Рішення № 88075476, 26.02.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/4360/19

Пр..№ 2/336/332/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Сергієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської Ради (третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) про встановлення факту та визнання права власності у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 05.07.2019 р. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра - ОСОБА_2 28.02.2018 р. приватним нотаріусом ЗМНО Вартановою О.С. було заведено спадкову справу № 20/2018 після померлої ОСОБА_2 . Заявник є єдиним спадкоємцем за законом після померлої сестри.

В процесі оформлення документів для отримання свідоцтва про право на спадщину з`ясувалося, що у нього відсутні необхідні документи на підтвердження родинних відносин з померлою і відновити їх не вбачається за можливе, оскільки відповідні відомості в розпорядженні компетентних органів не збереглися.

В вересні 2018 р. позивач звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з заявою про встановлення факту родинних відносин з сестрою в порядку окремого провадження. Рішенням суду від 20.03.2019 р. в цій справі в задоволенні заяви було відмовлено через недоведеність родинних відносин у зв`язку з безспірністю заяви.

29.05.2019 р. приватним нотаріусом Вартановою О.С. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину) через відсутність доказів родинного зв`язку.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с.Марфопіль Гуляйпільського району Запорізької області. Матір`ю заявника є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За життя ОСОБА_3 двічі перебувала у шлюбі і двічі змінювала прізвище. Від народження мати заявника носила прізвище ОСОБА_3 . До першого шлюбу у матері заявника народилась донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Саме з цією особою заявник просить встановити факт родиних відносин.

ОСОБА_6 народилась також в с.Марфопіль Гуляйпільського району Запорізької області. На момент народження доньки, матері заявника виповнилося 23 повних роки. Згідно з актовим записом, мати ОСОБА_6 також постійно проживала в с.Марфопіль Гуляйпільського району Запорізької області.

Згодом мати заявника уклала шлюб з Войчицьким і взяла прізвище чоловіка. Прізвище сесри заявника також було змінено з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 . Жодні документи на підтвердження вказаного шлюбу та зміни прізвища у заявника не збереглося. Так само у відділі ДРАЦС відповідні відомості відсутні.

14.03.1952 р. мати заявника уклала другий шлюб з ОСОБА_8 і взяла прізвище чоловіка.

Таким чином, через відсутність доказів зміни прізвища матері та сестри з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 і втрату будь-яких підтверджуючих документів позивач не має можливості довести факт родинних відносин з сестрою ОСОБА_9 ) в позасудовому порядку.

Крім того, в ряді документів містяться наступні неспівпадіння ПІБ матері позивача, так в: свідоцтві про народження позивача ПІБ матері записане як « ОСОБА_3 »; в свідоцтві про смерть ПІБ матері позивача записане як « ОСОБА_10 »; в актовому записі про народження сестри позивача ПІБ матері вказане як « ОСОБА_10 »; у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб матері позивача її ПІБ зазначено як « ОСОБА_10 ».

При цьому у всіх документах співпадають дати та місце народження матері позивача, її місце проживання.

За позовом ОСОБА_1 просить встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була його рідною (неповнорідною) сестрою; визнати за ним право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право на одержання пенсійних виплат в Пенсійному фонді України Шевченківського району м.Запоріжжя у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою від 26.07.2019 р. справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.10.2019 р.

04.10.2019 р. підготовче судове засідання відкладено на 30.10.2019 р. у зв`язку з залученням третьої особи на підставі п.2 ч.2 ст.198 ЦПК України.

30.10.2019 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 04.12.2019 р.

04.10.2019 р. розгляд справи було відкладено на 26.02.2019 р. через перебування судді в нарадчій кімнаті.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача направив до суду заяву, згідно якої Запорізька міська Рада не заперечує проти вимог заявника та просить розглядати справу без їх участі (а.с.43).

Представник третьої особи особи в судове засідання не з`явився, подав пояснення по суті позову (а.с.73-76).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків, приймаючи до уваги позицію відповідача та третьої особи, суд вважає, що позов заявлений обгрунтовано і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 ) належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, поствідченого на Товарній Біржі «Українська» 26.08.1998 р. за р.№ 19048 (а.с.58).

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано ТОВ ЗМБТІ (а.с.57 зв.).

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 26.08.1998 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_13 та покупцем ОСОБА_2 .

Отримавши державну реєстрацію в ТОВ «ЗМБТІ» права власності на квартиру АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_2 придбала за договором купівлі-продажу від 26.08.1998 р., держава цим самим визнала право власності спадкодавця на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с.48).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, що складається з вищевказаної квартири.

До приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. 28.02.2018 р. ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті сестри ОСОБА_14 (а.с.47).

Відповідно до довідки (а.с.57), виданої 05.03.2018 р. відділом реєстрації фізичних осіб по Шевченківському району, ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 22.09.1998 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), разом з нею на день смерті зареєстровані особи відсутні.

Ст.1262 ЦК України передбачено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Ч.1 ст.1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

29.05.2019 р. постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тієї підстави, що ним не було надано документів, які б свідчили про родинні стосутнки з померлою (а.с.71).

Вищевикладене підтверджено наданими позивачем письмовими документами та матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 (а.с.47-71).

Ч.2 ст.315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З наданих позивачем письмових доказів, а саме свідоцтв, які підтверджують факт спорідненості позивача разом зі спадкодавцем (а.с.9,10,11,12,13), а також свідчень свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 судом встановлено, що позивач є рідним братом померлої ОСОБА_2 , і, як спадкоємець другої черги, успадкував спадщину після її смерті, у зв`язку з чим вважає, що позов пред`явлений ОСОБА_1 , є обґрунтованим, законним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської Ради (третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) про встановлення факту та визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , була рідною сестрою ОСОБА_1 .

Визнати з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право на одержання пенсійних виплат в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк