, не вбачається обумовлення щодо його дії на час судового оскарження.

          Позивач посилався на відсутність підстав для нарахування пені за прострочку сплати нарахованого відповідачем штрафу у разі оскарження ним рішення, а також факт збільшення позивачем позову на суму пені у справі, яка також знаходиться у провадженні господарського суду Луганської області за позовом Луганського обласного територіального відділення про стягнення штрафу на підставі оспорюваного рішення.

          На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання позивача про зупинення виконання рішення Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.11.09 № 01-29/63 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" є обґрунтованим, тому ухвалою від 26.02.10 зупинив виконання рішення Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.11.09 № 01-29/63 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на час розгляду справи у суді.

У додаткових поясненнях за листом від 10.03.10 № 198 позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідачем неправильно здійснене дослідження структури ринку, його територіальних меж, не взято до уваги наявність конкуренції на ринку, оскільки територіальними /географічними/ межами ринку встановлено межі території зернових складів ВАТ "Старобільський елеватор", в межах яких здійснюється надання послуг з переоформлення документів на зернові, олійні та інші культури з одного власника на іншого.

У запереченнях на позовну заяву Луганське обласне територіальне відділення посилається на визначення монопольного /домінуючого/ становища підприємства позивача у відповідності до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики.

          Позивач стверджує, що послуга з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є проміжною і може надаватися лише в сукупності з послугою зберігання зерна. Тому, на думку позивача, відповідачем при розгляді справи штучно визначено додатковий сегмент ринку послуг із зберігання зерна, а саме – "надання послуг з переоформлення зернових, олійних та інших культур в межах власних виробничих потужностей".

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.09 Адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняте рішення № 01-29/63 по справі № 577 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким вирішено:

- визнати, що Відкрите акціонерне товариство "Старобільській елеватор" займає монопольне /домінуюче/ становище на ринку послуг із збереження та первинної доробки зерна в сегменті надання послуг по переоформленню зернових, олійних та інших культур в межах власних виробничих потужностей з часткою 100 відсотків;

- визнати дії Відкритого акціонерного товариства "Старобільській елеватор" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним /домінуючим/ становищем на ринку збереження та первинної доробки зерна в сегменті надання послуг по переоформленню зернових, олійних та інших культур в межах власних виробничих потужностей, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Відкрите акціонерне товариство "Старобільській елеватор" притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3315 грн., який мав сплачуватись у строк два місяці після отримання відповідачем рішення позивача. Повноваження відповідача по притягненню суб‘єкта господарювання до відповідальності у вигляді штрафу передбачені ст. 52 Закону, а саме: органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб, фізичних осіб, групу суб'єктів господарювання за порушення, передбачено у т.ч. п. п. 1,2 та 4 ст. 52 цього Закону.

Відповідач проти вимог позивача заперечує з підстав, викладених у відповідних поясненнях на позов.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності за твердженням позивача підстав для визнання недійсним рішення.

Правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Законом України від 11.11.01 № 2210.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 11.11.01 № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною першої статті 13 Закону України від 11.11.01 № 2210-14 встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України від 11.11.01 № 2210-14 передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами статті 1 Закону України від 11.11.01 № 2210-14:

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

- монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

У відповідності до Методики визначення монопольного /домінуючого/ становища суб'єктів господарювання на ринку, затв. розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 № 49-р, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 01.04.02 за № 317/6605 /далі –Методика/, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів /товарних груп/, у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого /п. 5.1 Методики/.

Згідно з п. 6.1 Методики територіальні /географічні/ межі ринку певного товару /товарної групи/ визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів /товарної групи/, що належить до групи взаємозамінних товарів /товарної групи/, є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися, фізичні і технічні характеристики товару /товарної групи/, технологічні зв'язки між виробниками і споживачами, можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування, співвідношення цін, рівень транспортних витрат, наявність торгових, складських приміщень, рівень цін на певні товари, тощо.

Таким чином згідно з приписами п. п. 1, 6.1 Методики територіальні межі товарних ринків фіксуються не за критерієм віднесення до меж адміністративно-територіальних одиниць, а відповідно до кола споживачів.

З оспорюваного рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення від 09.11.09 № 01-29/63 по справі № 577 вбачається, що товарними межами ринку визначено послуги з переоформлення зернових, олійних та інших культур з одного власника на іншого, а територіальними /географічними/ межами ринку визначено межі території зернових складів ВАТ "Старобільський елеватор", в межах яких здійснюється надання послуг з переоформлення документів на зернові, олійні та інші культури з одного власника на іншого.

Але з огляду на зазначені вище положення пунктів 5.1, 6.1 Методики відповідачем не доведено за матеріалами даної господарської справи належне визначення товарних і територіальних меж ринку з надання послуг позивачем по переоформленню документів на зернові, олійні та інші культури з одного власника на іншого у відповідності до Методики, а також докази дослідження у ході розгляду справи № 577 фактичної можливості виходу на цей ринок інших суб'єктів господарювання.

ВАТ "Старобільській елеватор" не є суб‘єктом природної монополії відповідно до Закону України "Про природні монополії", а тому має місце можливість виходу на ринок послуг з переоформлення документів інших суб‘єктів господарювання, але з оспорюваного рішення не вбачається факт дослідження цього питання.

Як вбачається з матеріалів господарської справи, послуга із зберігання зерна передбачає низку технологічних операцій, до яких слід відносяться приймання зерна, його доробку (сушіння, очищення, дезінфекція тощо), переоформлення складських документів, відвантаження. Переоформлення складських документів на зерно є елементом технологічного процесу зберігання зерна. Як така, послуга з переоформлення зернових та олійних культур сама по собі жодному суб'єкту господарювання не надається, що підтверджується наданими позивачем договорами зберігання зерна, які укладає ВАТ "Старобільський елеватор" з поклажодавцями. Відповідно пункту 4.3. Методики не розглядаються як товар проміжні результати діяльності суб'єктів господарювання, що не реалізуються на ринку, а споживаються у технологічному процесі їх власного виробництва. Згідно пункту 2.4. підрозділу 2 розділу V Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання при переоформленні до заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма N 16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником, а згідно пункту 2.5. передбачається, що обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи.           Господарський суд погоджується з доводами позивача та підтверджено матеріалами справи, що направляючи зерно на зберігання, поклажодавці не позбавлені можливості ознайомитися з переліком і вартістю послуг зернового складу ВАТ «Старобільський елеватор», які затверджені і оприлюднюються наказами голови правління ВАТ «Старобільський елеватор»від 30.06.2009р. № 153 «Про узгодження розцінок на надання послуг із зберігання зерна, на період заготівлі врожаю 2009-20 Юр.р.»зі змінами за наказом від 15.10.09 № 221, які доводяться потенційним поклажодавцям до відома безпосередньо або шляхом оприлюднення на дошці оголошень елеватора, в ВТЛ, на візіровці та ваговій, а також розповсюджуються на нарадах в райдержадміністраціях Луганської області. Що стосується випадків не застосування послуг з переоформлення, то при переоформленні власником двох партій продукції в один день плата за переоформлення бралась один раз, а при переоформленні у власність ВАТ «Старобільський елеватор»плата за переоформлення не бралась. Таким чином матеріалами справи підтверджено, що при ухваленні Адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення № 01-29/63 по справі № 577 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, мають місце недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими відповідачем у частині визначення товарних і територіальних меж ринку з надання послуг позивачем по переоформленню документів на зернові, олійні та інші культури з одного власника на іншого у відповідності до Методики, а також відсутні докази дослідження у ході розгляду справи № 577 фактичної можливості виходу на цей ринок інших суб'єктів господарювання.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України, оскільки відповідно до п. 36 ст. 4 Декрету КМ України від 21.01.93 № 7-93 "Про державне мито" Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення звільнені від сплати державного мита при зверненні з позовами, а не при розподіленні витрат за результатами вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, ст. 59 Закону України № 2210 від 11.11.01, керуючись ст. ст. 49, 77, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.11.09 № 01-29/63 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" по справі № 577.

3. Стягнути з Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ, вул. Володарського, б. 59, ідент. код 21792749 в доход Державного бюджету України на п/рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 - державне мито в сумі 85 грн. 00 коп.; на п/рахунок 31211259700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ Ленінській МДПІ у м. Луганську після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –06.04.10.

          Суддя                                                                      Н.М.Зюбанова

          Помічник судді Г.А.Кравцова